Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кубула та Куба Кубікула

Владислав Ванчура

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Зденек Міллер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

***

Тут Куба Кубікула оглянув поважні збори і, помітивши, що небагато таких, хто зберігає серйозність, і ніхто не хмуриться – хіба хтось із похмілля, або в кого печінка хвора, – підморгнув Кубулі, і той одразу зрозумів його. Почав він вичворяти всякі штуки, зображувати коника і пустельника і все, що здатне так людей розворушити, щоб вони за животи хапалися. Він брязкав своїми ланцюгами, і Куба теж брязкав ланцюгами. Один ішов уперед, інший назад. Вони стрибали один навпроти одного, обхоплювали один одного за поперек, верещали, пустували, перекидалися, кружляли дзиґою, крутилися з нечуваною швидкістю навколо себе, танцювали, пихкали, валяли дурня. Раптом – брязкіт! І летить до ніг старости Кубуловий ланцюг. Звяк! І ведмежатникові наручники падають кудись у сніг.

 

Ну які тут суди, які позови з цими веселими хлопцями! Випустіть їх, нехай йдуть собі з богом або до біса!

Еге, легко сказати, але що робить староста? Він наказує стражникові негайно схопити ведмедя та ведмежатника. І стражник кидається виконувати. Ось уже летить, як у хрестоматіях Ярослав із Штемберка на татарів летів. Ніс горить, фалди майорять. Як чкурнув! Не дай боже, наздожене!

Та хіба ж наших друзів було не троє? Невже Барбуха такий роззява, щоб дивитись на цю ганьбу, як мокра курка? Що він – битися не вміє?

Ні, ні, ні! Ось він поплював собі на лапки, випростався з наручників – і стрімголов за стражником. Вже він йому всадить жало, він устромить! Ось наздогнав, і пішов танок...

Стражник і Барбуха – один клубок! Страховисько розлютилося, і від цього здійнявся такий чад і такий сморід, як на лісовому згарищі. Ледь не зіпсувався Кубуловий гарний настрій. Та й глядачам було непереливки: двом матусям стало зле від сміху, а бабка-знахарка нагнала всім страху – сказала, що, сміючись так непомірно, вони порвали собі сміхову жилку.

Деякі розумні люди підняли голову, і було ясно чути, як вони стверджують:

– До чого тут суд? Якого дідька? Де ж ті часи, коли ми самі все залагоджували добрячим стусаном? Так, так, староста наш гроша ламаного не вартий, якби не було Бурдабурдери, він би й пальцем жодного разу не поворухнув.

Втім, це казали мешканці Горщиків. На щастя, сусіди з того берега Качечки були іншої думки і стали їх поправляти, вигукуючи відповідні прислів'я, наприклад такі: «Всякому овочу свій час», «Шукай вітру в полі», «Що з воза впало, те пропало», «А де торішній сніг?»

Траплялися й менш вдалі примовки, але з них збереглася лише одна: «Посадіть Бурдабурдеру під скляний ковпак».

***

Під оці сполохані вигуки збори розпалися на два табори. Мешканці Коржиків з'юрмилися на лівому березі ставка, а жителі Горщиків скупчилися на правому, ближче до верб. Якийсь відчайдух – щоб його гуска хапнула! – зліпив сніжку. Це було зроблено, звичайно, з лихим наміром; але які б не були наміри, сніжка влучила дуже добре: прямісінько оратору в ніс.

Тут зачалася бійка – іншої такої мешканці не пам'ятають. Сніжки свистіли, шльопалися, сипалися, наганяючи ще більше холоду. Але потім ртуть у термометрі піднялася, і незабаром настало потепління, бо від тертя та ударів виникає тепло.

Мешканці Коржиків і мешканці Горщиків могли втопити одне одного, оскільки лід ставка вже почав тріщати. Вони могли засипати одне одного снігом, і всі, як один, жалюгідно загинули б від нестачі повітря та їжі. Але Барбуха, Кубула і Куба Кубікула помітили чудову крижану стежку, що йшла поперек ставка. Цю чудову стежку створили горщиковські та коржиковські дітлахи, і користувалася нею вся навколишня молодь. Це була всім крижаним стежкам стежка. Кубула перший проковзнув по ній того вечора з таким мистецтвом – присівши навпочіпки на одній лапці, – що всім, хто дивився, теж закортіло поковзатися. У ведмежатника так не виходило, а Барбуха просто розтягнувся, бо ноги в нього димні й надто схожі на вогонь: від них лід танув. Увагу бійців було відвернено, і бійку продовжували лише ті, у кого були свої рахунки. Ці шалені загрузли аж до пояса в сніг і, витріщивши очі, репетували:

– Вріж йому добряче! Дай раз по вуху! Вліпи, щоб своїх не впізнав! Дай йому в карк!

Кубула, бажаючи відволікти цих навіжених своїм мистецтвом, кружляв на крижаній доріжці як шалений. Сніжки снували над ним, утворюючи дванадцятикратну веселку. Ах, ах, ах!.. Як же це було гарно! Але в самий розпал до Кубули підкрався стражник і – цоп! – схопив його за шубку.

Що ж ви, хлопці, одразу не втекли? А тепер староста почне все знову, і хтозна, як воно обернеться.

 

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова