Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Площа картонного годинника

Л.Яхнін

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17

Він ще повернеться!

– Дивіться! Дивіться! – кричав якийсь хлопчик. Він заліз на ліхтарний стовп і махав руками. Застукотіли ґратчасті віконниці. З вікон висовувались голови в нічних ковпаках. Усі дивилися вгору, мружачись від ранкового сонця.

Над дахами будинків, над найвищими флюгерами летів велика мильна бульбашка. Вона була блакитна – кольору неба, помаранчева – кольору сонця і зелена – кольору трави.

Мильна бульбашка піднімалася все вище й вище, а разом із нею і Скоморох Сопілка, який міцно обхопив її руками.

Площа картонного годинника

Усі в місті вже давно знали, що Скоморох Сопілка потрапив до рук лиходія Краги. І не дивно. Адже новини розлітаються так швидко, що іноді обганяють самі себе.

– Він врятувався, – говорили одні.

– Подивимося, подивимося. На мильні бульбашки ніколи не можна сподіватися, – говорили другі.

– Навіщо він це зробив? – дивувалися треті.

Крага спочатку побіг за мильною бульбашкою, потім почав підстрибувати, щоб схопити її. Але все було марно.

Тоді він зупинився і високо задер голову. Так, що борода опинилася вище носа.

– Зараз, зараз він на флюгер налетить, – сказав Крага.

Але Скоморох Сопілка летів вже вище від усіх флюгерів.

– Ну, тоді за гілочку зачепиться, – сказав Крага.

Але ось і найвищі дерева не змогли б дістати його.

– Ну, тоді птах крилом зачепить, і мильна бульбашка лусне. Хе-хе-хе, – сказав Крага своїм найвпевненішим голосом.

Але мильна бульбашка продовжувала летіти, виблискуючи на сонці.

– Я скоро поверну-у-уся! – почувся голос Скомороха Сопілки, і він зник далеко за верхівками дерев.

– Ви чули? Він ще повернеться! – зраділи одні.

– Він ще повернеться? – здивувалися другі.

– Він ще повернеться, – недовірливо говорили треті.

Площа картонного годинника

Карусель

Прокинулися пташки.
Не сплять ліси, поля.
Лечу на мильній бульбашці
Тра-ля, ля-ля, ля-ля!

– співав Скоморох Сопілка.

Віяв теплий вітерець. Він то підіймав мильну бульбашку високо-високо, то опускав її майже до самої землі.

Скоморох Сопілка вже бачив попереду кам'яний мур Великого Міста, рожевий від сонячних променів.

Площа картонного годинника

Але тут мильна бульбашка зморщилася і почала повільно опускатися.

Скоморох Сопілка міцніше вхопився за неї і закричав:

– Гей, мильна бульбашко, розтягуйся вшир, розпухай вбік! Вій, вітре, вій!

І вітер немов почув його. Мильна бульбашка злетіла вгору та перелетіла через міський мур.

Внизу Скоморох Сопілка побачив галасливий та барвистий натовп людей. До нього долітали веселі вигуки й обривки пісень. На будинках тріпотіли від вітру різнокольорові прапори.

Ярмарок! Ярмарок! Ярмарок!

Площа картонного годинника

Це слово було написано скрізь: на будинках, на прапорах, на огорожах.

Ось вже Скоморох Сопілка летить над площею, над каруселлю, схожою на трикольорову парасольку.

Як раптом...

– Дзінь! – зі скляним дзвоном луснула мильна бульбашка.

Скоморох Сопілка замружився.

Зараз він гепнеться на кам'яну бруківку. Він падає й падає... Йому навіть здалося, що він вже стукнувся, але зовсім не боляче.

Скоморох Сопілка хотів розплющити очі, але відчув, що продовжує падати. Тільки не вниз, а вперед.

«Невже вітер несе мене без мильної бульбашки?» – подумав Скоморох Сопілка і розплющив очі.

Але що це? Виявляється, він впав прямісінько на карусель. На спину маленькому дерев'яному оленю.

То он чому він спочатку падав вниз, а потім вперед – карусель крутилася!

Гладкий Карусельник не помітив, звідки взявся Скоморох Сопілка. Зате він одразу помітив, що на оленя забрався безквитковий пасажир.

І він сердито закричав:

– Гроші! Гроші плати!

Площа картонного годинника

Але Скоморох Сопілка вже проїхав мимо.

До Карусельника долинули слова:

– Я... Сопілка!

– Яка ще білка! – не зрозумів Карусельник.

Він стояв на місці, а Скоморох Сопілка проносився повз верхи на олені і вигукував кожен раз по слову.

Він кричав, а Карусельник нічого не міг розчути.

– Мені потрібен...

– Який бубен?

– Майстер Тулія...

– Яка колія?

– Я від Дівчинки...

– Які вчинки? Це дуже погані вчинки, коли не платять гроші! – закричав Карусельник і зупинив карусель.

– З Цукеркової Обгортки, – закінчив Скоморох Сопілка, зістрибуючи з дерев'яного оленя.

– Цукеркові обгортки не приймаю. Плати одну срібну монету, – розлютився Карусельник і міцно схопив Скомороха Сопілку за рукав.

– Ви все переплутали, – сказав Скоморох Сопілка.

Він вийняв з кишені кленовий листок.

– Ось, – сказав він, – прочитайте.

Карусельник узяв до рук листка. На ньому було написано лише два слова: «доброта і майстерність».

Але цього було досить. Карусельник широко всміхнувся і став зовсім добрий.

– Що ж ти мені одразу не сказав? Це девіз майстра Тулії. Його кожен знає. Майстер Тулія – найчарівніший майстер на світі: товстуни в його капелюхах стають худенькими, низькі – високими, модниці – гарними. Над входом до його майстерні висить ажурний капелюх зі срібним пером. Його неможливо не помітити.

– Дякую, – сказав Скоморох Сопілка, – я побіжу.

– Приходь покататися на каруселі! – крикнув йому навздогін Карусельник. – Їздити по колу – найспокійніше заняття в світі. Це дуже багатьом подобається.

Площа картонного годинника

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова