Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

11. Кепку хочеш?

Звичайно, Мишко Коробкін не сидів дві години у підворітті, чекаючи, поки з'явиться цей тритонщик. З першого погляду той йому не сподобався. Не було до нього у Мишка ніякої довіри. А про Шершиліну і думати було огидно. Звичайно, ніхто з них нічого не дістане.

З дитинства Мишко нікому не довіряв і звик сподіватися тільки на себе. Це почалося ще з того часу, коли батько наказав трирічному Мишкові не відкривати одну коробку, тому що, сказав він, там сидить люта оса. Але щойно батько вийшов, Мишко відкрив коробку і з'їв усі цукерки, які там виявилися замість оси.

Мишко подумки перебрав усі можливості роздобути тритона самому. Потім встав і почав діяти — рішуче й розумно.

Спочатку оббіг усі зоомагазини. Тритонів не було ніде. Після цього він пішов до зоологічного саду, спритно прошмигнувши без квитка. У відділі земноводних були і крокодили, і тритони. Але Мишко міг тільки дивитися на них через скляну стінку.

Він попрямував до завідуючого відділом земноводних. Але як не присягався у своїй любові до плазунів, як не випрошував хоч найменшого тритончика — завідувач не дав. До речі, сказав він, таким любителям слід знати, що тритони зовсім не плазуни. Тож до побачення.

І Коробкін, подумки лаючи Шершиліну, повернувся до підворіття.

Вже було сорок хвилин на першу, а Шершиліна все не йшла, і грошей на тритона не було.

Мишко знемагав у підворітті й сичав крізь зуби:

— Невдахо нещасна! Корова безрука! Черепаха кудлата!

Стрілка годинника стрибнула на п'ятдесят третю хвилину.

І тут, наче джин з пляшки, виник тритонщик.

— Бачив точність? — заволав він.

Мишко зніяковів, але взнаки не дав.

— Точність ми твою бачили, — сказав він якомога недбаліше. — Ми твого тритона не бачили.

— Осьо! — сказав хлопчик і підняв великий палець.

— Уявляю! Дохлий, мабуть, і немає хвоста.

— У тебе немає хвоста! — огризнувся хлопець. — Дивись!

І обережно вистромив з-за пазухи сліпу мордочку крота.

— Це, по-твоєму, тритон? — крижаним тоном запитав Мишко.

— А хто ж це? — нахабно сказав тритонщик.

— Знаєш що? Забирайся ти зі своїми щурами! Віддавай п'ятнадцять копійок, і щоб духу твого не було!

Але продавець тритонів знав свою справу. Звичним жестом він зірвав з голови кепку, жбурнув на землю і заволав (це, мабуть, була його манера торгувати тритонами):

— Та ви що? Бігай для них, як собака, а їм п'ятнадцять копійок шкода! Та я, може, на троячку закаблуків збив! Та знаєш, скільки я за цього паршивого звіра віддав?!

Але на Мишка вистава не подіяла. Він схопив хлопчика за комір:

— Гроші або тритон!

Тритонщик одразу принишк і мирно сказав:

— Ну, чого галасуєш? Тритон потрібен — так би одразу й сказав. Їм зараз не сезон. А є в мене один. У нього цих тритонів навалом — вісім штук. Тож він у Малинівці живе, на електричці треба, туди-назад — двадцять копійок.

— Як, ще двадцять?! — закричав Мишко. Його обличчя скам'яніло.

Хлопчик зрозумів, що треба міняти тактику.

— Заставу хочеш? Кепку даю!

Мишко подивився на кепку. Її, мабуть, кидали на землю разів триста, якщо не більше.

— Куди її!

— Вудку хочеш? — крикнув тритонщик, і, перш ніж Мишко встиг відповісти, він витягнув зі своїх бездонних кишень складану вудку. Коли він її розклав, вона виявилася надзвичайних розмірів.

— Бачив річ? На! І ще ось!

Королівським жестом він простягнув Мишкові трьох черв'яків у сірниковій коробочці.

Поки тритонщик витягував вудку і черв'яків, Мишко задумливо дивився на нього. Він пригадав зустріч з рибалкою у зоомагазині. «Це ж треба, півгодини порибалив — і ось маєш карбованця!»

Мишко прискіпливо оглянув вудку. І без усяких суперечок дав хлопчику двадцять копійок.

У цей час на вулиці показалася сумна Ліда. Побачивши Мишка з тритонщиком, вона боязко зупинився віддалік. Хлопчики її не помітили.

— Коли буде тритон? — суворо запитав Мишко.

— У шістнадцять нуль-нуль. Як з гармати!

— Не обдуриш?

— Провалитися на цьому місці! — Присягнувся тритонщик і одразу ж провалився — інакше не можна було пояснити це миттєве зникнення.

Тільки зараз Мишко побачив Шершиліну. Вона стояла з нещасним виглядом і з відром.

Мишко пильно подивився на неї і все зрозумів.

— Звичайно не принесла? Так?

Ліда схлипнула.

— Ну от що я кому зробив? — жалібно вигукнув Мишко. — Вчуся добре, усі доручення — будь ласка, макулатура — перше місце. Ну за що, за що мені все це на мою голову? Цей бовдур тритонщик — невідомо, кого він притягне ще, — і ця нещасна балда, яка все змарнувала, а тепер несе старе відро замість грошей! Ну, навіщо, навіщо тобі відро?

Ліда скорботно мовчала.

— Чесне слово, краще б я сам став зеленим, а ти б дісталася Кошкіну!

— Мишко, я ще постараюся, — пробелькотіла Ліда.

— Досить, постаралася вже! Йди куди хочеш, і щоб я тебе більше не бачив!

Опустивши голову, Ліда повернулася і пішла. Мишко дивився їй услід.

— Гей, Шершиліна! — раптом погукав він.

Ліда обернулась.

— Давай сюди відро!

— На, — Ліда нерішуче простягнула йому відро. — Візьми, тільки не назовсім. Воно чуже. А тобі навіщо?

— Не твоє діло. Буду працювати своєю головою. А ти — як хочеш. Хоч сама сідай в тераріум замість тритона!

І він пішов великими кроками, з відром і вудкою.

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова