Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Героїчний щоденник

Клара Ярункова

Переклад українською – Лариса Мольнар
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

Табуретка

По дорозі з майстерень Червенка дуже задавався, бо в нього на спині була гуля. Він раз по раз скидав пальто, і Шпало підіймав йому сорочку, щоб на неї подивилися. Але ми нічого не бачили – гуля була, мабуть, дуже маленька. Червенка пхикав і казав, що вона завбільшки із сливу і така само синя.

– Ви тому нічого не бачите, що вже сутеніє, – сказав Червенка. – Темрява-бо теж синя.

Він ударив сам себе по спині молотком. Не навмисне, а коли хотів забити цвях. Він так розмахнувся, що влучив, не в цвях, а у власну спину.

– Горе з тобою, Червенко, – сказав Мішо. – Скільки раз тобі товкли, що молоток тримають не в лівій, а в правій руці. А ти все одно хапаєш лівою, то тепер не пхикай.

– Йому однаково, ліва чи права, бо в нього обидві руки ліві, – зауважив Шпало.

– Ти помовч, у тебе з праці двійка, а в мене самі п'ятірки, – сказав Червенка.

Він задається і думає, що всі, в кого не самі п'ятірки мусять мовчати.

– Ліпше помовч ти, Червенко, бо через тебе ми всі четверо схопимо по двійці, – сказав Мішо.

Ми четверо – це одна група. Мішо Юран, Червенка, Шпало і я майструємо одну річ. І ця річ – табуретка.

То дуже важка справа.

Коли вчитель включив у нашу групу Шпала, ми не дуже раділи, бо він справді схопив двійку з математики, отож ми боялися. А коли вчитель дав нам Червенку – раділи, бо він усе знає, хоч він і не наш друг.

Але ми помилилися.

Шпало найзграбніший, а Червенка найнезграбніший. Це видно з того, що він поламав дві пилки, гемблем розірвав Шпалову сорочку, зіпсував чотири ніжки від табуретки вдарив молотком по власній спині.

А сьогодні ми через нього всі четверо одержали з праці двійки. В усіх групах табуретки вже готові. І в нас готова, але має тільки три ніжки. Учитель сказав, що він загадав нам змайструвати не шевський стільчик на трьох ніжках, а справжній, і поставив двійки. Був би поставив навіть одиниці, але Шпалова ніжка була така гарна, що вчитель просто замилувався на неї.

Шпалова ніжка була найкраща, Мішева і моя так собі, а Червенкова ніяка, бо він зіпсував уже чотири. Перша вийшла в нього надто тонка, друга надто товста, третя була на десять сантиметрів коротша, а четверта на п'ять сантиметрів довша.

Червенка доводив, що п'ять сантиметрів – то нічого, але Шпало сказав йому:

– Краще не сперечайся, а працюй, бо ти тільки псуєш матеріал. Тобі на одну табуретку потрібен цілий ліс.

Червенка розсердився, почав щосили гатити по цвяху і вдарив себе по спині. А коли ми йшли додому, ще й пишався своєю гулею.

– Годі вже, годі, в печінках сидиш з цією гулею, – сказав Мішо. – Тут голова пухне, як усе виправити, а ти торочиш про ту дурну гулю.

– Чого доброго, через тебе зовсім провалимось, – докинув я.

– Про мене й Семене! Хай замість мене ніжку зробить Шпало, а я йому один раз дам списати математику.

Мішо розсердився, бо він допомагає Шпалові з математики весь час, і сказав:

– Дуже йому треба в тебе списувати! В нього і без твого списування з контрольної була четвірка. Іди собі назад у Канторову групу, нам такого пана, як ти, не треба, Червенка злякався:

– Це не я пан, а Шпало, бо він уміє робити ніжки, а мені показати не хоче.

Шпало спитав, чи є в них удома дерево, і Червенка сказав, що є. Тоді вони пішли до Червенкової дровітні, і Шпало дві години вчив Червенку, як треба стругати ніжку до табуретки.

Додому вони поверталися через наш двір, коли на небі вже світили зорі. Ми саме грали у футбол і гукнули їх теж. Шпало зразу підбіг до нас, а Червенка ні, бо в нього боліло все тіло від роботи. Ми його поставили на ворота, але він пропустив усі м'ячі, бо під пахвою тримав готову ніжку до табуретки, а ногами ловити м'ячі не вміє.

Перед тим як розійтися, Мішо сказав:

– В тебе, Червенко, добра голова, бо ти все знаєш. Але коли б ти опинився, як той Робінзон, на пустельному острові, то навіть ліжко не потрапив би собі зробити і мусив би спати на землі, а дикі кози тупцювали б по тобі, і ти не міг би заснути, та ще й застудився б – тож і помер би швидше, ніж тебе врятували б.

– Я буду не Робінзоном, а лікарем.

– Ти як хочеш, але мені лікарська робота не дуже подобається, – сказав Мішо. – Якби я не був астронавтом то хотів би стати Робінзоном. У мене був би цілий острів і я збудував би на ньому все, що тільки схотів, навіть зоопарк влаштував би з тамтешніх тварин.

Червенка сказав, що він би теж хотів бути Робінзоном але щоб з ним був і Шпало. Шпало був би його П'ятнице і змайстрував би йому ліжко.

Ми побачили, що Червенка зовсім не дурний і що він дуже хитрий. Але свою гулю він нам більше не показував.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова