Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кубула та Куба Кубікула

Владислав Ванчура

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Зденек Міллер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

***

І години не минуло, як трапилося щось дивне. Барбуха відчув у себе на спині чиюсь руку. Він подумав, що це, мабуть, Кубулова лапка, і сказав, щоб той дав йому спокій.

– Я нічого не роблю, – відповів ведмідь.

Тільки заснули, знову Барбуху хтось смикає.

– Грім та блискавка! – вигукнуло страховисько. – Це, мабуть, якась зачарована рука смикає мене за димні шерстинки. Я не витримаю, втечу!

Привид так скиглив, що прокинувся Куба Кубікула. І, треба сказати, саме вчасно. Барбуха сидів на вікні і збирався пролізти крізь квадрати ґрат. А там вниз зістрибнути.

– Барбусю, Барбусечку, любчику! – вигукнули Куба і Кубула в один голос. Втекти хочеш? Як не соромно! Вирішив нас у біді покинути, а самому драчки дати? Ні, не годиться...

Схопили вони його за ніжки та й стягли донизу.

Тут Барбуха в сльози, плаче і голосить:

– Відпустіть мене, любі мої, відпустіть! Чую в себе у вухах, що мене Ковальська Ліза кличе. У вас часу вільного хоч греблю гати, а страховиська і вдень, і вночі працюють. Пустіть мене, грім і блискавка! Мені так судилося – йти, куди звуть. Кінець! Слухатись треба, кажу, і не роздумувати.

– Як же ти підеш у таку далечінь? – запитав Кубула.

А страховисько у відповідь:

– Товстощокий мій ведмедику! Коли нас звуть, ми як на крилах летимо. Ти й озирнутися не встигнеш, як ми вже за десять тисяч верст. Хо-хо-хо, ми, страховиська, любий мій, такі! Нам не треба рачки дертися, як ти, або плестися на своїх двох.

Так Барбуха корчив із себе казна-що, торочячи, що повинен, мусить йти. Ну гаразд. Кубула попросив передати Лізі щире привітання і наказав страховиську поводитися в кузні скромно і не гикати.

***

Отже, як у казках повелося, за мить Барбуха був уже перед кузнею.

Містечко, де досі стоїть Мартинова кузня, називається Гриби-Грибочки. Назву цю вигадав років за тисячу до того якийсь жартівник; у той час, про який йдеться, воно було відоме кожній дитині. Страховисько хотіло затарабанити у двері і так заверещати, щоб до кісток пробрало. Дякувати богу, воно цього не зробило, а то коваль би розлютився.

«Що за чортівня! – подумав Барбуха. – Гикати не можна, стукати не можна. Що мені робити? Так і будь-який пан священик може бути страшним страхом».

Ну, поскиглив бурчун на всі лади. Але зрештою витягнувся в тонку козячу волосину і проповз крізь якусь шпаринку до кімнати, де Ліза спала.

Ліза привіталася з ним і каже:

– Знаєш, Барбухо, хотіла я щось придумати, і ось готово! Придумала покликати тебе і надіслати Кубулі листа, щоб він не боявся. Я хочу написати, як я його люблю.

– Мила дівчинко! – відповіло страховисько. – Що йому, ведмедеві! Ходить він світом, з усіма знайомий. Я нині з ним цілий день провів, то він навіть жодного разу про тебе і не згадав.

 

Засмутилася Ліза. Підвелася вона з ліжка і сказала:

– Ти, мабуть, брешеш. Я йому таки напишу листа.

Взяла аркуш паперу, розлинувала і взялася за справу:

Милий Кубуло! Коли ти до нас повернешся? Барбуха мене лякає, але мені не страшно. Сьогодні на обід у нас були солодкі пиріжки з начинкою. Я сховала три для тебе. Лише від третього половинку відламала. Вони дуже смачні, і я не витримала. Прийшли і ти мені листа. Якщо Барбуха дуже тебе дошкуляє, то скажи йому, що наш тато йому дасть. Сьогодні ми каталися на ковзанах, було дуже весело, тільки я обдерла коліна. Бувай здоровий та приходь швидше! Твоя Ліза

Закінчивши писати, взяла вона пиріжки, листа і зав'язала все до вузлика.

– Дивись, не загуби, – сказала вона на прощання. – Іди до Кубули. Що з тобою розмовляти, коли ти ведмедів кривдиш.

Страховисько вирішило, що Ліза невихована, що так ні з ким розмовляти не можна.

Але чи так, чи ні, а зі страховиськами слід бути суворішими, а то ще невідомо, що вони можуть утнути.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова