Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Площа картонного годинника

Л.Яхнін

 

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17

Мерщій до Швеця!

Вафелька зі своєю собачкою Шоколадкою прибігла до будинку Кондитера.

Тільки тепер вона озирнулася.

– Шоколадко, а де Скоморох Сопілка? Невже він потрапив до рук лиходія Краги?

Шоколадка кинулася до Вафельки і стала лизати її руки. – Ах, Шоколадко, Шоколадко, – зітхнула Вафелька, – ти розумна собачка, але ще не все розумієш. Я сподіваюся, що йому все ж таки вдалося врятуватися.

Вафелька увійшла в будинок. Запалила свічку. Великі сірі тіні побігли по стінах подалі від вогників-завитків і вистрибнули у вікно.

Коли Кондитер прийшов додому, Вафелька все йому розповіла і про Скомороха Сопілку, і про погоню.

– Так-так. Цей хлопчик у червоному ковпачку врятував твою Шоколадку. Ай-ай-ай, який жаль!

– Чому жаль? Адже він її врятував!

– Я одразу побіг до Швеця, щоб попередити його. Але хіба я можу обігнати Крагу. Він переступає через огорожі та навіть через афішні тумби.

– Я нічого, ну нічогісінько не розумію, – сказала Вафелька і схлипнула.

– Так, так. Я дуже хвилююся. Я зовсім забув, що тебе не було на Площі Картонного Годинника. Твій друг Скоморох Сопілка зараз у Швеця, а Крага пішов туди і обов'язково схопить його. Ай-ай-ай, який жаль! – хитав головою Кондитер.

Він так засмутився, що забув записати у Велику Кондитерську Книгу склад нового крему з пелюсток весняних фіалок.

– А де Патока? – запитала Вафелька.

– Будь ласка, не нагадуй мені про Патоку, – сказав Кондитер. – Я забув про нього.

Іноді варто подумати

Стемніло. По дахах побігли блакитні місячні зайчики.

Круглий ліхтарик над входом в будинок Швеця був розбитий.

Під ногою Вафельки дзенькнув осколок скла. Вона підняла його і поклала в кишеню.

Швець сидів на сходинці.

– Добрий вечір, – сказала Вафелька.

Швець похитав головою.

– Ні, ні, – сказав він, – сьогодні я не підбиваю підборів і не пришиваю бантики на черевички. Руки мене не послухаються, скільки б я на них не сердився.

– Хіба ви мене не впізнали? Я Дівчинка з Цукеркової Обгортки. Скажіть мені, де Скоморох Сопілка? Чому розбитий ваш ліхтарик? Ах, я відчуваю – сталося щось дуже погане!

– Я одразу зрозумів, що цей бородатий Крага – недобра людина, – сказав Швець, – він схопив бідолашного хлопчика, посадив його до кишені та застебнув великою англійською шпилькою. Я хотів заступитися, але руки мене не послухалися. Уперше в житті. Мені навіть здалося, що їх хтось міцно тримає у мене за спиною.

Швець важко зітхнув.

– Ой, що ж робити? – сказала Вафелька.

– Я побіг слідом і бачив, як він замкнув хлопчика у Мильному Підвалі, – сказав Швець, – більше я нічого не міг зробити.

І він знову тяжко зітхнув.

– Який підвал? – запитала Вафелька.

– У Мильному Підвалі зберігаються мильні бульбашки. Влітку їх надувають теплим повітрям, а взимку ми топимо цими мильними бульбашками. Візьмеш її, проштрикнеш голкою, і по кімнаті розливається тепле повітря. Підвал цей – на краю міста. На вулиці Дзвінких Дзвіночків.

Вафелька пожвавилася:

– Треба бігти туди і врятувати Скомороха Сопілку. У мене є осколок скла. Цим скельцем Скоморох Сопілка вириє підземний хід з підвалу та втече.

Вафелька вийняла гранований осколок. І тут з кишені випав згорнутий у трубку кленовий листок.

Швець підібрав листочок і став задумливо розгладжувати його на долоні. Ліхтар біля сусіднього будинку колихнувся від вітру, і жовтий промінь ковзнув по листку.

– Що це? – сказав Швець і присунув листочок до очей. – Тут написані якісь слова. Треба піти по окуляри.

– Не треба окулярів, – сказала Вафелька, – цей листочок мені дав чоловік у зеленому капелюсі на ім'я майстер Тулія. А ще він сказав: «Якщо тобі знадобиться моя допомога, шукай мене у Великому Місті».

– Стривай, стривай, – сказав Швець, – ти кажеш, у Великому Місті?

– Так, на ярмарку. Тільки до Великого Міста далеко, а Скомороху Сопілці треба допомогти швидше.

– Не треба поспішати, Дівчинко, – сказав Швець, – іноді корисно сісти та подумати. Це допомагає навіть у біді.

Швець затулив вуха долонями, спохмурнів і замовк. І мовчав довго.

Раптом він усміхнувся, підняв угору вказівний палець і урочисто сказав:

– Я, здається, придумав!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова