Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кубула та Куба Кубікула

Владислав Ванчура

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Зденек Міллер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

***

Будинок старости стояв на сільській площі. Він був пузатий, зі скуйовдженим дахом. Перед ґанком стрибав песик на ланцюзі. Песик цей був як годинник, а ланцюг – як ланцюжок від годинника. Так стрибають собачки, яких мучить злий господар, тримаючи їх у будці, а гладкі принди виймають так годинник з кишені. Ну то нехай, знаємо ми, що у вас є ситі ниви, дім, собака, але знаємо й те, що самі по собі ви вартуєте небагато. Ви придуркуваті, уперті та пихаті. Не погано, якщо страховисько трошки наведе на вас страху!

Барбуха поволі зліз із вікна та, озираючись навсібіч, підкрався до згаданого будинку. Ішов, ніби по гарячій плиті ступав, раз-у-раз піднімав голову і – тільки-но когось побачить, – одразу притиснеться до землі та й лежить, ніби звичайнісінька ганчірка. До полудня дістався він до Старостового будинку. Служниця саме зерно курям засипала; тож він ухопився за її спідницю та увійшов до будинку під цим прикриттям. Старостова кімната була велика, гарна. У ній були грубка, стіл та міцні лави. Барбуха вибрав собі затишне тепле місце. Видерся на жердину над грубкою, на якій сушилася пелюшка. Став чекати; а оскільки в нього було багато часу, то почав дивитись на дітей, прислухатися до їхніх ігор.

Ах, у Ранди були прегарні дітки, і найславетнішою серед них була маленька дівчинка, така рожева і трішки забруднена, через те, що постійно човгалася на задку. Вона повзала в усі боки так, що аж сорочка миготіла. Барбуха їй усміхнувся. Спершу він сидів смирно, але, коли інші діти, граючись, вибігли за двері, взявся, щоб потішити дівчинку, дзвонити в дзвіночок. Зліз із жердини та й ну стрибати та різні штуки викомарювати, поки вона не засміялася. Про обережність зовсім забув, і про те, що повинен лякати.

Але тут у передпокій увійшов господар; було чути, як він витирає ноги та лається. Барбуха здригнувся. Ледве встиг на своє місце залізти. Швидше вдягнув Кубову сорочку і хотів бува вже почати лякати. Але його новій приятельці не сподобалося, що він зник, і вона заревіла. Господи, ото вже верещала! Господар посадив її собі на коліна, трохи погойдав. Не допомогло! Ще більше заходилася. Відкрила рота, немов зозуля, та й кричить, кричить, кричить! Може, у старости було багато справ, та й без того у будь-якого татуся все одно терпець урветься, якщо дитина так репетує. Староста хотів дочку плеснути по дупці. Але торкнувся раз, другий та й припинив: адже Мар'янка здійняла такого галасу, що у вухах задзвеніло! Мамці це не дуже сподобалось; вона краще б цю справу залагодила, але мовчки почала збирати на стіл. Батько сидів за їжею похмурий, а ця рюмса все ніяк не могла заспокоїтися.

***

Яке ж задоволення у такому обіді? Ясна річ, ніякого. Але ж ви послухайте, чим все скінчилося! Одразу ж після супу Барбуха почав дзвонити, і батько вигукнув:

– Хто це дзвонить? За столом пристойно сидіти не вмієте, нероби, хай вам всяка всячина!

Діти перезирнулися: ніхто нічого не робить, а дзвіночок дзвенить собі та й дзвенить. Старший одержав потиличника, але безглуздий дзвін не вщух. Що таке? Матінко, страховисько! Батько сидів прямо навпроти грубки і, дивлячись на всі боки – звідки ж дзвонять? – раптом побачив Барбуху! Той бовтався, вчепившись передніми лапками в жердину, а його тонка сорочка звисала на два лікті нижче ніг. Видовище було таке, що батько так і скам'янів на стільці. Було страшно, як би з ним чогось не сталося. Відразу ж весь змок, наче зі ставка виліз. Діти – ті нічого не бояться, а все ж таки як закричать, коли на них ось таке кинеться. А уявіть собі, як було дорослому! Хоч за двадцять верст тікай геть!

 

Староста заплющив очі, показуючи лівою рукою на страховисько. Він гикав від жаху, і зуби в нього стукотіли – дрдрдрдр! А Барбуха з такою ж швидкістю тараторив – бар, бар, бар!

За мить усіх з кімнати наче мітлою вимело. Мати волає, служниці кричать, діти від цього галасу очманіли та заходилися ревіти. Батько почав шукати очима вила, щоб хоч ними захиститися, але не знайшов. Вони перед ним стояли, та він, бідолашний, від страху не помітив.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова