Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Площа картонного годинника

Л.Яхнін

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17

Кондитер та його підручний Патока

– Не гнівайтесь, будь ласка, на мою собачку, – сказала Швецю Дівчинка з Цукеркової Обгортки, – вона розумна, але ще не все розуміє. А я зайшла до вас зовсім не по черевички. Мені дуже треба знайти Кондитера. Чи не знаєте, де він живе?

– Як же, як же, ми з ним давні приятелі. Я самотня людина і люблю проводити вечори в його кондитерській, де так гарно пахне корицею. Ти йди прямо по цій кривій вулиці, дійдеш до синього будиночка з трьома віконцями, перейдеш Площу Картонного Годинника та увійдеш до третього будинку від Мосту. Це і є Кондитерська. Передай Кондитеру, що сьогодні ввечері я не прийду – у мене багато роботи. До побачення, дівчинко. – Швець узяв молоток, засунув до рота дерев'яні цвяшки та заходився працювати.

– Дякую, – сказала Дівчинка з Цукеркової Обгортки і пішла до будинку Кондитера.

Площа картонного годинника

Незабаром вона побачила вивіску, на якій великими літерами було написано:

КОНДИТЕР

а трохи меншими літерами:

торти і тістечка
смачно з'їсточки

Двері відчинив маленький дідок. На самісінький кінчик його круглого носа з'їхали окуляри. З бороди бурульками звисав жовтий крем.

– Добрий день, – сказала Дівчинка з Цукеркової Обгортки. Дідок поправив окуляри і посмикав сивими бровами.

– Ви Кондитер? – запитала дівчинка голосніше.

Дідок зняв із бороди кремову бурульку, задумливо полизав її і сказав:

– Ніяк не можу пригадати, навіщо я пішов до дверей?

– Ви, напевно, пішли мені відчинити, – сказала Дівчинка з Цукеркової Обгортки.

– Ти так гадаєш? Цілком можливо! Тоді заходь скоріше в дім і скажи мені, чого ти хочеш.

Площа картонного годинника

І Кондитер повів дівчинку вузеньким коридором.

Вони увійшли до кімнати. Посеред кімнати стояв стіл.

На ньому, немов барвистий килимок, лежав величезний шмат мармеладу.

Навколо столу бігав гладкий хлопчисько і різав мармелад на маленькі зірочки. Одну мармеладну зірочку він клав собі до рота, а другу в коробку.

– Послухай, Патоко, – звернувся Кондитер до гладкого хлопчика, – ти не знаєш, навіщо я сюди прийшов? Я ніяк не можу згадати.

Хлопчисько проштовхнув за щоку мармеладку і сердито сказав:

– Ви привели якусь дівчинку.

– Так-так, ти маєш рацію. Я зовсім забув, – зрадів Кондитер. – Дівчинко, скажи мені, хто ти і навіщо прийшла?

– Я Дівчинка з Цукеркової Обгортки. А звуть мене Вафелька. Моя Цукеркова Обгортка порвалася, і нам з собачкою Шоколадкою нема де жити. Я хочу допомагати вам робити торти і цукерки з начинкою.

– Ну що ж, гарні помічники потрібні у будь-якій справі, – сказав Кондитер, підняв брови й подивився на дівчинку поверх окулярів.

Але гладкий хлопчисько Патока зовсім не хотів, щоб у цьому солодкому домі жив ще хтось.

– Нам не потрібні помічники. У нас вже є помічники. Я у нас помічник, – сказав він і сердито засопів.

Площа картонного годинника

Перукар Флакон

Перукар Флакон виловлював ложкою останню коричневу квасолину з круглої миски. І тільки-но він зловив слизьку квасолину і засунув її до рота, як з вулиці почувся чийсь гучний голос:

– Гей, перукарю!

– Йду! – хотів крикнути Перукар Флакон, але рот у нього був набитий їжею і вийшло:

– Бу!

У вікно просунулася голова розбійника Краги.

– Ти чого мене передражнюєш? – сказав він. – Я цього не люблю. Я можу і розсердитися.

Перукар озирнувся і побачив руду бороду Краги.

Площа картонного годинника

– Я не передражнюю, – хотів сказати Перукар Флакон, але кругла квасолина потрапила йому під язик і знову вийшло:

– Бя, бі, бе-бе-бя, бу-бу.

– Ти німий? – здивувався Крага.

Перукар Флакон, нарешті, проковтнув квасолину.

– Ні, я мий, тобто я не мий, а не німий, – Флакон зовсім заплутався і, забувши, що він без капелюха, зірвав з голови перуку.

– Хе-хе, – засміявся Крага, – тоді бери гребінець і підстрижи мою бороду. Тільки обережно!

Перукар виніс із дому зубасті ножиці, схожі на маленького крокодила, і почав підстригати кошлату руду бороду.

Площа картонного годинника

Тільки це було не так вже й просто, тому що волосся росло на обличчі Краги абсолютно безладно – воно лізло навіть із носа та з вух.

– Чик-чак, чик-чак! – стукали ножиці.

– Гей, перукарю! Ти не відстриг мені вухо? – запитав Крага.

– А я його й не помітив. Здається, у вас з цього боку просто не було вуха.

– Як так не було! Та ти знаєш, хто я?! – закричав розбійник Крага своїм найгрізнішим голосом.

– Ах, ось воно, знайшов! А хто ж ви?

– Хто я? – перепитав Крага. – Мій дідусь Бот-Форт казав: «Чим менше про тебе знають, тим краще. А мій дідусь був знаменитим роз...»

Крага хотів сказати «розбійником», але схаменувся і прикрив рота долонею.

– Ким був ваш дідусь? – перепитав Перукар Флакон.

– Знаменитим, – пробурчав Крага, – просто знаменитим дідусем. Тобі хіба цього мало? І взагалі мені набридли твої розпитування.

«Ого, – подумав Перукар Флакон, – якщо дідусь його був знаменитий, то сам він, напевно, ще більш знаменитий!.. Треба буде з його бороди наробити перук та продати їх подорожче! Відстрижу побільше».

«Не люблю перукарів, – подумав розбійник Крага, – ростиш, ростиш бороду, а вони раз-два та й обстригли». – І Крага подивився на свою улюблену бороду.

– Щось борода у мене стала занадто короткою, – сказав він своїм найнезадоволенішим голосом.

– Навпаки, навіть довшою стала, – злякався Флакон. – От і готово.

«Ні, не люблю я перукарів, – думав розбійник Крага, уходячи, – та й грабувати у них нема чого».

«Сто перук зроблю, – думав Перукар Флакон, збираючи шматки бороди у глибокий мішок».

Площа картонного годинника

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова