Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Героїчний щоденник

Клара Ярункова

Переклад українською – Лариса Мольнар
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

Новий всесвітній план

– Ура! Ура! Ура! – вигукнув я вранці третього січня, коли тато сказав мені, що сталося вночі, і вибіг надвір.

Мама кинула мені вслід черевики, бо я вибіг босий, але я їх перегнав, а повернутись по них не міг, бо квапився до Юранів.

– Мішо, Мішо, Мішо-о-о-о! – закричав я, коли Мішо прокинувся від моїх штовханів. – Її вже вистрелили, її вже випробовують для нас, мерщій одягайся, наша ракета вже летить на Місяць!

Мішо швидко надів штани і сказав:

– Не галасуй, тихо, треба провести наукову нараду, бо часу обмаль, а треба вирішити, що й до чого.

Потім ми провели наукову нараду на горищі в скрині з-під борошна і стали чекати вечора, бо хотіли спостерігати за Місяцем і почути, як це бабахне, коли до нього долетить ракета.

Але Мішо сказав:

– Нічого не бабахне, бо на Місяці панує вічна тиша, там нічого не чути, бо нема атмосфери, отож не може бути й звуків, які поширюються з допомогою повітря, тато читав про це в газеті.

І ми теж прочитали, що на Місяці панує вічна тиша.

– Та навіть коли б там і не було вічної тиші, – сказав Мішо, – то все одно Місяць укритий товстим шаром пороху, і ракета ляже, ніби на ватяну ковдру.

Я був радий, що з ракетою нічого не станеться, але боявся, чи вона долетить, бо до Місяця дуже далеко і ніхто ніколи так далеко не літав, і ми теж можемо не долетіти.

Але Мішо сказав:

– З тебе ніколи не буде науковця, бо ти не думаєш по-науковому.

Потім ми вилізли із скрині й подалися додому, бо вже був вечір. Вранці до мене прийшов Мішо.

– Через тебе я не спав усю ніч, а ракета не тільки до летіла до Місяця, а й летить далі, до Сонця. Місяць давне вже залишився позаду, і тепер вона обертатиметься навколо Сонця, як штучна Земля, – сказав він.

Я хотів загорлати на радощах, але потім сказав з науковою гідністю:

– Ну, тоді це зовсім інша річ.

І ми знову полізли на горище в нашу кабіну, бо Мішо сказав, що тепер уже точно знає, що і як. Він і справді знав і сказав:

– Я вибрав інший шлях: на Місяці ми побудемо лише один-два дні і зразу ж полетимо далі, на Марс. Я знаю про Марс геть усе, і ця книга ось тут, зі мною, бо й тебе треба науково підкувати, щоб потім не осоромився.

З допомогою дроту ми приладнали в кабіні ліхтарик і працювали весь день.

Увечері Мішо переписав усі пункти, бо ми повинні послати їх до Космічного комітету, аби на їх підставі будували космічний корабель. Ось вони:

1. На Марсі є весна, літо, осінь, зима, як і на Землі. Ми б хотіли прилетіти туди взимку, коли на горах є снігові шапки, бо ми любимо кататися на лижах. Узяти з собою дві пари лиж і санки.

2. По зимі настане весна, і ми й тоді хочемо там бути, бо природа пробуджується і пташки співають, навесні треба сіяти рослини, і ми закладемо там город. Взяти з собою заступ, мотику, граблі, п'ятдесят пакуночків насіння (і квітів) та мішок хімічного добрива.

3. На Марсі є великі піщані пустелі, в яких ми будемо провадити дослідження. Взяти одного верблюда (двогорбого).

4. Є там також канали з водою. Наука цього певно не знає, але, здається, є. Взяти човен, пару весел, пару плавок.

5. На Марсі є живі істоти, а якщо є істоти, то є й піонери. Взяти з собою подарунки для одного піонерського загону, які приготує наш піонерський загін: дівчата – ляльок у національних костюмах, а хлопці – земних тварин із дерева.

Коли все було готове, ми вилізли із скрині й подивились крізь віконце на небо, щоб побачити Марс, бо був уже вечір.

– А може, на нас так само дивляться марсіяни, може, вони дивляться на радянську ракету, може, побачили, звідки вона вилетіла, і дивуються, – сказав я.

– Звісно, що дивуються, і мізкують, і домізкуються, що коли з нашої Землі вилетіла ракета, то тут повинно бути життя, інакше хто б її запустив? А може, за тиждень-два вони запустять до нас своїх представників, аби ми познайомилися з ними, – відповів Мішо.

Я зрадів, що це буде здорово, але потім злякався, бо недавно читав, що Марс – це бог війни, а марсіяни лихі, агресивні люди, і почав їх боятися.

Але Мішо висміяв мене.

– Ну ти ж і недотепа! Думай по-науковому, хлопче! Якщо марсіяни справді прилетять, то вони будуть такі, як ми, і принесуть нам не війну, а марсіянського верблюда й подарунки.

Я почав думати по-науковому й одразу перестав боятися марсіян.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова