|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Любов Воронкова
Онук Ванько
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов, О.Васильєв
Зміст
|
Радощі |
Живий ліхтарик |
П'ятниця
Гринько і Федько зібралися на луг по щавель. І Ванько пішов з ними.
— Іди, іди, — каже бабуся, — набереш щавелю — зеленого борщу зваримо.
Весело було на лузі. Траву ще не скосили. Кругом далеко-далеко рясніли квіти — і червоні, і сині, і білі. Весь луг був у квітах.
Діти розбрелися по лузі і стали рвати щавель. Все далі й далі йшли вони по високій траві, серед різнобарвних квітів.
Раптом Федько сказав:
— Щось тут забагато бджіл!
— Правда, тут бджіл багато, — сказав Ванько. — Весь час гудуть.
— Гей, хлопці, — закричав здалеку Гринько, — повертаймо назад! Ми на пасіку забрели — он вулики стоять!
Навколо колгоспної пасіки густо росли липи та акації. А крізь гілля було видно маленькі бджолині будиночки.
— Хлопці, відступаймо! — скомандував Гринько. — Тільки тихо, не махати руками, бо бджоли закусають.
Діти обережно пішли від пасіки. Вони йшли тихо і не махали руками, щоб не сердити бджіл. І вже зовсім відійшли, але тут Ванько почув, як хтось плаче. Він озирнувся на товаришів, але Федько не плакав і Гринько не плакав, а плакав маленький Василько, син бджоляра. Він забрів на пасіку і стояв серед вуликів, а бджоли так і налітали на нього.
— Хлопці, — крикнув Ванько, — Василька бджоли закусали!
— А що нам по нього на пасіку йти? — відповів Гринько. — Нас і самих бджоли закусають.
— Треба його батька погукати, — сказав Федько. — От підемо повз їхні будинки — його батькові скажемо.
І обидва пішли далі.
А Ванько повернувся і пішов прямо на пасіку.
— Іди сюди! — крикнув він Васильку.
Але Василько не чув. Він відмахувався від бджіл і кричав на весь голос.
Ванько підійшов до Василька, узяв його за руку і повів з пасіки. До самого дому довів.
Василькова мати вибігла на ґанок, взяла його на руки:
— Ах ти, неслухняний, навіщо на пасіку ходив? Он як бджоли покусали! — Подивилася на Ванька: — Ах, матінко моя, Ванько, — сказала вона, — і тобі від бджіл дісталося за Василька! Ну, то нічого, ти не бійся: поболить — і перестане!
— Мені нічого, — сказав Ванько.
І пішов додому. Поки йшов, у нього розпухла губа, і повіка розпухла, і око закрилося.
— Ну й молодець! — сказала бабуся. — Це хто ж тебе так розмалював?
— Бджоли, — відповів Ванько.
— А чому ж Гринька і Федька бджоли не чіпали?
— Вони втекли, а я Василька вів, — сказав Ванько. — А що таке? Поболить — та перестане.
Батько прийшов з поля обідати, подивився на Ванька і розсміявся.
— Федько з Гриньком від бджіл втекли, — сказала бабуся, — а наш простак поліз Василька рятувати. От би мама зараз його побачила — що б вона сказала?
Ванько дивився на батька одним оком і чекав: що сказала б мама?
А батько усміхнувся і поплескав Ванька по плечу:
— Вона б сказала: молодець у мене синок! Ось що б вона сказала!
Зміст
|
Радощі |
Живий ліхтарик |
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова