Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кубула та Куба Кубікула

Владислав Ванчура

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Зденек Міллер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

***

А хлопчакам тільки того й треба. Не те щоб вони були такі лиходії і чужій біді раділи, ні, але дуже смішливі й одразу регочуть, тільки їм палець покажи. Один із них, між іншим, страшенне вайло, у паперовий кульок засурмив. І так вправно це у нього вийшло! Ах негідник, який переполох здійняв...

У пожежників, звісно, ​​жах який чуйний слух. Як почули сурму, зараз же з-за столу і – ура! – мерщій на вихід. Перший пожежник ложку в кут запустив, другий як скажений вискочив – юшку по столу розлив, третій на бігу куснув пирога і горло собі до смерті обпік, четвертий навиворіт каску надів і мало навіки не осоромився, у такому вигляді на вулицю й вискочив. Добре хоч дружина за рукав схопила.

– Не дури, чоловіче, – каже, – не можна ж каску навиворіт вивертати: вона ж залізна.

Дякувати богу, абияк вишикувалися, нарешті привели себе до ладу – і стрімголов до знаменитого мосту! Взяли з собою горщики, відра, цебра, балії, бочки, склянки, кухлі – все, у що можна води набрати. Ох і захекалися ж хлопці, доки до місця добігли! А крику було! Один одне кричить, другий інше. Ухан каже, а брюхан йому у вухо горланить, а ті двоє діжку поділити не можуть, зараз навпіл розламають.

 

Славна заварилася каша! П'ятьох бурлаків з ніг збили, у двох мужиків шкіряні штани розірвалися, одне дівчисько намисто загубило, а пану першому раднику якийсь грубіян на руку наступив.

Безлад цей тривав досить довго. Кубулі набридло, він і підморгнув товаришу. Взялися вони, за допомогою бешкетників- школярів, моста розгойдувати, а коли справа не пішла, схопили пилку, стрибнули на лід чудової річки Качечки та й тихенько підпиляли стовп нещасного мосту. Двоє чарівних близнюків, продувні хлопці, допомагали їм.

Наші дорогі наставники і милі матусі весь час торочать нам про те, що не слід псувати чуже добро: «Не беріть, діточки, пилки до рук, бо ще надумаєте стрибати з гострою штукою в руках! Не лякайте нікого, не висмикуйте стільця, коли на нього хоче дівчинка сісти!»

Друзі наші все це чудово знали, а все ж таки підпиляли опору. Словом, головорізи, хай їм грець!

А може й ні. Адже на мосту тоді такий гармидер був. Селяни давно на пана старосту зуба точили, то й замотали такий клубок, щоб йому нелегко було вибратися. Ото ж сміху було! Ведмідь, ведмежатник і близнюки, які допомагали, теж реготали.

Ну а тим, хто сміється, дещо прощається. Тільки щоб шкоди не було!

У самий розпал бучі міст затріщав та зі страшним гуркотом завалився на лід.

***

Знизу була здоровенна кучугура, і чоловіки, жінки, діти – всі, про кого тільки можна було хвилюватися, – впали наче на перину. Кому повні рукави сніг набився, хто уткнувся в нього носом або плечем, а хтось увесь у нього пішов, тільки чхає та лається. Про пожежу всі, зрозуміло, забули.

– Це вони гарно підлаштували! – обговорювали згодом сусіди.

Але тоді вони згарячу ніяк не могли вгамуватися, і кожен норовив ще якусь каверзу утнути. Нарешті Горщики та Коржики відійшли кожен на свій берег, і почався грандіозний бій сніжками за всіма правилами. Це було чудове видовище! Багато товстунів з боку Горщиків діяли відчайдушно. Кулі сипалися градом, і не один молодець отримав такий славний удар по вуху – краще не треба! Куба Кубікула з Кубулою сміялися, інші ж реготали. Весело було!

Зрештою за все розплатилися ведмедик із господарем. Люди не люблять, щоб з них таке звірятко сміялося.

Колись була така історія: на одного імператора якось глянула кішка. І оскільки він був страшенно негарний, лисий, а кішка гарненька, вона усміхнулася і похитала голівкою. Стародавні історики кажуть, що кішку звали Мур-мур. Наче в неї очі іскрилися і хвіст був довгий-довжелезний. Але це їй не допомогло. Імператорський маршал, який втрутився у цю справу, підняв на сполох і почав бити її своїм маршальським жезлом, поки взули полк піхоти і осідлали коней, вдягли в мундири і посадили в сідла полк кавалерії. Але на той момент у маршала ослабла рука, і кішка почала йому відплачувати за образу. Коли прискакала гвардія, бідолаха встиг одержати двадцять дев'ять подряпин, але від останньої – тридцятої його врятували. Імператорський літопис повідомляє, чим скінчилася історія з нещасною Мур-мур. На жаль, її зв'язали й потягли до в'язниці... Там їй скували лапки і, на довічний сором, наділи на неї нашийник. Вона поводилася по-геройському і одного прекрасного дня втекла. Важко, любі мої, утримати кішку, її навіть імператору не встерегти!

Так от, якщо Мур-мур не мала права дивитися на якогось імператора, що ж тепер чекає на бідолаху ведмедика? Добряче відшмагають, – знатиме, як сміятися з пана старости!

***

І справді, тільки-но сум'яття трохи вщухло, Ранда послав по поліцейського, – і, поки дійде до діла, підуть ці два йорники та пройдисвіти в арештантську. Отже забрали і вже ведуть їх – і бідолашного Барбуху, звісно, тягнуть. Посадили всіх трьох у каталажку.

 

У Горщиках-Коржиках арештантська містилася біля пекарні майстра Богдана. Слава богу, Пекарева пічка завжди була гаряча, а димар йшов якраз уздовж стіни арештантської, тож тут було дуже тепло. Куба сів біля цієї теплої стіни і чоботи зняв. Кубулі було гірше: запах пекарні не давав йому ані сидіти, ані спати спокійно. Він увесь час смикався і щохвилини говорив Кубі:

– Я дуже люблю булочки з маком! Як мені хочеться булочку!

– Дурнику! – відповів Куба Кубікула. – Найкращий час, щоб так само придумати пиріг, як страховисько придумали, правда?

Барбуха таких розмов не любив, він став гірко докоряти товаришам і зрештою розсердився не на жарт:

– Чорти смугасті! Ви що, перестали мене боятися? Ну, стривайте, от настане вечір!

І тільки звечоріло, як почав лякати.

Завів своє – бар, бар, бар! Зашарудів по кутках, підібгавши задні ноги. Але Кубула до примари вже звик, і зі страхом у нього було покінчено. Взявши Барбуху за лапку, він наказав йому припинити. Після цього вони удвох почали розповідати один одному різні лісові казки. Куба хропів, і їм двом теж було добре. Коли на вежі пробило десять, вони загорнулися у свої шубки і заходилися весело, наввипередки засинати.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова