Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Олексій Толстой

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 

Буратіно уперше в житті впадає в розпач, але все закінчується щасливо

Дурний півень заморився й ледве біг, роззявивши дзьоба. Буратіно відпустив нарешті його зім'ятий хвіст.

– Іди, генерале, до своїх курей…

І сам пішов туди, де крізь листя яскраво блищало Лебедине озеро. Ось і сосна на кам'янистім горбку, ось і печера. Навкруг розкидані наламані гілки. Трава прим'ята колесами. У Буратіно тривожно забилося серце. Він зістрибнув із горбка, зазирнув під корячкувате коріння.

Печера була порожня!!!

Ні Мальвіни, ні П'єро, ані Артемона.

Тільки валялися дві ганчірочки.

Він підняв їх, – це були відірвані рукави від сорочки П'єро.

Друзів хтось викрав! Вони загинули! Буратіно впав долілиць, ніс його глибоко ввігнався в землю.

Він тільки тепер усвідомив, які дорогі для нього друзі. Нехай Мальвіна виховує його, нехай П'єро хоч тисячу разів підряд читає свої віршики, – Буратіно віддав би навіть золотий ключик, аби швидше знову побачити їх.

Біля його голови нечутно виріс пухкий горбочок землі, виліз оксамитовий кріт з рожевими долоньками, пискляво тричі чхнув і сказав:

– Я сліпий, але я прекрасно чую. Сюди під'їжджав візок, запряжений вівцями. У ньому сиділи Лис, губернатор Міста Дурнів, і нишпорки. Губернатор наказав: «Схопити негідників, які побили моїх найкращих поліцейських під час виконання обов'язків! Схопити їх!

Нишпорки відповіли:

– Гав! – кинулися до печери, і там почалася страшна метушня. Твоїх друзів зв'язали, кинули у візок разом із клунками та й поїхали.

Яка користь була від того, що Буратіно лежав, устромивши носа в землю?! Він схопився на рівні ноги й побіг слідами від коліс. Оббіг навколо озера і вийшов на поле з густою травою.

Ішов, ішов… Ніякого плану в голові у нього не було. Треба врятувати товаришів, та й по всьому! Він дійшов до кручі, звідки позаминулої ночі зірвався в лопухи. Внизу побачив брудний ставок, де жила черепаха Тортіла. Дорогою до ставка спускався візок; його тягли дві худющі, мов скелети, вівці з обідраною вовною.

На передку сидів гладкий кіт з надутими щоками, у золотих окулярах, – він служив при губернаторові таємним нашіптувачем. Позад нього – поважний Лис, губернатор… На клунках лежали Мальвіна, П'єро і ввесь забинтований Артемон, – завжди такий розчесаний хвіст його волочився китичкою по пилюці. Позад візка йшли дві нишпорки – добермани-пінчери.

Раптом нишпорки підвели собачі морди й угледіли над кручею смугастий ковпачок Буратіно.

Дужими стрибками пінчери почали дертися стрімкою кручею вгору. Але перш ніж вони дісталися верху, Буратіно, – а йому вже не було куди ховатися чи тікати, – склав руки над головою і – ластівкою – з найвищого місця шугнув у брудний ставок, укритий зеленою ряскою. Він описав у повітрі криву і, звичайно, потрапив би в ставок під захист тітки Тортіли, якби не сильний порив вітру.

Вітер підхопив легенького дерев'яного Буратіно, закружляв, завертів його «подвійним штопором», швиргонув убік, і він, падаючи, гепнувся просто у візок, на голову губернатора-Лиса.

Гладкий кіт у золотих окулярах од несподіванки звалився з передка, а що він був негідник і боягуз, то прикинувся, ніби знепритомнів.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Губернатор-Лис, також страшенний боягуз, скавулячи, кинувся навтіки по схилу і зразу ж заліз у борсукову нору. Там йому було непереливки: борсуки суворо розправляються з такими гостями. Вівці рвонулися вбік, візок перекинувся. Мальвіна, П'єро й Артемон разом з клунками покотилися в лопухи.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Усе це сталося так швидко, що ви, любі читачі, не встигли б порахувати всіх пальців на руці.

Добермани-пінчери величезними стрибками кинулися вниз по схилу. Підскочивши до перекинутого візка, вони побачили непритомного гладкого кота. Побачили, що в лопухах валяються дерев'яні чоловічки і забинтований пудель.

Але ніде не було видно губернатора-Лиса.

Він зник, наче крізь землю запався, той, кого нишпорки повинні охороняти мов зіницю ока.

Перший нишпорка, підвівши морду, розпачливо завив по собачому.

Другий нишпорка зробив те саме:

– У-у-у! У-у-у!..

Вони метнулись і обшукали весь схил. Знову тужливо заскиглили, бо їм уже ввижалися нагай та залізні ґрати.

Провинно вихляючи задами, вони побігли до Міста Дурнів, щоб набрехати в поліцейському відділку, нібито губернатора було взято на небо живим, – так дорогою вони зметикували собі на виправдання.

Буратіно потихеньку обмацав себе – руки, ноги були цілі. Він поповз у лопухи і визволив з мотуззя Мальвіну та П'єро.

Мальвіна, не кажучи ні слова, обхопила Буратіно за шию, але поцілувати не змогла – у цьому їй перешкодив його довгий ніс.

У П'єро по лікоть були відірвані рукави, біла пудра осипалася з його щік, і виявилось, що щоки в нього звичайні – рум'яні, незважаючи на його любов до віршів.

– Я здорово бився, – грубим голосом сказав він. – Якби мені не підставили ніжку, мене нізащо не взяли б!

Мальвіна підтвердила:

– Він бився, як лев.

Вона обхопила П'єро за шию і поцілувала в обидві щоки.

– Годі, годі лизатись, – пробуркотів Буратіно, – біжімо! Артемона потягнемо за хвіст.

Вони всі троє вхопилися за хвіст нещасного собаки й потягли його вгору схилом.

– Пустіть, я піду сам, для мене це так принизливо, – стогнав забинтований пудель.

– Ні, ні, ти занадто слабкий.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Та тільки-но вони видерлися до половини схилу, як на кручі постали Карабас-Барабас і Дуремар. Лисиця Аліса показувала лапою на втікачів, кіт Базіліо настовбурчував вуса й огидно сичав.

– Ха-ха-ха, ну просто здорово! – зареготав Карабас-Барабас. – Сам золотий ключик іде мені до рук!

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Буратіно квапливо мізкував, як виплутатися з нової халепи. П'єро пригорнув до себе Мальвіну, збираючись дорого продати життя. Цього разу на порятунок не було жодної надії. А Дуремар ще й підбурював:

– Хворого песика пуделя, синьйоре Карабасе-Барабасе, віддайте мені, я кину його у ставок моїм п'явочкам, щоб вони розжиріли.

Гладкому Карабасові-Барабасові ліньки було спускатися донизу, він поманив утікачів пальцем, схожим на сардельку:

– Ідіть, ідіть до мене, діточки…

– Ані-руш! – наказав Буратіно. – Як помирати – то весело! П'єро, прочитай якісь найгірші свої віршики. Мальвіно, регочи на все горло…

Мальвіна попри деякі недоліки була добрим товаришем. Вона втерла сльози й засміялася дуже образливо для тих, що стояли на кручі. П'єро одразу ж склав віршики й завив найнеприємнішим голосом:

Ох, нещасна ти лисиця, –
Ніхто тебе не боїться!
Кіт Базіліо – злодюга,
І жебрак, і волоцюга!
Дуремар наш нетямкий!
Незугарний та бридкий!
Карабас ти Барабас,
Не злякалися ми вас!

А Буратіно тим часом кривлявся й дражнився:

– Гей ти, директоре лялькового театру, старе пивне барило, повний лантуху, натоптаний глупством, спустися, спустися до нас, – я наплюю тобі в обскубану бороду!

У відповідь Карабас-Барабас грізно загарчав, Дуремар здійняв худющі руки до неба.

Лисиця Аліса криво посміхнулася:

– Дозвольте скрутити в'язи цим нахабам?

Ще хвилина – і все було б скінчено…

Та раптом над кручею із свистом пронеслися стрижі:

– Сюди, сюди, сюди!

Над головою в Карабаса-Барабаса пролетіла сорока, голосно цокотячи:

– Хутчіш, хутчіш, хутчіш!

І враз на кручі з'явився старий тато Карло. Рукави в нього були закачані, в руці сучкуватий ціпок, брови насуплені…

Він плечем штовхнув Карабаса-Барабаса, ліктем – Дуремара, ціпком оперіщив по спині лисицю Алісу, чоботом швиргонув убік кота Базіліо…

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Потому, нахилившись і дивлячись із кручі вниз, де стояли дерев'яні чоловічки, радісно сказав:

– Синку мій, Буратіно, шалапуте, ти живий-здоровий, – ходи-но швидше до мене!

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова