Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Любов Воронкова

Онук Ванько

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов, О.Васильєв

 

Зміст

Радощі
Тиждень
Понеділок
Вівторок
Середа
Четвер
П'ятниця
Субота
Неділя

Живий ліхтарик
Суперечка
Пампушки з цукром
Улюблена онучка
Казки про корівок
Півняче слово
Ягода суниця
Оце так новина!

Оце так новина!

Ця новина прийшла спочатку до сільської ради. А з сільської ради — до колгоспу. Голові колгоспу подзвонили і сказали:

— Надсилаємо вам путівку до будинку відпочинку. Віддайте її тому, хто у вас краще за всіх працює.

Голова скликав правління, порадився: кому дати цю путівку? І всі вирішили:

— Віддамо путівку Арині Захарівні, доярці. Вона все життя добре працює. Нехай тепер добре відпочине.

Ванькова мати прийшла до своєї мами. А з нею і Ванько.

— Ох, мамо! — сказала Ванькова мати. — Як я за тебе рада. До синього моря поїдеш. Давай-но я тебе краще зберу, що треба — виперу, що треба — випрасую!

— Та я сама зберуся! От іще — доглядати за мною!

Але Ванькова мати відкрила комода і стала збирати бабусині сукні та кофти.

Тут і Груніна мати прийшла. І Груня з нею.

— Вітаю з нагородою, — сказала вона бабусі, — тільки от як ти, Арино Захарівно, сама поїдеш? Нудно буде тобі самій!

— Та як же це сама? — здивувалася бабуся. — Адже я серед людей буду.

— Але ж серед чужих людей, Арино Захарівно!

— Де ж рідних узяти? Путівка на одну людину.

— Нічого, що на одну людину, — сказала Груніна мати. — Я вже в сільраду ходила, а звідти в район дзвонила. А там сказали, що можна одну дитину взяти, це такий будинок, куди з дітьми пускають. Тож, Арино Захарівно, можеш Груню з собою взяти. І їй радість, і тобі добре: з улюбленою онукою поїдеш.

Бабуся помовчала, подумала. А потім сказала:

— Дякую за клопіт. Там видно буде, коли підійде час їхати.

— Адже через тиждень їхати!

— От через тиждень і вирішимо.

А Груня застрибала, застрибала по світлиці.

— Я з бабусею до синього моря поїду! Я до синього моря поїду! А ти, Ванько, сидітимеш вдома!

Ванько стояв і мовчав. Як хотілося з бабусею поїхати! Прямо до сліз. Але що поробиш! Адже Груня в бабусі улюблена онучка, вона і поїде. А йому як без бабусі буде нудно! Полетіли дні один за одним. Ванько часто навідувався до бабусі, ходив з нею на пасовище, слухав казки про корівок. А сам ставав усе сумнішим, усе задумливішим.

— Ти про що зажурився, Ваню? — спитала бабуся.

— Та от... їдеш ти.

— Поїду, а згодом і назад приїду.

— Приїдеш, коли осінь настане. Хіба це скоро?

— А тобі, що ж, без мене погано, чи що?

— Добре. Тільки з тобою краще. Я на тебе, бабусю, чекати буду.

Бабуся усміхнулася, похитала головою. І нічого на це не сказала.

От і тиждень минув. До бабусі ще з ранку прийшли рідні проводити її в дорогу. Груніна мати валізку принесла.

— Ось, Арино Захарівно, тут Груніни речі — сукні, черевички. Все, що знадобиться.

— А навіщо, невісточко, все це мені може знадобитися? — спитала бабуся.

— Та не тобі, Арино Захарівно, а Груні.

— Ну, якщо Груні, тож і тримайте вдома.

— Як так?

Груніна мати від подиву навіть валізку випустила з рук.

— А як же Груня без усього з тобою поїде?

— Але хто ж тобі сказав, невісточко, що вона зі мною поїде? Хіба ж я це говорила?

— Ну як же, бабусю, — закричала Груня. — Адже я твоя улюблена онучка! Хто ж тоді з тобою поїде, якщо не я?

— А от він поїде, — сказала бабуся і кивнула Ванькові, — Збирайся, Ваню, твої збори не довгі.

Онук Ванько. Любов Воронкова

Ванько від радощів ледве перевів дух.

— Бабусю, я? До синього моря? Та що мені збиратися, я і в одних шортах можу!

Бабуся подивилася на всіх, похитала головою.

— Ну чого ж ви так здивувалися? Груня про мене і не згадає. А Ванько за мною буде сумувати. От і нехай їде, хоч в одних шортах. Там тепло.

Онук Ванько. Любов Воронкова

 

Зміст

Радощі
Тиждень
Понеділок
Вівторок
Середа
Четвер
П'ятниця
Субота
Неділя

Живий ліхтарик
Суперечка
Пампушки з цукром
Улюблена онучка
Казки про корівок
Півняче слово
Ягода суниця
Оце так новина!




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова