|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Площа картонного годинника
Л.Яхнін
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Чоботи для Краги
– Дивно, – сказав майстер Тулія, – на вулицях така тиша, ніби все місто спить.
– Можливо, люди кудись пропали. Можливо, ми не туди потрапили? – здивувався Скоморох Сопілка.
Майстер Тулія і Скоморох Сопілка йшли вздовж порожніх вулиць Картонного Міста. Нікого ніде не було.
Раптом майстер Тулія зупинився.
– Ти чуєш? – сказав він Скомороху Сопілці.
Скоморох Сопілка заплющив праве око і виставив наперед ліве вухо.
– Тук, тук-тук. Тук, тук-тук, – почув він.
– Це дятел!
– Ні, ні, – сказав майстер Тулія, – дятли завжди щось шукають, тому вони стукають: тюк-тюк, там-тут! Тюк-тюк, там-тут!
– Тоді це годинник!
– Годинник завжди дуже впевнений у собі, тому він стукає: так-і-так, тільки так! Так-і-так, тільки так!
– Ну, тоді молоток!
– Вірно, – сказав майстер Тулія, – хтось стукає молотком. Спочатку приміриться: тук? А потім вдарить – тук-тук!
– Якщо Хтось стукає, значить Хтось не спить! – зрадів Скоморох Сопілка.
Стукіт молотка лунав з дому Швеця. Скоморох Сопілка забіг по сходах та прочинив двері.
Швець сидів за своїм робочим столом та вбивав дерев'яні цвяшки у величезну підметку величезного чобота. Тук? Тук-тук! Тук? Тук-тук!
– Добрий день, – сказав Скоморох Сопілка.
– Ой-ой-ой, вже день! – злякався Швець. – Мені треба поспішати. Я не встигну прибити підбори.
– Ви мене не впізнаєте? Я Скоморох Сопілка!
– Так-так, я тебе впізнав, – сказав Швець, – тільки у мене зовсім немає часу. Я повинен закінчити чоботи до того, як годинник на площі проб'є два рази.
– Це ж для чиєї ножищі такі чоботища? – запитав Скоморох Сопілка.
– Не заважай мені. Годинник на площі вже пробив один раз. Я повинен встигнути прибити підбори. Адже це чоботи для Краги, – сказав Швець і застукав молотком: тук! тук-тук!
– Нам треба поспішати на Площу Картонного Годинника, – сказав майстер Тулія, – там щось відбувається.
Чик-бам! Чиш-ш!
На площі Картонного Годинника кипіла робота.
– Чик-чак. Чик-чак, – клацав ножицями Перукар Флакон. Він стриг бороду Краги.
– Бум-бам! Бам-бум! – били кувалдами чотири коваля. Вони кували підкови Кразі на чоботи.
– Чиш-ш. Чиш-ш, – сичала важка праска в руках кравця. Він розгладжував латки на кишенях Краги – квадратну червону, довгу синю і жовту кружечком.
Крага сидів посеред площі на товстій афішній тумбі. Біля нього валялися два порожні ящики з-під шоколаду. Патока відкривав третій ящик та голосно сопів.
– Швидше! Швидше! – кричав Крага та смикав за ниточки.
– Чик-чак! Чиш-ш! Бум-бам! Чиш-ш!
– Ще швидше! Ще швидше! – покрикував Крага та знову смикав за ниточки.
– Чик-бам! Чиш-ш! Чак-бум! Чиш-ш!
– Хе-хе! Ще швидше!
Але ще швидше було вже неможливо.
Над кувалдами виросли блакитні кущі іскор. Над праскою стояла біла хмара пари.
У самий розпал роботи на Площі Картонного Годинника з'явилася Вафелька.
– Що тут відбувається? – запитала вона.
Але ніхто не відповів.
– Зупиніться! – закричала Вафелька.
Крага здригнувся від подиву та випустив всі ниточки.
– Бам! – стукнули кувалди.
– Чиш-ш! – зашипіла праска.
Всі зупинилися, підвели голови.
– Уф-ф! – сказали одні.
– Ф-фу! – сказали другі.
– Що ми робимо? – здивувалися треті.
– Ну нащо ти мене налякала? – сказав Крага своїм найвередливішим голосом, – тепер у мене руки тремтять. Я ніяк не можу підхопити ниточки.
– Самі зашивайте свої латки, – сказала Вафелька.
– A-а! Он ти як зі мною розмовляєш, – сказав Крага і простягнув руку, щоб схопити Вафельку.
Але собачка Шоколадка сердито загарчала: Р-рр! Крага відсмикнув руку і погрозив Шоколадці пальцем.
– Ну-ну, – сказав він, – гаразд, Цукеркова Дівчинка, якщо вже ця собачка так чемно просить, я пробачаю тобі. Не бійся.
– А я не боюся, – сказала Вафелька, – і ніхто не боїться.
– Звичайно, не боїмося, – казали одні.
– Бояться, коли страшно, а коли не страшно, то й боятися нема чого, – сказали другі.
– Якщо вже не боятися, то не боятися, – сказали треті й замружилися.
Крага підскочив і затупотів на Вафельку ногами.
– Що ти наробила? – закричав він своїм найображенішим голосом, – вони мене перестали боятися. – Крага погладив бороду. – Ну нічого, я зараз вас усіх налякаю!
Крага пов'язав на праве око свою чорну пов'язку, а з-за пояса вийняв пістолет.
Пістолет не стріляв, зате був великий та іржавий.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова