|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Площа картонного годинника
Л.Яхнін
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Площа картонного годинника
Вечір настав непомітно. Площа Картонного Годинника поступово наповнювалася людьми.
Так уже повелося в місті, що вечорами всі, хто не був зайнятий терміновою роботою, збиралися на улюбленій міській площі.
Он кравець із чорною атласною подушечкою біля пояса, утиканою голками. Він стоїть на самісінькій середині площі й читає велику хрустку газету. Він глухуватий і тому ні з ким не розмовляє.
Поряд скупчилися ковалі. Їх четверо. Всі вони працюють в одній кузні, але живуть в різних кінцях міста. Їм дуже приємно провести вечір разом.
А там голосно сперечаються і розмахують руками малярі та розклеювачі афіш.
Над площею невгамовний гул. Цілий водоспад голосів. Сьогодні тут особливо гамірно.
– Він прийшов до мене, і я не помітив, як віддав йому найкращий шматок полотна! – кричав Ткач.
– А у мене він забрав увесь запас мідних цвяхів, – обурювався Швець.
– Хто цей чоловік? – запитували люди один в одного.
– Це розбійник! – кричали одні.
– Ну що ви! Так одразу й розбійник, просто він надто великий на зріст, – відповідали інші.
– У нього борода, – сказав Перукар Флакон.
– У нього замість ока чорна пов'язка, – поважно повідомив Патока.
– У нього знаменитий дідусь, – сказав Перукар Флакон.
– Його звуть Крага, – сказав Патока.
Всі подивилися в їхній бік, і кожен подумав:
«Це, напевно, їхній великий приятель, якщо вони знають про нього так багато».
А Патока і Перукар Флакон з гордістю поглядали на всіх.
Тут на площу вискочив Скоморох Сопілка. Вафельки і Шоколадки з ним не було: вони побігли іншою вулицею.
Скоморох Сопілка став проштовхуватися на середину площі.
І хоча тут було гамірно й тісно, всі повернули голови в його бік – так голосно дзвеніли дзвіночки на його ковпаку.
– Ну ти, не штовхайся, – грубо сказав Патока, незадоволений тим, що хтось відвернув від нього увагу.
– Дійсно, – підтримав Патоку Перукар Флакон, – люди розмовляють, а він шумить, ніби найголовніший.
Флакону теж не вдалося по-справжньому насолодитися своїм торжеством.
Скоморох Сопілка повернувся до Патоки і голосно сказав:
– Ах, любий Товстуне, вибачте мене за поштовх. Але ж ви такий товстий, для вас мій поштовх дрібниця!
– А він жартівник, – сказали одні.
– Це ще нічого не значить, – сказали другі.
– Хто ти такий? – запитали треті.
– Хто я? Сопілка, Скоморох. Сиплю жарти, як горох. Але зараз мені жартувати не хочеться, тому що йде полювання.
– Яке полювання? – запитав Швець.
– За мною бородань ганяється, хоче спіймати, як зайця.
– Нічого не розумію, – сказав Швець. – Чи це не той, хто з'явився в нашому місті і нікому не дає спокою? Ось що, ходімо до мене. Мій будинок зовсім недалеко. Там і поясниш мені, що сталося.
Він узяв Скомороха Сопілку за руку і повів за собою.
– Дзень! – дзенькнув бубонець на ковпаку Скомороха Сопілки, і вони зі Швецем зникли за рогом.
Де він?
Коли з'явився Крага, на Площі Картонного Годинника стояв неймовірний галас.
Крага оглянув площу і сказав своїм найгучнішим голосом:
– Де тут хлопчисько в ковпаку з дзвіночками? Подавайте його сюди.
Стало тихо-тихо. Тільки кравець шелестів газетою. Він був глухуватий і нічого не почув.
Тут Крага побачив поруч із собою Кондитера.
– А-а, старий знайомий! От ти мені й скажеш, куди подівся цей негідний хлопчисько із Цукерковим Дівчиськом?
Кондитер поправив окуляри, підняв брови і сказав:
– Ви питаєте про веселого хлопчика в червоному ковпачку? Якщо він дійсно негідний хлопчисько, то я його просто не помітив.
Кондитер знову опустив брови і щось забурмотів. Він придумував крем із пелюсток весняних фіалок. На площі почався рух. Кожен намагався відійти подалі від Краги.
Одні його боялися.
Інші про всяк випадок.
А решта – щоб краще розглянути його з ніг до голови.
Тільки Перукар Флакон продовжував стояти на місці. Як же він міг ховатися від Краги, якщо вважався його приятелем.
З-за спини Флакона визирав Патока.
– Здається, доведеться розмовляти з вами по-іншому, – сказав Крага, – клянуся моїм дідусем...
Крага не встиг закінчити, бо Перукар Флакон зняв капелюха й запитав:
– А як поживає ваш знаменитий дідусь?
Крага розсердився:
– Не займай мого дідуся Бота-Форта. Він був досить відомим і без твоїх питань.
Перукар Флакон від переляку забув, що він вже зняв капелюха, і зірвав з голови перуку.
Рожева хмарка пудри з перуки зупинилося біля носа Патоки. Патока вдихнув його, але замість того, щоб чхнути, сказав:
– А... А... А... я знаю, де він! Він у Швеця.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова