Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кубула та Куба Кубікула

Владислав Ванчура

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Зденек Міллер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

***

А тепер, діти, додому!

Майстер узяв ведмедя та свою дочку за руку і хотів уже йти. Але й кроку зробити не встиг, як Барбуха – в сльози, і ведмідь із ведмежатником заявили, що без нього не підуть.

– Майстре і старосто, – промовило ведмеже чудовисько, – я з'явився на світ нашвидкуруч. Приятелі мої зробили мене абияк – тяп-ляп – зі страху та уяви. Це не є життя. Подивіться на ці ноги, на моє хутро з диму! Ну, чи можна ж так ходити? Прошу вас, надішліть мене до якоїсь лікарні або до школи для страховиськ: нехай я теж чимось пристойним стану.

– Дивіться, будь ласка! – вигукнув Куба Кубікула. – Ах ти свинтус невдячний! Ми тебе вигадали, а ти з нами не хочеш справи мати?

– Я не хочу мати справу із залякуванням. Хто нині пошле сина навчатись такому ремеслу? Що це за заняття? Сто років пройде, а діти всі будуть з мене сміятися.

Барбуха так довго просив, щоб його переінакшили, що довелося покликати Бурдабурдеру, про якого йшла чутка, ніби він трошки вміє чаклувати. Бурдабурдера сказав, що постарається. Староста дав йому за це срібну монету. Потім усі з Барбухою попрощалися і допомогли зав'язати його в хустку. Мар'янка ревіла гучним ревом.

Що ж нам залишається робити, коли такий сум? Пустимо в хід шумовий оркестр, і під цю музику на серці трохи потеплішає. Давай, давай, Мар'янко!

***

Наші друзі дійшли до Грибів-Грибочків уже в темряві, розмовляючи про предмети більше приємні, ніж казки про страховиськ. Їм було дуже добре разом.

Кубула вступив до школи і отримав штани, але спершу його вмили, викупали, вискребли щіткою, випарували та вимили з милом, бліх із нього обібрали та вичесали його. Суцільна мука! Лізі довелося зав'язати собі вуха: адже Кубулові ридання змушували її плакати в один голос із ним.

На другий день ковальський учень Куба Кубікула прийшов у Горщики-Коржики робити обмір для мосту.

Мешканці вирішили поставити щось більш солідне, не розваль якусь, яку будь-який хлопчисько переверне, а всім мостам міст, міцний, залізний! Ось який!

Так, тут майстру буде робітник, тут йому, звичайно, помічник знадобиться.

Прийшов Куба на річку Качечку і одразу ж до роботи. Став міряти і, обмірявши, побачив, що споруда буде у дев'яносто один лікоть, сім стоп, три пальці та дев'ять волосків завдовжки.

Він дуже зрадів, що все це виміряв, і почав бубоніти ці числа, щоб не забути. Але раптом щось зашурхотіло біля його ноги та швидко забурмотіло:

– Бар, бар, бар!

Батюшки, аж це Барбуха. Так і є: Барбуха, який став завдяки мистецтву балакунів і чаклунів собачкою-пуделем.

***

Учень коваля не відразу його впізнав, бо Барбуха був першим собакою цієї породи. До нього ніхто нічогісінько про пуделів не знав, і не дивно, що Куба трошки злякався. Злякався та й забув, скільки наміряв ліктів, скільки волосків.

Але побачення було дуже радісним. Барбуха одразу почав розповідати, що та як. Говорив він чи гавкав? Ах, любі мої, якби ж ви знали, що то була за розповідь! Куба Кубікула розумів із п'ятого на десяте.

Тільки коли вони повернулися вдвох у Гриби-Грибочки і Ліза посадила Барбуху собі на коліна, тільки тоді дізналися вони, що сталося зі страховиськм. Дізналися? Аби ж то! Хіба що половину, та й того немає – частинку одну, так, зовсім небагато. Ніхто Барбуху як слід не розумів, тільки малі діти – адже вони й самі мелють не розбереш що.

Наче Бурдабурдера звелів страховиську дихати в мішечок з-під борошна і, коли мішечок роздувся від дихання, як повітряна кулька, Бурдабурдер спалив його на вогні. Потім ніби встромив Барбусі в середину чола собачу шерстинку.

Деякі Фоми невіруючі стверджують, що ця справа дуже важка і навіть неможлива. Але Ліза вірила. Чом би й ні?

Візьміть в одну руку звірячу волосинку, а в іншу – шпильку за вістрячко. Тепер знайдіть точно середину чола. Якщо ви все це зробите акуратно, то немає нічого легшого, як, б'ючи шпильковою голівкою по верхньому кінці волоска, вбити його у лоба. У такий спосіб ви легко перетворите кішку на собачку або кобилку на віслючка. Для цього потрібно тільки мати під рукою волосинку того звіра, на якого ви хочете перетворити іншого, і робити так, як робив Бурдабурдера.

Але Барбуха і в новому вигляді зберіг колишні свої звички. Бігав за Лізою, за Кубою, за Мар'янкою, за Кубулою. Бідолаха ніколи не знав спокою. То в Гриби-Грибочки помчить, то в Горщики-Коржики. Мало зовсім ноги не втратив. Краще сидів би на місці! Тож усі пуделі, чиє плем'я і порода від нього пішли, – волоцюги.

Ось і кінець казці про вигадане страховисько.

– Ні-ні-ні, ще не зовсім!

А як Кубула навчався?

Та не має значення – у нього трійка з письма.

А чим же скінчилася та історія з Мишком, чи відшукав він свою шубу? Ах, облиште, про це вже ніхто й не пам'ятає.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова