|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Героїчний щоденник
Клара Ярункова
Переклад українською – Лариса Мольнар
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
Іскри
Повертаючися з Мішем од іскор (так у Чехії називалися діти, які готувалися стати піонерами), ми завели мову про виховання. Ми вожаті іскор і хочемо їх як слід виховати.
– Мені не подобається, – сказав Мішо, – що ті першокласники не дуже нас слухаються і галасують навіть тоді, коли ми їм наказуємо мовчати. Я повсякчас сушу собі голову, що нам з ними робити.
Я теж сушив собі цим голову. Я сказав:
– Все лихо в тому, що наші іскри мають лише по шість років, бо коли б їм було принаймні по дванадцять, то вони хоч, може, і не дуже слухалися, але вміли б краще бігати.
Мішо визнав, що це таки правда, бо вони справді вміли б краще бігати і з ними можна було б гратися. Але потім сказав:
– Нічого не вдієш, треба якось мучитись, щоб не осоромитися перед загоном.
– Може, такі малі діти більше слухаються тата й мами, ніж вожатого, – зауважив я.
У четвер ми знову пішли до іскор.
Мішо виголосив перед ними промову.
– Іскри! Ми довго про вас думали й придумали, що школа для вас – все одно, що рідний дім, а ми з Квасолькою – все одно, що ваші рідні батьки. Не зовсім, звичайно, але майже. Це означає, що ви мусите нас слухатись, бо ми будемо вас виховувати.
Одна іскра піднесла руку і звернулась до Міша:
– Тату, ти й сьогодні виконаєш замість мене домашнє завдання?
Мішо спершу не знав, що відповісти, а тоді сказав, що іскри самі повинні виконувати домашнє завдання. Потім ми з ними гралися.
Але по дорозі додому в мене виник сумнів, чи я справді мама для іскор.
Бо всі іскри на вулиці гукали до мене:
– Добридень, мамцю!
Люди оглядалися, а коли бачили, що мамця – це я, сміялись. І Мішо сміявся, бо він був усе-таки тато, то йому добре сміятися.
Потім ми з Мішем посварилися, але незабаром помирились, бо ми друзі.
Наступного четверга ми сказали іскрам, що школа – це не дім, а ми – не батьки, бо школа – це школа, і край. А ми – ніби їхні вчителі.
– Скільки буде шість плюс шість? – спитав Мішо.
– Десять, товаришу вчителю, – відповіла іскра, бо більше пальців у неї не було.
Ми сказали, що відповідь правильна, і почали вчити іскор краснопису. Але ми не знали, що вони писали ще тільки «м», і навчили їх писати «р».
Вчителька першокласників, коли побачила в них у зошиті цю літеру, дуже розгнівалась. А коли почала нас сварити, то всі іскри заплакали.
Цілий тиждень ми малювали картинки. По одній для кожної іскри. Хлопцям вовків, а дівчатам овечок, щоб вони не полякалися. Ми їх навіть розмалювали: овечок зеленого фарбою, бо вони їдять траву, а вовків чорною.
У четвер ми роздали іскрам картинки, і вони невимовно зраділи.
Одна іскра, що дістала вовка – отже то був хлопець, – сказала:
– Я попрошу маму, щоб вона мені це гарне чорне авто вставила в рамці.
Я зареготав, бо вовків малював Мішо.
Але потім реготав Мішо, бо іскри подумали, що овечки – то салат.
І Ми нічого не сказали, бо малюнки їм однаково сподобались.
Відтак ми грались і співали, бо нам було весело. Наші іскри найкращі, і ми б їх не поміняли навіть на дванадцятирічних.
Але виховувати їх дуже важко.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова