|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Площа картонного годинника
Л.Яхнін
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Кондитер та його підручний Патока
– Не гнівайтесь, будь ласка, на мою собачку, – сказала Швецю Дівчинка з Цукеркової Обгортки, – вона розумна, але ще не все розуміє. А я зайшла до вас зовсім не по черевички. Мені дуже треба знайти Кондитера. Чи не знаєте, де він живе?
– Як же, як же, ми з ним давні приятелі. Я самотня людина і люблю проводити вечори в його кондитерській, де так гарно пахне корицею. Ти йди прямо по цій кривій вулиці, дійдеш до синього будиночка з трьома віконцями, перейдеш Площу Картонного Годинника та увійдеш до третього будинку від Мосту. Це і є Кондитерська. Передай Кондитеру, що сьогодні ввечері я не прийду – у мене багато роботи. До побачення, дівчинко. – Швець узяв молоток, засунув до рота дерев'яні цвяшки та заходився працювати.
– Дякую, – сказала Дівчинка з Цукеркової Обгортки і пішла до будинку Кондитера.
Незабаром вона побачила вивіску, на якій великими літерами було написано:
КОНДИТЕР
а трохи меншими літерами:
торти і тістечка
смачно з'їсточки
Двері відчинив маленький дідок. На самісінький кінчик його круглого носа з'їхали окуляри. З бороди бурульками звисав жовтий крем.
– Добрий день, – сказала Дівчинка з Цукеркової Обгортки. Дідок поправив окуляри і посмикав сивими бровами.
– Ви Кондитер? – запитала дівчинка голосніше.
Дідок зняв із бороди кремову бурульку, задумливо полизав її і сказав:
– Ніяк не можу пригадати, навіщо я пішов до дверей?
– Ви, напевно, пішли мені відчинити, – сказала Дівчинка з Цукеркової Обгортки.
– Ти так гадаєш? Цілком можливо! Тоді заходь скоріше в дім і скажи мені, чого ти хочеш.
І Кондитер повів дівчинку вузеньким коридором.
Вони увійшли до кімнати. Посеред кімнати стояв стіл.
На ньому, немов барвистий килимок, лежав величезний шмат мармеладу.
Навколо столу бігав гладкий хлопчисько і різав мармелад на маленькі зірочки. Одну мармеладну зірочку він клав собі до рота, а другу в коробку.
– Послухай, Патоко, – звернувся Кондитер до гладкого хлопчика, – ти не знаєш, навіщо я сюди прийшов? Я ніяк не можу згадати.
Хлопчисько проштовхнув за щоку мармеладку і сердито сказав:
– Ви привели якусь дівчинку.
– Так-так, ти маєш рацію. Я зовсім забув, – зрадів Кондитер. – Дівчинко, скажи мені, хто ти і навіщо прийшла?
– Я Дівчинка з Цукеркової Обгортки. А звуть мене Вафелька. Моя Цукеркова Обгортка порвалася, і нам з собачкою Шоколадкою нема де жити. Я хочу допомагати вам робити торти і цукерки з начинкою.
– Ну що ж, гарні помічники потрібні у будь-якій справі, – сказав Кондитер, підняв брови й подивився на дівчинку поверх окулярів.
Але гладкий хлопчисько Патока зовсім не хотів, щоб у цьому солодкому домі жив ще хтось.
– Нам не потрібні помічники. У нас вже є помічники. Я у нас помічник, – сказав він і сердито засопів.
Перукар Флакон
Перукар Флакон виловлював ложкою останню коричневу квасолину з круглої миски. І тільки-но він зловив слизьку квасолину і засунув її до рота, як з вулиці почувся чийсь гучний голос:
– Гей, перукарю!
– Йду! – хотів крикнути Перукар Флакон, але рот у нього був набитий їжею і вийшло:
– Бу!
У вікно просунулася голова розбійника Краги.
– Ти чого мене передражнюєш? – сказав він. – Я цього не люблю. Я можу і розсердитися.
Перукар озирнувся і побачив руду бороду Краги.
– Я не передражнюю, – хотів сказати Перукар Флакон, але кругла квасолина потрапила йому під язик і знову вийшло:
– Бя, бі, бе-бе-бя, бу-бу.
– Ти німий? – здивувався Крага.
Перукар Флакон, нарешті, проковтнув квасолину.
– Ні, я мий, тобто я не мий, а не німий, – Флакон зовсім заплутався і, забувши, що він без капелюха, зірвав з голови перуку.
– Хе-хе, – засміявся Крага, – тоді бери гребінець і підстрижи мою бороду. Тільки обережно!
Перукар виніс із дому зубасті ножиці, схожі на маленького крокодила, і почав підстригати кошлату руду бороду.
Тільки це було не так вже й просто, тому що волосся росло на обличчі Краги абсолютно безладно – воно лізло навіть із носа та з вух.
– Чик-чак, чик-чак! – стукали ножиці.
– Гей, перукарю! Ти не відстриг мені вухо? – запитав Крага.
– А я його й не помітив. Здається, у вас з цього боку просто не було вуха.
– Як так не було! Та ти знаєш, хто я?! – закричав розбійник Крага своїм найгрізнішим голосом.
– Ах, ось воно, знайшов! А хто ж ви?
– Хто я? – перепитав Крага. – Мій дідусь Бот-Форт казав: «Чим менше про тебе знають, тим краще. А мій дідусь був знаменитим роз...»
Крага хотів сказати «розбійником», але схаменувся і прикрив рота долонею.
– Ким був ваш дідусь? – перепитав Перукар Флакон.
– Знаменитим, – пробурчав Крага, – просто знаменитим дідусем. Тобі хіба цього мало? І взагалі мені набридли твої розпитування.
«Ого, – подумав Перукар Флакон, – якщо дідусь його був знаменитий, то сам він, напевно, ще більш знаменитий!.. Треба буде з його бороди наробити перук та продати їх подорожче! Відстрижу побільше».
«Не люблю перукарів, – подумав розбійник Крага, – ростиш, ростиш бороду, а вони раз-два та й обстригли». – І Крага подивився на свою улюблену бороду.
– Щось борода у мене стала занадто короткою, – сказав він своїм найнезадоволенішим голосом.
– Навпаки, навіть довшою стала, – злякався Флакон. – От і готово.
«Ні, не люблю я перукарів, – думав розбійник Крага, уходячи, – та й грабувати у них нема чого».
«Сто перук зроблю, – думав Перукар Флакон, збираючи шматки бороди у глибокий мішок».
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова