Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Олексій Толстой

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 

Буратіно дізнається про таємницю золотого ключика

Карабас-Барабас і Дуремар підкріплялися смаженим поросятком. Хазяїн підливав у склянки вина.

Карабас-Барабас, обсмоктуючи поросячу ногу, сказав хазяїнові:

– Кепське в тебе вино, налий-но мені з отого жбана! – І показав кісткою на череп'яний глек, у якому сидів Буратіно.

– Синьйоре, цей глек порожній, – відповів хазяїн.

– Брешеш, покажи.

Тоді хазяїн підняв череп'яний глек і перекинув його. Буратіно щосили вперся ліктями в боки глека, аби не випасти…

– Там щось чорніє, – прохрипів Карабас-Барабас.

– Там щось біліє, – підтвердив Дуремар.

– Синьйори, чиряк мені на язик, простріл мені в поперек – глек порожній!

– Тоді став його на стіл – ми скидатимемо туди кістки.

Глек, де сидів Буратіно, поставили між директором лялькового театру й продавцем лікувальних п'явок. На голову Буратіно посипались обгризені кістки та скоринки. Карабас-Барабас, добряче надудлившись вина, простяг до вогню свою бороду, щоб з неї скапала налипла смола.

– Покладу Буратіно на долоню, – п'яно вихвалявся він, – другою долонею приплесну – від нього тільки мокре місце зостанеться!

– Негідник цілком на це заслуговує, – підтакував Дуремар, – але спочатку добре було б прикласти до нього п'явок, щоб вони висмоктали всю кров…

– Ні! – грюкав кулаком по столу Карабас-Барабас. – Спочатку я відберу в нього золотого ключика.

У розмову втрутився хазяїн, він уже знав про втечу дерев'яних чоловічків:

– Синьйоре, вам нема чого стомлювати себе пошуками. Зараз я покличу двох моторних хлопців, і, поки ви підкріпляєтесь вином, вони хутко обшукають увесь ліс і притягнуть сюди Буратіно.

– Гаразд. Посилай хлопців, – наказав Карабас-Барабас, простягаючи до вогню величезні підошви. А що він був уже п'яний, то на всю горлянку заспівав пісню:

Мій народ малий, чудний,
Дерев'яний та дурний.
Я – ляльок володар,
Всім світам на подив,
Грізний Карабас,
Славний Барабас!

Всі ляльки переді мною.
Низько стеляться травою,
Бо нагай у мене є,
Той, що спуску не дає, –
Аж на сім хвостів,
Аж на сім хвостів!

Мій народ сумирний,
Боязкий, покірний.
Пісеньки співає,
Грошики збирає
До моїх кишень,
До моїх кишень!

Тоді Буратіно завив із середини глека:

– Відкри-ий таємницю, неща-а-сний, відкри-ий таємницю!

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Карабас-Барабас із несподіванки гучно клацнув щелепами й вирячився на Дуремара.

– Це ти?

– Ні, це не я…

– Хто ж сказав, щоб я відкрив таємницю?

Дуремар був забобонний, до того ж він теж випив багато вина. Обличчя його посиніло й перекосилося від жаху. Воно стало схоже на стару печерицю.

Дивлячись на нього, Карабас-Барабас і собі зацокотів зубами.

– Відкри-ий таємницю, – знову завив таємничий голос із середини глека, – бо інакше не встанеш з цього стільця, неща-а-сний!

Карабас-Барабас спробував підхопитися на рівні ноги, але не зміг навіть відірватися від стільця.

– Як-як-яку таємницю? – спитав він затинаючись.

– Таємницю черепахи Тортіли, – відповів голос.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Від жаху Дуремар поволі порачкував під стіл. У Карабаса-Барабаса одвисла щелепа.

– Де ті дверцята, де ті дверцята? – наче вітер у комині осінньої ночі, завив голос.

– Відповім, відповім, замовкни, замовкни, – прошепотів Карабас-Барабас. – Дверцята – у старого Карло в комірці, за намальованим вогнищем…

Тільки-но він вимовив ці слова, як знадвору ввійшов хазяїн.

– Ось надійні хлопці, за гроші вони приведуть до вас, синьйоре, хоч самого чорта…

І він кивнув у бік лисиці Аліси та кота Базіліо, що стояли на порозі. Лисиця шанобливо зняла старого капелюшка.

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

– Синьйор Карабас-Барабас подарує нам на бідність десять золотих монет, а ми віддамо вам до рук негідника Буратіно, не сходячи з цього місця.

Карабас-Барабас поліз рукою під бороду в кишеню жилета й витяг десять золотих.

– Ось гроші, а де Буратіно?

Лисиця кілька разів перерахувала монети, зітхнула, віддаючи половину котові, й показала лапою:

– Він у цьому глеку, синьйоре, у вас під носом…

Карабас-Барабас схопив зі столу глек і люто швиргонув його на кам'яну підлогу. Із череп'я та купи обгризених кісток вистрибнув Буратіно. Поки всі стояли, роззявивши роти, він мов стріла метнувся з харчівні у двір – просто до півня, який набундючено розглядав то одним, то другим оком дохлого черв'ячка.

– Це ти мене виказав, старий котлетний фаршу! – грізно витягнувши носа, вигукнув Буратіно. – Ну, тепер шквар щодуху!

І він міцно вчепився у його генеральський хвіст. Півень, нічого не тямлячи, розчепірив крила й кинувся бігти цибатими ногами. Буратіно вихором за ним, – з гори, через дорогу, полем, до лісу…

Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Карабас-Барабас, Дуремар і хазяїн харчівні оговталися нарешті від подиву й вибігли слідом за Буратіно. Але хоч скільки вони оглядалися, його ніде не було видно, тільки десь удалині полем мчав щодуху півень. Та оскільки всім було відомо, що цей півень – дурень, то на нього ніхто не звернув уваги.

Розділи:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова