Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

5. Коробкін діє

Ліда не помічала вулиць, якими вони йшли. Вона бачила тільки Мишкову спину і намагалася не відставати. Мишко йшов не озираючись. Несподівано він звернув у якийсь під'їзд. Ліда вбігла за ним і тільки там, всередині, зрозуміла, що вони у зоомагазині.

Уздовж стін, до самої стелі, стояли клітки. Такі маленькі й тісні, що не можна було зрозуміти, для кого вони: для птахів чи мишей? На одній клітці висіло оголошення:

ПРИЙМАЄМО ВІД НАСЕЛЕННЯ РИБУ ДЛЯ СІАМСЬКИХ КІШОК

Збоку стояли акваріуми. У зеленуватій воді металися хвостаті рибки. На підвіконні безрадісно скупчилися шматки сірого туфу. В темному кутку в клітці сиділо якесь сумне звірятко. Біля прилавка юрмилися різні люди. Продавець набирав совком червоних черв'ячків, що копошилися в ящику, і розвішував їх у пакетики.

До прилавка протиснувся кремезний рибалка — з тих, хто всю зиму просиджує біля ополонки, а літо — на березі річки. Він поставив на прилавок відерце з уклейками.

— На тобі ось, для котів, — сказав він.

Продавець став підчіплювати сачком риб з відерця і кидати у діжку.

— Тут ловив? — запитав продавець. — Біля містків?

— Біля містків, — пробурчав рибалка.

— Тримай карбованця, — сказав продавець, кинувши останню рибку.

— Ц ж треба! — заздрісно сказав хтось із черги. — Півгодини, може, порибалив, і на тобі, маєш карбованця!

Мишко з повагою подивився на рибалку і став протискуватися між покупцями, поки не опинився поруч із продавцем.

— А тритони почому? — запитав він.

— Немає тритонів, — відповів продавець.

— А коли будуть? — запитав Мишко ослаблим голосом.

— Коли наловиш, — сказав один покупець.

— Їдь у Крим, там вони завжди є, — порадив інший.

— Як же так — ображено почав Мишко, але тут хтось потягнув його за сорочку. Мишко озирнувся і побачив хлопця, схожого на фотонегатив, таке в нього було засмагле обличчя і вигоріле волосся. Хлопець підморгнув і пішов до виходу. Мишко за ним, Ліда за Мишком. Усі троє вийшли на вулицю. Хлопчисько звернув у найближче підворіття.

— Кролика треба? — пошепки запитав він і відігнув полу куртки. Із внутрішньої кишені стирчали сірі вуха кролика.

— Ой, який... — почала Ліда.

— Не треба, — твердо сказав Мишко.

— А осьо! — І хлопчисько, наче фокусник, витягнув білу мишу з рожевим хвостиком. Ліда пискнула.

— Нам потрібен тритон. Зрозумів? — переконливо сказав Мишко.

— Диваки! — пирхнув хлопець. — Їм дають... гімалайського кролика, а вони...

Але помітивши по обличчю покупця, що справи не буде, швидко загорнув куртку і сказав:

— Гаразд. Можна й тритона. Три карбованці.

Ліда ахнула.

— Ти що, очманів? — обурився Мишко.

— А ти думаєш — тритони на вулиці валяються? Його ще треба зловити!

— Так він же у Криму...

Хлопчисько не збентежився:

— От бачиш, а ще кажеш — дорого!

Ця відповідь збила Мишка з пантелику.

— Як же: він там, а ти тут...

Хлопчисько жваво відповів:

— Хто знає місця, той скрізь зловить. Одним словом — береш чи не береш?

— Стривай, — сказав Мишко і відвів Ліду в бік. — Ти давай додому, тягни три карбованці, я його затримаю тут, — прошепотів він.

Ліда з жахом дивилася на Мишка.

— Ой, мені не дістати! Мама ж на роботі. Зміниться тільки ввечері!

— Ну, знаєш, Шершиліна! — тільки й міг сказати Мишко.

— Гей, ви там! Берете чи ні? — крикнув хлопець.

— Беремо! — крикнув Мишко і пошепки сказав Ліді: — Гаразд. Піду попрошу в батька. Але май на увазі, потім віддаси!

— Чесне слово, Мишко, віддам!

Мишко підійшов до хлопця:

— Неси свого тритона.

— Давай гроші.

Мишко пирхнув:

— Наперед? Ще чого!

Тритонщик обурився:

— Це щоб я мучився, діставав, тягнув, а тебе потім поминай як звали?

Тепер обурився Мишко:

— Ага, а ти візьмеш гроші, а потім тебе поминай як звали?

Розмова зайшла в глухий кут. Ліда зі страхом і надією переводила погляд з одного на іншого.

Тільки коли Мишко зробив вигляд, наче йде, хлопчисько сказав:

— Гаразд, давай аванс. Полтиник.

Ліда було зраділа, але Мишко твердо сказав:

— Ще чого! Ніяких авансів.

Тоді тритонщик, відчуваючи, що операція провалюється, здався.

— Гаразд, давай п'ять копійок. На трамвай. Для швидкості.

Тут Мишко не заперечував. Він дістав з кишені мідяки.

— Коли буде тритон? — запитав він.

Хлопчисько заклопотано підняв очі до неба і наморщив лоба:

— Значить, так. На цьому місці через півгодини!

Мишко визирнув з воріт. На великому годиннику на поштамті було двадцять п'ять хвилин на одинадцяту.

— Отже, без п'яти одинадцять щоб тритон був тут! — строго сказав Мишко.

— Буде зроблено! — крикнув хлопчик на бігу, і його біла голова блиснула вже на іншому боці вулиці.

Ліда сяяла:

— Який ти розумний, Мишко! Як чудово все владнав! Ми одразу ж письменнику віднесемо, так? І він пробачить нам, так? А що, як він не захоче чужого? А тільки свого, з яким у доміно?

— Не тріщи. Чекай його тут. Звідси ані на крок!

— Добре, Мишко, — покірно сказала Ліда.

— Я можу затриматися. Скажеш, щоб чекав.

— Я скажу.

— Даси йому, в крайньому випадку, сімдесят чотири копійки, — і Мишко зсипав Ліді в руку монети з гаманця.

— Добре, Мишко.

— Але не смій давати, поки не покаже тритона. І щоб всі лапи були цілі, і хвіст. Зрозуміла?

— Зрозуміла.

— Ну, дивись, Шершиліна! — суворо сказав Мишко і пішов.

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова