Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кубула та Куба Кубікула

Владислав Ванчура

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Зденек Міллер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

А тим часом Куба Кубікула співав безперестанку. Співав собі та й співав. Біля вікна в'язниці зібралася ціла юрба дітлахів і безліч добрих людей, які вчора так кепкували зі старости! Майже всі жаліли Кубу, лише кілька старих буркунів були іншої думки.

– Так йому і треба, – говорили вони. – Не чаклуй. Навіщо наш міст зруйнував? Ми його батька знали, чесний був ведмежатник, і ми його ніколи не садили, тому знав своє діло, а в чужі справи не пхався. Ну, а молодий, мабуть, не в нього пішов: якийсь дурнуватий вийшов і з нечистою силою знається.

Там-сям хтось у цьому натовпі трішки страху накине, а Барбуха так і кидається на ці крихти. Лише хвилина йому знадобилася для того, щоб погладшати і стати вгодованим, сильним, на зріст із добрячого собачку. А Куба цього хотів? Цілком можливо; принаймні, він реготав від щирого серця і, тільки-но страховисько трохи більшало, шльопав його по спині, примовляючи:

– Добре! Добре!

І Кубула почувався непогано: простягне лапу за вікно і одразу щось отримає – коли пирога, а найчастіше скибку хліба із салом. Він щось постійно бурмотів, хапав дівчат за спідниці, а хлопчаків за штани. Ото сміху було! І, право слово, мимоволі хотілося, щоб цих штрафників випустили на волю.

Але серед роззяв штовхався стражник, і в нього, як то кажуть, вуха були нашорошені. Розваги та забави не вщухали до трьох годин. Але тут прийшов барабанщик і почав барабанити, скликаючи нараду та суд.

Ну, суд так суд, що поробиш! Обвинувачених слід було доставити у кайданах. Куба Кубікула не чинив опору, але ведмедеві і страховиську це жах як не сподобалося. Вони виривалися, вивертали носи. Проте не допомогло. Прийшов староста, покликали на допомогу церковного сторожа і закували малечу, як і незабаром після цього розбійника Бабинського.

***

Пішли на суд. Старі, підлітки, діти с мокрими носами, старенькі, чоловіки у розквіті років, молоді, юні та літні особи жіночої статі, невинні немовлятка, шахраї, один сміливець та п'ятнадцять боягузів – словом, усе село із собачками, у яких хвіст гачком, і з тими, у яких хвіст сторчма, і з тими, у яких – на жаль! – хвіст відцюканий. Ішли не поспішаючи, а за всіма крокував кіт, поводячи хвостом то в один, то в інший бік. Старостиха руками сплеснула, побачивши їх усіх і дуже промовисто висловилася в тому сенсі, що староста – осел і радники – теж осли.

– Та як же така юрба поміститься в кімнаті? – сказала вона і зачинила перед ними двері. – Ідіть зі своєю дурницею на майдан!

Мешканці Горщиків-Коржиків почали говорити, що до цього вона ніколи не була сувора чи якась криклива, а сьогодні накинулася на старосту, мабуть, тому, що тримала сторону Куби та його страховиська.

Старостиха й справді була сама не своя. Вона боялася за Мар'янку і не спускала її з рук. Коли ведмежатника та його звірят повели до суду, вона вийшла з нею на ґанок, і мала побачила Барбуху. Побачила – та й ну кричати і тягнутися до нього рученятами... Ах, хоч вона ще не вміла говорити, але так ясно висловила своє бажання йти до нього, що мати була не в змозі відмовити.

Судді, підсудні та натовп йшли, йшли, доки не зупинилися посеред майдану. А посеред майдану був ставок. Тож вони зупинилися на льоду ставка.

***

Староста Ранда терпіти не міг говорити промови і виступати публічно, тож слово отримав старий Бурдабурдера. О, то був псалтирник, що читав молитви на всіх церковних святах, гроза хлопчаків, гроза прочан! Цей старий лис мав величезну голову – більше двох бульбашок з двома горошинами на додачу. Коли Бурдабурдера говорив, він прибирав підборіддя в шийну хустку і заплющував очі. Ось він це вже зробив, усе йде по порядку, праву руку притис до грудей, а лівою за вухом чухає.

– Ласкаво просимо на нашу нараду, сусіди! Сідайте як зумієте, але ми знаходимося на замерзлому ставку, тож не раджу. Я, так би мовити, мушу вам сказати, що мені староста сказав, щоб я сказав, що нині по селах народ бідує і пропадає. Що прийшов сюди ведмежатник і староста бачив, як він зі страховиськами своїми зневажив представника влади, коли в представника два жали встромилися, та як пішло припухати, аж роздулося, спухнуло, як отой моток пряжі на веретені. Тут не до сміху. Хто не знає, як це боляче, нехай не дивується, – це наче шилом штрикнути. Та якби ще в спину, а то прямо в пику – удвічі болючіше. Староста сказав, що не можна нам того терпіти, щоб старосту нашого страховиська в пику жалили, бо страховиська як є заборонені. А воно як так і треба по селі ходить, а не повинно бути того. Знову ж таки міст не можна псувати і по підпорах бити, щоб все впало додолу і староста беркицьнувся, навіть шапка злетіла. І щоб за сміх стільки народу садити довелося, що у в'язниці від них дим стовпом, та за глум. Тому це ще не все, якщо хтось спіткнеться або не там сяде. Тут не те що вже обов'язково дурник якийсь. Староста наш, скажімо, зовсім непричетний. Тому його справа – бути справедливим і добрий приклад дітям подавати. А діти ж – то є нахаби і потворники, а щоб корову вигнати, чи кропиви нарізати, чи принести чогось – так тут уже балачки та купа відмовок безглуздих, ну людина і розлютилася. А я вам скажу, мені що, а відшмагаєш – і кінець. А куди потрапило – на це не дивлюся! Ось як по-нашому!

– Буде, дядьку, ото вже розходився! – закричали ораторові селяни. – Припини, бо тебе слухати – вуха в'януть!

Одні реготали, інші розчулювалися такому дивному красномовству і говорили, ляскаючи себе по стегнах, мовляв, цей хлопець далеко піде. Шкода, що Бурдабурдера так давно жив: оце була б нам славна потіха!

Коли він закінчив, тиша, проти очікування, не настала. Навпаки, зчинився страшенний гамір, крик, пролунали аплодисменти. Хлопчаки кричали: «Ура! Валяй ще раз, починай спочатку, та детальніше!» Дівчата пищали, матусі гикали, татусі почали кашляти, і всім було дуже весело.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова