Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Олексій Толстой

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 

Карло майструє дерев'яну ляльку й називає її Буратіно

Карло жив у комірці під сходами, де в нього нічого не було, крім гарної печі – в стіні навпроти дверей.

Але гарна піч, і вогонь у ній, і казанок, що кипів на вогні, – були не справжні, а намальовані на шматині старого полотна. Карло зайшов до комірки, сів на один однісінький стілець біля безногого столу і, покрутивши і так і сяк поліно, почав ножем вирізати з нього ляльку.

«Як би мені її назвати? – роздумував Карло. – Назву-но я її Буратіно. Це ім'я принесе мені щастя. Я знав одну родину – там усіх звали Буратіно: батько – Буратіно, мати – Буратіно, діти – теж Буратіно… Всі вони жили весело й безжурно…»

Насамперед вирізав він на поліні волосся, потім лоба, потім очі.

Раптом очі самі собою розплющилися і пильно вп'ялися в нього…

Карло й навзнаки не дав, що злякався, тільки ласкаво запитав:

– Дерев'яні оченята, чому ви так чудно дивитесь на мене?

Але лялька мовчала, – мабуть, тому, що в неї не було ще рота.

Карло вистругав щоки, потім вистругав носа – звичайного носа…

Та раптом ніс почав витягуватись, рости і вийшов такий довгий, що Карло навіть крякнув:

– Негарно, довгий…

І заходився зрізати в носа кінчик. Та ба!

Ніс крутився, викручувався, та так і лишився – довгий предовгий, цікавий, гострий ніс. Карло взявся до рота. Та ледве він встиг вирізати губи – рот одразу розтулився:

– Хи-хи-хи, ха-ха-ха!

І висунувся з нього, дражнячись, вузенький червоний язик. Карло, не зважаючи на всі ці витівки, і далі стругав, вирізав, длубав…

Зробив ляльці підборіддя, шию, плечі, тулуб, руки… Та щойно він закінчив вистругувати останнього пальчика, як Буратіно почав лупцювати кулачками Карло по лисині, щипати його та лоскотати.

– Послухай, – мовив Карло суворо, – я ж іще не закінчив тебе майструвати, а ти вже пустуєш… Що ж воно далі буде? Га?

І він суворо глянув на Буратіно.

Буратіно круглими очима, як миша, дивився на тата Карло.

Карло зробив йому з трісочок довгі ноги з великими ступнями. На цьому скінчивши роботу, поставив дерев'яного хлопчиська на підлогу, щоб навчити ходити. Буратіно похитався, похитався на тоненьких ніжках, зробив крок, другий, скік, скік – до дверей, через поріг – і чимдуж на вулицю.

Карло, непокоячись, пішов за ним.

– Гей, шельмівська дитино, вернись!

Та де там! Буратіно біг вулицею, як заєць, тільки дерев'яні підошви – тук-тук, тук-тук – стукотіли по камінню.

– Держіть його! – загукав Карло.

Перехожі сміялися, показуючи пальцями на втікача. На перехресті вулиць стояв величезний поліцейський з підкрученими вусами, в трикутному капелюсі. Побачивши дерев'яного чоловічка, що біжить бруківкою, поліцейський широко розставив ноги, перегородивши ними всю вулицю. Буратіно хотів проскочити в нього між ногами, але поліцейський ухопив його за носа і тримав так, аж поки підбіг тато Карло.

– Ну, стривай же, я з тобою потім розправлюся! – відсапуючись, промовив Карло і хотів засунути Буратіно в кишеню своєї куртки.

Буратіно аж ніяк не хотілося такого веселого дня при всьому народі стирчати ногами догори з кишені куртки, – він спритно вивернувся, гепнувся на брук і прикинувся мертвим.

– Аяй! – сказав поліцейський. – Справи, здається, дуже кепські!

Почали збиратися перехожі. Дивлячись на Буратіно, хитали головами. – Бідолаха, – казали одні, – мабуть, з голоду…

– Карло його до смерті замордував, – казали інші. – Цей старий катеринщик тільки прикидається добрим, а насправді він поганий, злий чоловік…

Вислухавши все це, вусатий поліцейський узяв нещасного Карло за барки і потяг його в околодок.

Карло пручався, здіймав куряву черевиками й голосно стогнав:

– Ой лишенько, на горе собі я зробив дерев'яного хлопчиська!

Коли вулиця збезлюділа, Буратіно задер носа, огледівся і вистрибом побіг додому.

Розділи:  1  2 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова