Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Площа картонного годинника

Л.Яхнін

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17

Площа картонного годинника

Вечір настав непомітно. Площа Картонного Годинника поступово наповнювалася людьми.

Так уже повелося в місті, що вечорами всі, хто не був зайнятий терміновою роботою, збиралися на улюбленій міській площі.

Он кравець із чорною атласною подушечкою біля пояса, утиканою голками. Він стоїть на самісінькій середині площі й читає велику хрустку газету. Він глухуватий і тому ні з ким не розмовляє.

Поряд скупчилися ковалі. Їх четверо. Всі вони працюють в одній кузні, але живуть в різних кінцях міста. Їм дуже приємно провести вечір разом.

А там голосно сперечаються і розмахують руками малярі та розклеювачі афіш.

Над площею невгамовний гул. Цілий водоспад голосів. Сьогодні тут особливо гамірно.

– Він прийшов до мене, і я не помітив, як віддав йому найкращий шматок полотна! – кричав Ткач.

– А у мене він забрав увесь запас мідних цвяхів, – обурювався Швець.

– Хто цей чоловік? – запитували люди один в одного.

– Це розбійник! – кричали одні.

– Ну що ви! Так одразу й розбійник, просто він надто великий на зріст, – відповідали інші.

– У нього борода, – сказав Перукар Флакон.

– У нього замість ока чорна пов'язка, – поважно повідомив Патока.

– У нього знаменитий дідусь, – сказав Перукар Флакон.

– Його звуть Крага, – сказав Патока.

Всі подивилися в їхній бік, і кожен подумав:

«Це, напевно, їхній великий приятель, якщо вони знають про нього так багато».

А Патока і Перукар Флакон з гордістю поглядали на всіх.

Тут на площу вискочив Скоморох Сопілка. Вафельки і Шоколадки з ним не було: вони побігли іншою вулицею.

Скоморох Сопілка став проштовхуватися на середину площі.

І хоча тут було гамірно й тісно, всі повернули голови в його бік – так голосно дзвеніли дзвіночки на його ковпаку.

– Ну ти, не штовхайся, – грубо сказав Патока, незадоволений тим, що хтось відвернув від нього увагу.

– Дійсно, – підтримав Патоку Перукар Флакон, – люди розмовляють, а він шумить, ніби найголовніший.

Флакону теж не вдалося по-справжньому насолодитися своїм торжеством.

Скоморох Сопілка повернувся до Патоки і голосно сказав:

– Ах, любий Товстуне, вибачте мене за поштовх. Але ж ви такий товстий, для вас мій поштовх дрібниця!

– А він жартівник, – сказали одні.

– Це ще нічого не значить, – сказали другі.

– Хто ти такий? – запитали треті.

– Хто я? Сопілка, Скоморох. Сиплю жарти, як горох. Але зараз мені жартувати не хочеться, тому що йде полювання.

– Яке полювання? – запитав Швець.

– За мною бородань ганяється, хоче спіймати, як зайця.

– Нічого не розумію, – сказав Швець. – Чи це не той, хто з'явився в нашому місті і нікому не дає спокою? Ось що, ходімо до мене. Мій будинок зовсім недалеко. Там і поясниш мені, що сталося.

Він узяв Скомороха Сопілку за руку і повів за собою.

– Дзень! – дзенькнув бубонець на ковпаку Скомороха Сопілки, і вони зі Швецем зникли за рогом.

Де він?

Коли з'явився Крага, на Площі Картонного Годинника стояв неймовірний галас.

Крага оглянув площу і сказав своїм найгучнішим голосом:

– Де тут хлопчисько в ковпаку з дзвіночками? Подавайте його сюди.

Стало тихо-тихо. Тільки кравець шелестів газетою. Він був глухуватий і нічого не почув.

Тут Крага побачив поруч із собою Кондитера.

– А-а, старий знайомий! От ти мені й скажеш, куди подівся цей негідний хлопчисько із Цукерковим Дівчиськом?

Кондитер поправив окуляри, підняв брови і сказав:

– Ви питаєте про веселого хлопчика в червоному ковпачку? Якщо він дійсно негідний хлопчисько, то я його просто не помітив.

Кондитер знову опустив брови і щось забурмотів. Він придумував крем із пелюсток весняних фіалок. На площі почався рух. Кожен намагався відійти подалі від Краги.

Одні його боялися.

Інші про всяк випадок.

А решта – щоб краще розглянути його з ніг до голови.

Тільки Перукар Флакон продовжував стояти на місці. Як же він міг ховатися від Краги, якщо вважався його приятелем.

З-за спини Флакона визирав Патока.

– Здається, доведеться розмовляти з вами по-іншому, – сказав Крага, – клянуся моїм дідусем...

Крага не встиг закінчити, бо Перукар Флакон зняв капелюха й запитав:

– А як поживає ваш знаменитий дідусь?

Крага розсердився:

– Не займай мого дідуся Бота-Форта. Він був досить відомим і без твоїх питань.

Перукар Флакон від переляку забув, що він вже зняв капелюха, і зірвав з голови перуку.

Рожева хмарка пудри з перуки зупинилося біля носа Патоки. Патока вдихнув його, але замість того, щоб чхнути, сказав:

– А... А... А... я знаю, де він! Він у Швеця.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16     17

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова