Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

3. Зустріч з драконом

А в цей час письменник Олексій Іванович Мамонтов стукав на машинці у своєму кабінеті. Під час подорожі він багато чого побачив, але не встиг записати купу цікавих речей і тепер поспішав це зробити.

Зараз він описував один дуже неприємний випадок із кенгуру, після якого у нього (у Мамонтова, а не у кенгуру) залишився слід на нозі. Він написав «вкуси...» і замислився. Він не знав, як правильно написати: «вкусила» чи «вкусив»? Потім він згадав, як ганебно утікав від кенгуру, і засумнівався: а чи варто взагалі це записувати? Крім того, він абсолютно не міг зосередитися: щойно він замислювався, як йому починало здаватися, що він знову летить у літаку ТУ-124, — а все тому, що навколо нього ходила його тітка Ліза і гуділа пилососом.

Олексій Іванович кинув роботу і жалібно запитав:

— Тітонько Лізо, люба, ну чому ви беретеся за пилосос саме тоді, коли я сідаю за машинку? Хіба не можна прибирати в той час, коли ви посилаєте мене по булку?

Настала тиша.

— Ах ти безсовісний! — сказала тітка Ліза, схрестивши руки на грудях. — Та якби не я, ти сам і твоя машинка давно заросли б цвіллю і грибами!

— Щиро дякую вам за те, що я ще не заріс цвіллю, але я, чесне слово, працюю!

— А я, виходить, танцюю, так? А коли захворіла ця твоя цейлонська вирлоока — хто їй давав проносне? Ти чи тітка Ліза? А в чиїй сумці твої африканські хамелеони виховувалися? А хто для твоєї улюбленої рогатої тварюки по личинки бігає?

Тітка Ліза довго б іще говорила, але тут Мамонтов схопився і згріб її в оберемок.

— Тітонько Лізо, звичайно, ви найшляхетніше, найдобріше і наймиліше створіння. Тільки знаєте, чому Жюль Верн написав цілих сорок томів?

— Ну?

— Тому що тоді не було пилососів!

— А ну тебе! — і тітка Ліза знову увімкнула пилосос.

Олексій Іванович зітхнув і вийшов до іншої кімнати.

Там на полицях і стінах стояли і висіли дивовижні речі — пам'ять про далекі подорожі: африканські маски, іграшки з Мексики, опудало райського птаха, небачені метелики. А тепер в колекції з'явився справжній австралійський бумеранг.

Олексій Іванович вийшов на балкон. Там на столику був невеличкий тераріум, а в ньому сидів строкатий сумний тритон, схожий на маленького дракона.

Олексій Іванович постукав по склу. Тритон встав на хвіст і подивився на нього круглими очима.

— Нудно тобі з нами, двоногими? А ще кажуть, ніби ти тритон. Ніякий ти не тритон, а мудрий дракон в одну соту натуральної величини.

Тітка Ліза перестала гудіти і підійшла до балкона. Мамонтов зиркнув на неї.

— Слухай, драконе, — сказав він тихо, — давай домовимося, я напишу про тебе казку, а ти за це вирости, задихай вогнем і проковтни тітку Лізу разом із пилососом!

***

Делегати стояли перед дверима, де жив письменник і мандрівник Мамонтов. Це було написано на дверній табличці. Затамувавши подих, вони прислухалися. З-за дверей долинало гудіння.

— Чуєш? — прошепотіла Ліда у захваті. — Там хтось гуде.

— Не базікай, — сказав Мишко.

Він ретельно стер зі штанів останні сліди вапна, поправив галстука і суворо сказав:

— Пам'ятай, Шершиліна, квіти вручиш, тільки коли я все скажу і кивну тобі. А потім знову відступиш на своє місце. Зрозуміла?

— Зрозуміла, — сказала Ліда.

— Ну, дивись, Шершиліна, щоб без дурниць! — і він натиснув на кнопку дзвінка.

Гудіння припинилося. Клацнув ключ, двері повільно почали відчинятися. На порозі стояла велична тітка Ліза. Деякий час вона допитливо дивилася на Коробкіна і Шершиліну, а потім зачинила двері.

— Це як же? — сказала Ліда з образою в голосі. — Нам, виходить, йти?

— Ображатися будеш вдома. Стій і чекай.

Двері відчинилися знову. Тітка Ліза мовчки запропонувала їм увійти до передпокою та пішла, залишивши гостей у темряві. Тільки з вузької щілини падав промінь світла на стінку.

Ліда смикнула Мишка за руку: зі стіни люто дивилася на них чорна страшна голова з вишкіреними зубами — стародавня мексиканська маска.

— Що це? — Ліда про всяк випадок позадкувала.

Мишко нервово поправив краватку.

— Не ойкай і не витріщайся, бо він подумає, що ти зовсім дурна.

Раптом вони почули:

— Де ви їх поділи?

Двері відчинилися, до передпокою увірвалося світло, а разом зі світлом — веселий чоловік, Олексій Іванович.

— Ви чого тут у темряві? — Він схопив їх за руки і втягнув до кімнати.

Це була казкова кімната! Небачені птахи літали на нитках під стелею. Списи і стріли виблискували на стінах. Дивні чоловічки танцювали на полицях. Делегати завмерли і тільки крутили головами, забувши про письменника і заготовлену промову.

Олексій Іванович дивився на гостей, але вже їх не бачив. Він був чимось стурбований, хмурився, ніби розв'язував якусь важку задачу.

— Розтелепа! — раптом сказав він.

Делегати злякано подивилися на нього.

— Це ж було на річці Дарлінг!

І кинувся до кабінету, але згадав про гостей.

— Вибачте, я зараз! — винувато сказав він, поклавши їм до рук скляний ящик, де виблискували надзвичайні метелики, і зник.

Одразу ж у кабінеті застрекотала машинка.

Мишко багатозначно подивився на Ліду:

— Зрозуміла, Шершиліна? Пише!

— Нові твори... — благоговійно прошепотіла Ліда.

Вони навшпиньки відійшли подалі від кабінету. Сіли на канапі й почали розглядати величезного блакитного метелика.

Ліда подумала: от якби їй такі крила. І уявила собі, як вона влітає до класу на великих крилах, і всі ахають!

Мишко теж дивився на метеликів. Але метелики його не цікавили. Він вже подумки писав статті до шкільної газети: «Відомий письменник тепло прийняв делегата школи Коробкіна і супроводжуючу його Шершиліну».

— Обережно! — пролунав над ними голос, схожий на гудіння пилососа. Перед ними виросла тітка Ліза з ганчіркою.

— Це — Морфо ципріс — Киприда блакитна, Південна Америка, — урочисто сказала вона і показала пальцем на блакитного метелика. Тут же, відібравши у гостей ящика, ретельно протерла ганчіркою скло і поставила на місце. Після цього вона пішла на балкон.

Делегати сиділи чемно, не ворушачись.

Олексій Іванович вискочив з кабінету.

— Перепрошую, — сказав він, — але якщо одразу не зловити на папір — все з голови вилетить. Я бачу, вам набридли метелики? Ну, зараз покажу дещо цікавіше.

І, обійнявши за плечі гостей, письменник поволік їх на балкон. Там тітка Ліза протирала завитки балконних ґрат.

Олексій Іванович гордо показав гостям плямистого тритона, схожого на маленького дракончика. Тільки замість пазурів на лапках у нього були перетинки, і весь він переливався веселими фарбами: жовтою, зеленою, помаранчевою...

— У кого кішка, у кого собака, а у мене ось дракон, — сказав Олексій Іванович. — Ми з ним вечорами граємо в доміно, — додав він, скоса подивившись на тітку Лізу.

Тітка Ліза пирхнула. Мишко ввічливо усміхнувся, а дурна Шершиліна покотилася зі сміху.

— А хто виграє? — запитала Ліда.

— Він, — сказав Олексій Іванович.

— А більше вам грати нема з ким?

— Ні. Ніхто зі мною грати не хоче. Ну, а тепер я в останнє втечу на одну хвилинку. А потім тітонька Ліза дасть нам чаю з варенням, а ви розповісте, навіщо я вам знадобився.

Він пішов. На балконі залишилися Ліда, Мишко, тритон і тітка Ліза.

А внизу, на іншому боці вулиці, стояв Лідин брат Женько з самокатом. Як ви розумієте, після зустрічі з Лідою біля діжки з квасом він і не збирався йти додому. Не було в світі людини цікавішої за Женька, і не було таємниці, якої він би не міг розкрити, якщо, звичайно, хотів. Коли Ліда з'явилася на балконі, Женько переможно посміхнувся.

«Ага, — злорадно подумав він. — А ще хотіла від мене сховатися! Отже, так: куди пішла — ясно. А навіщо пішла — теж дізнаємося, головне — не хвилюватися!»

У цей час Сергій Васильович, тримаючи в руках бідон без кришки, повертався з молочної і якраз проходив під балконом. «А що, як він рокірується з шахом? — розмірковував він. — Тоді я... Що ж тоді я?»

Захвилювавшись, Сергій Васильович зупинився під балконом, поставив бідон на землю і замислився.

На балконі тітка Ліза, сидячи навпочіпки, протирала одну за одною тендітні ніжки столика, на якому стояв тераріум. А Ліда, уткнувшись носом у тераріум, постукала пальцем по склу до тритона.

— Обережно! — гаркнула раптом знизу тітка Ліза.

Ліда, відскочивши, зачепила за ніжку столика... і... страшно сказати! Тераріум — зі сходинками, камінчиками, водою, піском — перекинувся на тітку Лізу! Тітка Ліза заверещала. А тритон ковзнув через перила і зник.

Останнє, що побачили делегати, була скам'яніла тітка Ліза з тераріумом на голові, немов водолаз у скафандрі.

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова