|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Олексій Толстой
Золотий ключик, або Пригоди Буратіно
Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Дівчинка з блакитним волоссям хоче виховувати Буратіно
Вранці Буратіно прокинувся веселий і здоровий, ніби нічого й не трапилося.
Дівчинка з блакитним волоссям чекала його в садку, сидячи за маленьким столиком, на якому стояв ляльковий посуд.
Її личко було свіже, вимите, на кирпатенькому носику й на щоках – квітковий пил.
Чекаючи на Буратіно, вона з прикрістю відмахувалась від набридливих метеликів.
– Та ну вас, справді…
Дівчинка оглянула дерев'яного хлопчака з голови до ніг, скривилася. Звеліла йому сісти до столу й налила в крихітну чашечку какао.
Буратіно сів до столу, підгорнувши під себе ногу.
Мигдалеві тістечка він запихав до рота повністю і ковтав, не розжовуючи. У вазу з варенням він заліз просто пальцями і з насолодою їх обсмоктував.
Коли дівчинка відвернулася, щоб кинути кілька крихт старенькій жужелиці, він схопив кавник і випив усе какао з носика. Захлинувся й розлив какао на скатерку. Тоді дівчинка сказала йому суворо:
– Витягніть з під себе ногу й опустіть її під стіл. Не їжте руками, для цього є ложки та виделки.
Від обурення вона кліпала довгими віями.
– Хто вас виховує, скажіть, будь ласка?
– Коли тато Карло виховує, а коли й ніхто.
– Тепер я займусь вашим вихованням, будьте певні.
«Оце так ускочив!» – подумав Буратіно.
По траві навкруг будиночка ганявся пудель Артемон за маленькими пташками. Коли вони сідали на дерева, він задирав голову, підстрибував і гавкав підвиваючи.
«Добре птахів ганяє», – заздрісно подумав Буратіно.
Від пристойного сидіння за столом у нього по всьому тілу бігали мурашки.
Нарешті нестерпний сніданок закінчився. Дівчинка наказала йому витерти на носі какао. Обсмикнувши складочки й бантики на сукні, взяла Буратіно за руку і повела в дім – займатися його вихованням.
А веселий пудель Артемон гасав по траві й гавкав; пташки, ніскільки не боячись його, голосно щебетали; вітерець весело літав над деревами.
– Зніміть ваше лахміття, вам дадуть пристойну куртку і штанці, – сказала дівчинка.
Четверо кравців – майстер-одинак, похмурий рак Шепталло, сірий Дятел з чубчиком, великий жук Рогач і миша Лізетта – заходилися шити із старих суконь дівчинки гарний хлопчачий костюм.
Шепталло кроїв, Дятел дзьобом проштрикав дірки й шив, Рогач задніми ногами сукав нитки, Лізетта їх перегризала.
Буратіно було соромно надягати дівчачі обноски, але довелось усе ж таки перевдягтися. Сопучи носом, він сховав у кишеню нової куртки чотири золоті монети.
– Тепер сідайте, покладіть руки перед собою. Не горбтеся, – сказала дівчинка й узяла шматочок крейди. – Ми займемось арифметикою… У вас у кишені два яблука…
Буратіно хитро підморгнув:
– Брешете, нема жодного…
– Я кажу, – терпляче повторила дівчинка, – уявімо, що у вас у кишені два яблука. Хтось узяв у вас одне яблуко. Скільки у вас залишилось яблук?
– Два.
– Подумайте гарненько.
Буратіно скривився – так здорово подумав.
– Два…
– Чому?
– Я ж не віддам Хтосю яблуко, хоч би як він бився!
– У вас немає аніяких здібностей до математики, – засмучено сказала дівчинка. – Візьмемось до диктанту.
Вона підвела до стелі гарненькі очі.
– Пишіть: «А роза упала на лапу Азора». Написали? Тепер прочитайте це чарівне речення з кінця.
Нам уже відомо, що Буратіно ніколи навіть не бачив пера й каламаря.
Дівчинка сказала: «Пишіть», – і він одразу ж встромив у каламар свого носа й страшенно перелякався, коли з носа на папір упала чорнильна пляма.
Дівчинка сплеснула руками, в неї навіть бризнули сльози.
– Ви гидкий шибеник, вас треба покарати!
Вона висунулась у вікно.
– Артемоне, відведи Буратіно до темної хижки!
Шляхетний Артемон з'явився у дверях, показуючи білі зуби. Схопив Буратіно за курточку і, задкуючи, потяг до хижки, де по кутках у павутинні висіли великі павуки.
Зачинив його там, погарчав, щоб добре налякати, і знову помчав ганятися за пташками.
Дівчинка впала на лялькове мережчате ліжко й заридала: адже їй довелося так жорстоко повестися з дерев'яним хлопчиком. Та коли вже взялася виховувати, справу треба довести до кінця.
Буратіно буркотів у темній хижці:
– Ну й дурне дівчисько… Знайшлася вихователька, подумаєш… В самої порцелянова голова, тулуб, ватою напханий…
У хижці пролунав тоненький звук, ніби хтось скреготів дрібними зубами:
– Послухай, послухай…
Буратіно підвів забруднений чорнилом ніс і в темряві розгледів кажана, що висів під стелею головою донизу.
– Чого тобі?
– Дочекайся ночі, Буратіно.
– Тихше, тихше, – шурхотіли павуки по кутках, – не гойдайте наші тенета, не відлякуйте наших мушок…
Буратіно сів на розбитий горщик, підпер щоку. Він бував і не в такій біді, але його обурювала несправедливість.
– Хіба ж так виховують дітей? Це ж мука, а не виховання. Так не сиди та отак не їж. Дитина, може, ще й букваря не опанувала, а вона зразу за каламар хапається. А пес, либонь, ганяє за пташками, – йому байдуже!
Кажан ізнову пискнув:
– Дочекайся ночі, Буратіно, я поведу тебе до Країни Дурнів, там на тебе чекають друзі – кіт і лисиця, щастя й розваги. Жди ночі.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова