Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Героїчний щоденник

Клара Ярункова

Переклад українською – Лариса Мольнар
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

"Турок"

У серпні ми поїхали до дитячого табору і там знайшли нових друзів. Вони приходили до нас із села, і в них був бджільницький гурток. І не лише гурток, а й бджоли. Торік вони мали вісім вуликів, а цього року в них лишилося тільки сім, бо одного вулика вкрав ведмідь. Ми їм спершу не вірили, але вони сказали:

– Ходіть побачите самі, що восьмого вулика в нас більше нема.

Нам було дуже цікаво, й ми відпросились у вожатого. Пішло нас троє. Я, Мішо Юран і один хлопець із Жиліни, Бубнік. Він був найдисциплінованіший, отож вожатий доручив йому дивитися за нами. Він вишикував нас, і ми йшли в ногу аж до повороту. Але за поворотом Бубнік перекинувся через голову і побіг; ми побачили, що він більше за нами не дивиться, то й собі побігли, ще й стали перекидатися через голову, бо нам було весело.

Хлопці чекали нас за селом, і коли ми наблизилися, керівник гуртка Тоно скомандував:

– Бігом до тої зеленої будки!

І побіг, а ми – за ним. Дехто біг помалу, а дехто швидше, але найшвидше Бубнік.

Добігши, Бубнік схопився рукою за будку, аби всі бачили, що він – перший. Але будка – то був вулик, і Бубнік одразу заволав, бо під руку йому попала бджола і вжалила його.

Тоно приклав Бубнікові до руки мокрий камінь і сказав:

– Щоб ви знали – плекання бджіл приносить радість, але часом і біль.

На нас бджоли не звертали уваги, отож ми підійшли ближче і справді побачили – одного вулика таки вкрав ведмідь, бо їх було тільки сім.

Всі вулики дуже гарно помальовані, але найгарніший був один із них – у подобі старого вусатого турка з люлькою в зубах.

На цю люльку бджоли сідали, коли поверталися до вулика, бо там, де в «турка» мали бути вуста, була дірка, і через неї бджоли залітали й вилітали з вулика.

«Турка» подарував піонерам один старий дід. Ми раділи, що ведмідь не вкрав «турка», але Тоно засміявся:

– Його не підіймуть і двоє дорослих дядьків.

Але це була неправда, бо ми з Мішем підняли вулика, а ми ж іще не дорослі дядьки.

Ми навіть трохи пронесли того вулика, але це була наша велика помилка.

Бджоли подумали, що їх хтось краде, отож цариця послала двох на розвідки. Вони подивились і подумали, що їх несе ведмідь, пожертвували своїм життям і вжалили його в чоло. Але вони теж припустилися помилки, бо то був не ведмідь, а Мішо.

Мішо пустив вулика, бо хотів схопитись за голову. Я сам не втримав «турка» і теж його пустив. «Турок» упав на голову, і люлька його зломилася. І він почав випускати бджіл.

Побачивши, що справи наші кепські, ми зарепетували і кинулись навтьоки. Бджоли жалили нас іззаду, але ми не звертали на те уваги. Коли ми добігли до самої дороги, то побачили, що бджоли багато розумніші за нас, бо там чекало їхнє друге військо і напало на нас спереду.

Їх було кілька мільйонів, отож ми почали відступати, ніхто не знав, куди сховатися, бо бджоли були скрізь, й нарешті ми почули Тонів крик:

– Тікайте сюди!

Ми побігли до нього і вскочили в річку.

Потім Тонова мама зробила нам усім компреси з оцту, і ми подалися до табору.

Іти ми могли, але Мішо нічого не бачив, я бачив трохи на ліве око, а Бубнік трохи на праве.

Бджільники провели нас до повороту, але далі не хотіли йти. Тоді ми взяли Міша за руки і поплентались самі.

Увечері в таборі горіло піонерське багаття, але нас біля нього не було – лежали в ізоляторі. Гомоніли про всяку всячину, і Мішо раптом запитав мене:

– Як ти гадаєш – чи дав би нам Тоно один рій?

Я відповів, що, мабуть, дав би.

Потім вожатий приніс нам печеної солонини та хліба, і але йому довелося самому годувати нас.

– Тільки-но до мене повернеться зір, я накреслю проект нашого вулика. Він трохи не скидатиметься на того бісового «турка», – сказав Мішо.

Так ми заснували бджільницький гурток.

Ми ще не вирішили, що будемо робити з медом – продавати чи їсти.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова