|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Площа картонного годинника
Л.Яхнін
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Він ще повернеться!
– Дивіться! Дивіться! – кричав якийсь хлопчик. Він заліз на ліхтарний стовп і махав руками. Застукотіли ґратчасті віконниці. З вікон висовувались голови в нічних ковпаках. Усі дивилися вгору, мружачись від ранкового сонця.
Над дахами будинків, над найвищими флюгерами летів велика мильна бульбашка. Вона була блакитна – кольору неба, помаранчева – кольору сонця і зелена – кольору трави.
Мильна бульбашка піднімалася все вище й вище, а разом із нею і Скоморох Сопілка, який міцно обхопив її руками.
Усі в місті вже давно знали, що Скоморох Сопілка потрапив до рук лиходія Краги. І не дивно. Адже новини розлітаються так швидко, що іноді обганяють самі себе.
– Він врятувався, – говорили одні.
– Подивимося, подивимося. На мильні бульбашки ніколи не можна сподіватися, – говорили другі.
– Навіщо він це зробив? – дивувалися треті.
Крага спочатку побіг за мильною бульбашкою, потім почав підстрибувати, щоб схопити її. Але все було марно.
Тоді він зупинився і високо задер голову. Так, що борода опинилася вище носа.
– Зараз, зараз він на флюгер налетить, – сказав Крага.
Але Скоморох Сопілка летів вже вище від усіх флюгерів.
– Ну, тоді за гілочку зачепиться, – сказав Крага.
Але ось і найвищі дерева не змогли б дістати його.
– Ну, тоді птах крилом зачепить, і мильна бульбашка лусне. Хе-хе-хе, – сказав Крага своїм найвпевненішим голосом.
Але мильна бульбашка продовжувала летіти, виблискуючи на сонці.
– Я скоро поверну-у-уся! – почувся голос Скомороха Сопілки, і він зник далеко за верхівками дерев.
– Ви чули? Він ще повернеться! – зраділи одні.
– Він ще повернеться? – здивувалися другі.
– Він ще повернеться, – недовірливо говорили треті.
Карусель
|
Прокинулися пташки. |
– співав Скоморох Сопілка.
Віяв теплий вітерець. Він то підіймав мильну бульбашку високо-високо, то опускав її майже до самої землі.
Скоморох Сопілка вже бачив попереду кам'яний мур Великого Міста, рожевий від сонячних променів.
Але тут мильна бульбашка зморщилася і почала повільно опускатися.
Скоморох Сопілка міцніше вхопився за неї і закричав:
– Гей, мильна бульбашко, розтягуйся вшир, розпухай вбік! Вій, вітре, вій!
І вітер немов почув його. Мильна бульбашка злетіла вгору та перелетіла через міський мур.
Внизу Скоморох Сопілка побачив галасливий та барвистий натовп людей. До нього долітали веселі вигуки й обривки пісень. На будинках тріпотіли від вітру різнокольорові прапори.
Ярмарок! Ярмарок! Ярмарок!
Це слово було написано скрізь: на будинках, на прапорах, на огорожах.
Ось вже Скоморох Сопілка летить над площею, над каруселлю, схожою на трикольорову парасольку.
Як раптом...
– Дзінь! – зі скляним дзвоном луснула мильна бульбашка.
Скоморох Сопілка замружився.
Зараз він гепнеться на кам'яну бруківку. Він падає й падає... Йому навіть здалося, що він вже стукнувся, але зовсім не боляче.
Скоморох Сопілка хотів розплющити очі, але відчув, що продовжує падати. Тільки не вниз, а вперед.
«Невже вітер несе мене без мильної бульбашки?» – подумав Скоморох Сопілка і розплющив очі.
Але що це? Виявляється, він впав прямісінько на карусель. На спину маленькому дерев'яному оленю.
То он чому він спочатку падав вниз, а потім вперед – карусель крутилася!
Гладкий Карусельник не помітив, звідки взявся Скоморох Сопілка. Зате він одразу помітив, що на оленя забрався безквитковий пасажир.
І він сердито закричав:
– Гроші! Гроші плати!
Але Скоморох Сопілка вже проїхав мимо.
До Карусельника долинули слова:
– Я... Сопілка!
– Яка ще білка! – не зрозумів Карусельник.
Він стояв на місці, а Скоморох Сопілка проносився повз верхи на олені і вигукував кожен раз по слову.
Він кричав, а Карусельник нічого не міг розчути.
– Мені потрібен...
– Який бубен?
– Майстер Тулія...
– Яка колія?
– Я від Дівчинки...
– Які вчинки? Це дуже погані вчинки, коли не платять гроші! – закричав Карусельник і зупинив карусель.
– З Цукеркової Обгортки, – закінчив Скоморох Сопілка, зістрибуючи з дерев'яного оленя.
– Цукеркові обгортки не приймаю. Плати одну срібну монету, – розлютився Карусельник і міцно схопив Скомороха Сопілку за рукав.
– Ви все переплутали, – сказав Скоморох Сопілка.
Він вийняв з кишені кленовий листок.
– Ось, – сказав він, – прочитайте.
Карусельник узяв до рук листка. На ньому було написано лише два слова: «доброта і майстерність».
Але цього було досить. Карусельник широко всміхнувся і став зовсім добрий.
– Що ж ти мені одразу не сказав? Це девіз майстра Тулії. Його кожен знає. Майстер Тулія – найчарівніший майстер на світі: товстуни в його капелюхах стають худенькими, низькі – високими, модниці – гарними. Над входом до його майстерні висить ажурний капелюх зі срібним пером. Його неможливо не помітити.
– Дякую, – сказав Скоморох Сопілка, – я побіжу.
– Приходь покататися на каруселі! – крикнув йому навздогін Карусельник. – Їздити по колу – найспокійніше заняття в світі. Це дуже багатьом подобається.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова