Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

18. Не той Чорномор

По вулиці брела Ліда з безутішною Алісою. В руці вона чомусь тримала калошу. Було вже без п'яти чотири.

Голова у Ліди гула, плач Аліси розривав їй душу, і думки були жахливі: «Може, втопитися? А як же дитина? А Олексій Іванович? А гроші де? Все, все, все погубила... Ох, а ще відро!»

А рівно о четвертій треба бути біля підворіття, хоча вона охоче зустрілася б з дикою кішкою, аніж з Коробкіним.

Раптом Аліса сіла на асфальт:

— Не піду нікуди, віддавайте мого Шарика!

І тоді Шершиліна, сама не розуміючи, що робить і говорить, у відчаї сунула їй калошу.

— Ось твій Шарик!

Аліса закрила рота і замовкла. А Шершиліна натхненно фантазувала:

— Злий чаклун Чорномор зачарував нашого Шарика і перетворив на цю калошу. Розумієш?

— Чому? — прошепотіла Аліса.

— А тому, що... от тому, що Шарик загнав на дерево його чарівну кицьку.

— Він не заганяв, — сказала Аліса.

— Заганяв, заганяв, просто ти не бачила!

Аліса схопила калошу і притиснула до грудей.

— Назовсім? — запитала вона, готуючись знову заревіти.

— Ні, що ти! От ми зараз підемо до Чорномора, і я йому скажу таке слово, що він перевернеться!

— І я йому скажу таке, що він перевернеться!

— Правильно! — погодилася Ліда, і вони, взявшись за руки, пішли. Ось вже зоомагазин. Ще кілька кроків...

«Напевно, він мене вб'є, — подумала Ліда. — Ну і нехай, так мені й треба».

У підворіття стояв Коробкін.

— Це Чорномор? — запитала Аліса.

Нічого дивного не було в її питанні. Подивилися б ви на Коробкіна! Перед ними стояв мокрий, зім'ятий, брудний хлопчисько, і за вухами в нього чомусь висіли водорості. Куди подівся такий зазвичай охайний голова загону?! Він сумно дивився вниз, де з його ніг натекли дві калюжі. Ліда ахнула. Мишко підняв очі і сказав:

— Щоб ти пропала, Шершиліна! — і чхнув.

І тут у підворіття увірвався тритонщик.

— Як з гармати! — весело крикнув він. Подивився на мокрого Мишка, на розгублену Ліду, на дівчину з величезною калошею і додав: — Повний порядок!

Нарешті Аліса побачила справжнього Чорномора! На чорному його обличчі блищали очі й зуби.

— Чорномор дурний! — заверещала вона і вчепилася в тритонщика. — А тобі б сподобалося, якби тебе перетворили на калошу?

Вона лупцювала очманілого Чорномора калошею і тикала нею йому в ніс.

— Негайно перетвори назад, бо перевернешся!

Мишко мляво дивився на все це. Ліда засміялася, як божевільна.

— Приберіть цю психовану! — відбивався тритонщик.

Ліда схопила Алісу на руки.

— Це не той Чорномор, це інший Чорномор, — сказала вона.

Аліса зітхнула і пригорнула до себе калошу.

— Де тритон? — похмуро запитав Мишко.

Тритонщик ніби чекав цього питання.

— Повний порядок. Був у Малинівці. Вісім штук.

— Тритонів? — зраділа Ліда.

— Полканів.

— Собак?!

— Пеліканів. Берете?

Коробкін сів на відро і заплакав. За ним заплакала Аліса. Тритонщик зняв кепку і м'яв її у руках. Він зніяковіло сказав:

— Та годі, не сумуй. Я тобі чесно кажу: я цих тритонів у житті не бачив, не знаю, які вони бувають. Бігав, як собака... не ївши. Показали б хоч одного, га?

Ліда глянула на Мишка, на тритонщика...

— Знаєш що, хлопче, ти йди, — сказала вона тритонщику.

— Йди! — сказала Аліса.

Тритонщик підібрав з землі вудку і на прощання сказав:

— Якщо кому треба — кролика або що, я тут завжди біля магазину. Ти мене знаєш, я — як з гармати!

І продавець тритонів покинув покупців.

Мишко ще схлипував. Ліда торкнула його за плече.

— Йди і ти додому, Мишко... Я сама піду до школи. І до Олексія Івановича піду. На раді скажу: ти ні в чому не винен. Це все я...

Мишко встав.

— Капелюх ще тут... — почав він, чхнув, махнув рукою і пішов.

Ліда витягла з відра солом'яний капелюх, спантеличено покрутила і кинула назад. Підняла відро і взяла Алісу за руку.

— Ну, ходімо, — сумно сказала вона.

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова