Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Олексій Толстой

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 

Буратіно вирішує будь-що вивідати у Карабаса-Барабаса таємницю золотого ключика

Карабас-Барабас і Дуремар поволі пройшли повз печеру. Під час бою на рівнині продавець лікувальних п'явок нишком сидів за кущем. Коли все скінчилося, він почекав, поки Артемон і Буратіно зникнуть у густій траві, і тільки тоді з великими труднощами відірвав від стовбура італійської сосни бороду Карабаса-Барабаса.

– Ну й розмалював же вас той хлопчисько! – мовив Дуремар. – Доведеться прикласти вам до потилиці дві дюжини найкращих п'явок.

Карабас-Барабас заревів:

– Сто тисяч чортів! Швидше в погоню за тими негідниками!

Карабас-Барабас і Дуремар пішли по слідах утікачів. Вони розхиляли руками траву, оглядали кожен кущ, обнишпорювали кожну купину.

Вони бачили димок від багаття біля коріння старої сосни, але їм і на думку не спало, що в цій печері переховуються дерев'яні чоловічки, та ще й розклали багаття.

– Цього негідника Буратіно я поріжу ножиком на шматочки! – буркотів Карабас-Барабас.

Утікачі причаїлися в печері.

Що тепер робити? Тікати? Але Артемон, увесь забинтований, міцно спав. Пес повинен був спати двадцять чотири години, аби загоїлися рани. Хіба ж можна покинути шляхетного собаку в печері напризволяще? Ні, ні, якщо рятуватися – то всім разом, гинути – теж усім разом…

Буратіно, П'єро і Мальвіна в глибині печери, носом до носа, довго радились. Вирішили: пересидіти тут до ранку, вхід до печери замаскувати гіллям і, щоб скоріше одужав Артемон, зробити йому поживну клізму. Буратіно сказав:

– Я все таки хочу будь-що вивідати у Карабаса-Барабаса, де ті дверцята, що їх відмикає золотий ключик. Дверцята охороняють щось надзвичайне, дивовижне… І воно повинно принести нам щастя.

– Я боюся залишатися без вас, боюся, – простогнала Мальвіна.

– А П'єро вам нащо?

– Ох, він тільки віршики читає…

– Я захищатиму Мальвіну, як лев, – промовив П'єро хрипким голосом, яким розмовляють великі хижаки, – ви мене ще не знаєте.

– Молодець П'єро, давно б так!

І Буратіно кинувся наздоганяти Карабаса-Барабаса й Дуремара. Невдовзі він їх побачив. Директор лялькового театру сидів на березі струмка, Дуремар прикладав йому до ґулі компрес із листя кінського щавлю. Здалека було чути люте бурчання в порожньому шлунку Карабаса-Барабаса і нудне попискування в порожньому шлунку продавця лікувальних п'явок.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

– Синьйоре, нам конче треба підкріпитися, – сказав Дуремар, – пошуки негідників можуть тривати до глибокої ночі.

– Я з'їв би зараз ціле поросятко та двійко качечок, – похмуро відповів Карабас-Барабас.

Приятелі попленталися до харчівні «Трьох пічкурів» – її вивіска видніла на пагорбку.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Але швидше, ніж Карабас-Барабас і Дуремар, туди помчав Буратіно, пригинаючись у траві, щоб його не помітили. Біля дверей харчівні Буратіно підкрався до великого півня, який, знайшовши зернятко чи шматочок курчачої кишки, гордовито стріпував червоним гребінцем, гріб пазурами землю й турботливо кликав курей на учту:

– Ко-ко-ко!..

Буратіно простяг йому на долоні крихти мигдалевого тістечка:

– Пригощайтеся, синьйоре головнокомандувачу.

Півень суворо глипнув на дерев'яного хлопчиська, але не втримався й дзьобнув його в долоню.

– Ко-ко-ко!..

– Синьйоре головнокомандувачу, мені треба пройти до харчівні, але так, щоб господар мене не помітив. Я сховаюся за ваш чудовий барвистий хвіст, і ви доведете мене до самої печі. Гаразд?

– Ко-ко! – ще гордовитіше промовив півень.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Він нічого не зрозумів, але, щоб не показати цього, поважно пішов до відчинених дверей харчівні.

Буратіно схопив півня попід крила, за боки, прикрився його хвостом і навпочіпки прокрався на кухню аж до печі, де порався лисий хазяїн харчівні, обертаючи на вогні рожни та сковорідки.

– Іди геть, старе бульйонне м'ясо! – гримнув хазяїн і так турнув півня ногою, що той з несамовитим криком – куд-ку-да, куд-ку-да! – вилетів на вулицю до переляканих курей. Буратіно непомітно прошмигнув повз ноги хазяїна і присів за великим череп'яним глеком.

У цю мить, голосно розмовляючи, до харчівні наблизилися Карабас-Барабас і Дуремар.

Хазяїн, низько вклоняючись, вийшов їм назустріч.

Буратіно швидко заліз усередину череп'яного глека і причаївся там.

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова