|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Олексій Толстой
Золотий ключик, або Пригоди Буратіно
Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Буратіно знайомиться з мешканцями ставка, дізнається про зникнення чотирьох золотих монет й одержує від черепахи Тортіли золотий ключик
Не треба забувати, що Буратіно був дерев'яний і тому не міг потонути. Все ж таки він так перелякався, що довго лежав на воді, геть обліплений зеленою ряскою.
Навколо нього зібралися мешканці ставка: всім відомі своєю дурістю чорні пузаті пуголовки, водяні жуки, у яких задні лапи схожі на весла, п'явки, личинки, які їли все, що попадалось, навіть самих себе, і, нарешті, всілякі дрібні інфузорії.
Пуголовки лоскотали його шорсткими губами і з задоволенням смоктали китичку на ковпаку. П'явки заповзали в кишеню курточки. Якийсь водяний жук кілька разів вилазив на його ніс, що високо стирчав із води, і звідти кидався у воду – ластівкою. Дрібні інфузорії, звиваючись і поквапно тремтячи волосинками, що заміняли їм руки й ноги, намагалися ухопити щось їстівне, але самі потрапляли до рота личинок водяного жука.
Буратіно це нарешті набридло, він заляпотів п'ятами по воді:
– Ідіть геть! Я вам не здохла кішка!
Мешканці кинулися хто куди.
Він перевернувся на живіт і поплив.
На круглому листі водяних лілей проти місяця сиділи ротаті жаби і виряченими очима дивилися на Буратіно.
– Якась каракатиця пливе, – крякнула одна.
– Ніс як у лелеки, – крякнула друга.
– Це морська жаба, – крякнула третя.
Буратіно, щоб перепочити, видерся на великий лист водяної лілеї. Сів на ньому, міцно обхопивши колінця, і сказав, цокаючи зубами:
– Всі хлопчики й дівчатка напилися молока, сплять у теплих ліжечках, тільки я один сиджу на мокрому листі… Дайте чогось поїсти, жабки.
Жаби, як відомо, дуже холоднокровні. Але надаремно думати, що в них немає серця. Коли Буратіно, дрібно цокаючи зубами, почав розповідати про свої нещасливі пригоди, жаби одна по одній підстрибнули й пірнули на дно ставка. Вони принесли звідтіля дохлого жука, крильце бабки, шматочок баговиння, зернятко рачачої ікри і кілька гнилих корінців. Поклавши все це їстиво перед Буратіно, жаби знову скочили на листя водяних лілей і сиділи, мов кам'яні, підвівши великороті голови з виряченими очима. Буратіно понюхав, покуштував жаб'яче частування.
– Мене занудило, – сказав він, – яка гидота!
Тоді жаби знову – всі враз – шубовснули у воду.
Зелена ряска на поверхні ставка заворушилася, і з'явилася велика страхітлива зміїна голова. Голова попливла до листа, де сидів Буратіно.
У нього дибом стала китичка на ковпаку. Він мало не впав у воду від жаху.
Але це була не змія. Це була нікому не страшна, пристаркувата черепаха Тортіла з підсліпуватими очима.
– Ох ти, нетямущий, довірливий хлопчисько з куценькими думками! – сказала Тортіла. – Сидів би собі вдома та старанно вчився! Занесло тебе до Країни Дурнів.
– Та я ж хотів добути якнайбільше золотих монет для тата Карло. Я дужжжже хороший і розважливий хлопчик.
– Гроші твої вкрали кіт і лисиця, – сказала черепаха. – Вони пробігали повз ставок, зупинилися напитись, і я чула, як вони хвалились, що викопали твої гроші і як побилися через них… Ох ти, нетямущий, довірливий дурнику з куценькими думками!
– Не лаятись треба, – пробурмотів Буратіно, – а допомогти треба людині… Що я тепер робитиму? Ой-ой-ой!.. Як я тепер повернусь до тата Карло? Ай-ай-ай!..
Він тер кулаками очі і пхикав так жалібно, що жаби раптом всі враз зітхнули:
– Ух-ух-ух… Тортіло, допоможи людині.
Черепаха довго дивилася на місяць, щось пригадувала…
– Одного разу я ось так допомогла одній людині, а вона потім з моєї бабусі і мого дідуся наробила черепахових гребінців, – сказала вона. І знову довго дивилася на місяць. – Що ж, посидь тут, чоловічку, а я поповзаю по дну, – може, знайду одну корисну штуковину. Вона втягла зміїну голову й повільно опустилася під воду.
Жаби прошепотіли:
– Черепаха Тортіла знає велику таємницю.
Минуло багато багато часу.
Місяць уже схилявся за пагорби…
Знову заколивалася зелена ряска, випірнула черепаха, тримаючи в роті маленький золотий ключик.
Вона поклала його на листок біля ніг Буратіно.
– Нетямущий, довірливий дурнику з куценькими думками, – сказала Тортіла. – Не сумуй, що лисиця та кіт украли в тебе золоті монети. Я даю тобі цей ключик. Його упустив на дно ставка чоловік з такою довжелезною бородою, що він засовував її до кишені, щоб не заважала ходити. Ах, як він просив, щоб я розшукала на дні цей ключик!
Тортіла зітхнула, помовчала і знову зітхнула так, що на воді з'явилися бульбашки…
– Та я не допомогла йому. Тоді я була страшенно люта на людей за мою бабусю і мого дідуся, з яких наробили черепахових гребінців. Бородатий чоловік багато розповідав про цей ключик, але я все забула. Пам'ятаю тільки, що ним треба відімкнути якісь двері, і це принесе щастя.
У Буратіно закалатало серце, загорілися очі. Він одразу забув про всі свої нещастя. Витяг з кишені курточки п'явок, поклав туди ключик, чемно подякував черепасі Тортілі і жабам, кинувся у воду й поплив до берега. Коли він чорненькою тінню забовванів на тому боці, жаби крякнули йому вслід:
– Буратіно, не загуби ключика!
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова