Помічники

Дуже схожі брат на брата
В Свинки-мами поросята:
Виснуть вуха-лопушки,
Пнуться рильця-п'ятачки.
Хто цих братиків не зна?
В них найкращі імена:
Старший зветься Лопушком,
А молодший – П’ятачком.

Мама з дому вирушає,
Мама діток научає:
– Ви у мене вже великі,
Тож без діла не сидіть,
Вмийтесь, взуйте черевики,
У кімнаті приберіть.
Та як слід пильнуйте діла,
Так як мама вас учила!
– Добре! – мовив Лопушок.
– Добре! – мовив П’ятачок.

Як же мамі догодити?
Що спочатку їм зробити?
Сорочки, чи що, попрати,
Щоб у чистих йти гуляти?

Воду в ночви налили,
І роботу почали.
Так старалися, так прали,
Аж носами помагали!

Тільки чом після прання
Побруднішало вбрання?

Що іще братам зробити?
Може, ґудзики пришити?

Нитки, голки узяли
І роботу почали.

От уже усе й готово!
Не впізнаєте малят –
Подивіться, як чудово
Нові ґудзики блищать!
Гарно братикам в обнові –
Тільки... ніяк застібать!

А тепер найважче діло –
Черевики поруділи,
Тож не гаючи часу –
Ну наводити красу!

На столі усе розклали,
Терли-терли, ваксували...

Потрудились до пуття –
Наче дзеркало, взуття!
Тільки що з столом робити?
Ні одчистить, ні одмити...

Щоб часу не марнувати,
Узялися прасувати.
Відгортають комірці,
Розправляють всі рубці.

Тільки мухи-набридухи:
«Мурзи!» – дражняться у вуха.
І за це їх не побить?!
На столі ж – димить... димить!..

Прогоріли сорочки –
Отакенні от дірки!

А яке безладдя в хаті!
Швидше, швидше прибирати!
Лопушок тут поливав.
П'ятачок допомагав.

Вдвох штанцями витирали,
Скрізь калюжі полишали...

Потім швидко рильця вмили,
Убрання мерщій наділи,
Стали вряд,
Як на парад, –
Полюбуйтесь на малят!

Відчинила двері мати –
Заніміла серед хати.
Простогнала:
– От так раз!
Як ми підемо гуляти?
Засміють і кури нас!..

Скрізь невдачі в поросят:
Що зробили – все невлад.
Бо, щоб прати, кравцювати,
Ваксувати, прасувати
І кімнату прибирати,–
Мало, друзі, захотіти:
Треба вчитись, щоб УМІТИ!