Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

4. Хоч би землетрус!

Женько витріщив очі: він бачив, як перекинувся тераріум, як щось із хвостиком вилетіло з балкону і, описавши дугу, пірнуло прямо в бідон з молоком.

Сергій Васильович, занурений у свої шахові думки, нічого не помітив і не почув. Він знайшов чудовий хід!

— Так! — сказав він, просяявши. — Здається, це вихід!

І, підхопивши бідон, бадьоро попрямував додому.

І тут повз Сергія Васильовича, мало не збивши його з ніг, промчали Мишко і Ліда.

— Ай-ай! — вигукнув Сергій Васильович, притискаючи до себе бідона.

«Оце таємниця! — ахнув Женько. — Хто ж влетів у молоко?» І, трясучи самокатом, він кинувся було через вулицю. Але, на лихо, величезний самоскид, який вилетів з-за рогу, змусив Женька перервати переслідування. За тим самоскидом йшов другий, третій...

Коли вони нарешті проїхали, старий із таємницею у бідоні був уже далеко. Женько помчав слідом на самокаті, щосили вимахуючи правою ногою, обганяючи та лякаючи перехожих і голубів; він без перешкод летів до мети, поки не налетів на візок з дитиною.

Мати дитини схопила Женька, аби висловити йому, що вона про нього думає. А коли вона відпустила Женькове вухо, старий уже зник у під'їзді. Ледве дихаючи, Женько увірвався до під'їзду, але десь нагорі вже грюкнули двері...

***

У Саду відпочинку тривало безтурботне життя, ніби нічого не сталося. Стрибали горобці, м'ячі та діти, крутилися скакалки, пеклися пісочні пиріжки. Старенькі в'язали, дідусі читали «Навколо світу» і «Техніка — молоді».

На дальній лавці, біля скриньки із сміттям, зіщулившись, сиділа Ліда.

В її вухах стояв переляканий вереск тітки Лізи, а в очах — страшне видовище падаючого тераріуму. В голові не було ніяких думок, тільки одне бажання: аби зараз же почався землетрус і все провалилося скрізь землю... І щоб вона, клята, заблукала у лісі, і її з'їли вовки... Та щоб якось зробилося так, наче нічого цього не було, а стало все як раніше...

А Мишко сидів, закусивши губу, на іншому кінці лавочки і свердлив її очима, ніби хотів знищити цю Шершиліну.

— Ну, як же тепер, як же?.. — шепотіла Ліда.

— Як же? А ось як: я доповім раді загону: захід зірвано! А ти скажи сама, як заявилася до відомого письменника, викинула його тваринку і все перебила в квартирі!

— Тераріум не розбився, — несміливо проказала Ліда. — А пісок і камінці я принесу...

— А тритон? — прошепотів Мишко.

Ліда захлинулася сльозами. Мишко встав.

— Ну, пореви, пореви, делегатка нещасна! Може, твій тритон воскресне.

— Чому мій? — прошепотіла Ліда крізь сльози. — А ти?

— А я не зобов'язаний відповідати за твоє хуліганство.

Тут Ліда заревіла вголос.

На них стали обертатися. Якийсь дідок визирнув з-за газети. Жінка з дитиною, що йшла повз них, спинилася і прислухалася. Сторож перестав мести алею.

— Мишко, не йди! — сказала Ліда.

На них дивилися з усіх боків.

— Гаразд, Шершиліна, Коробкін не покине товариша в біді! — голосно сказав Мишко і знову сів на лавочку.

— Дякую, Мишко! — прошепотіла Ліда.

— Тільки не ридай, заважаєш думати!

Ліда проковтнула сльози. Вона дивилася на Мишка з останньою надією.

— Скільки в тебе грошей? — раптом запитав Мишко.

Ліда гарячково вивернула кишені. Крім огризка олівця і котушки білих ниток, у неї знайшлося ще двадцять дев'ять копійок.

Мишко вийняв акуратний гаманець і висипав на долоню маленький складаний ніж, запасний піонерський значок і новенький полтиник. Потім зсипав все це разом із Лідиними монетами назад, застебнув гаманець на кнопку і встав з лавочки.

— Пішли.

— Куди? — несміливо запитала Ліда. Але він не відповів. І Ліда, яку розривало між відчаєм і надією, з квітами в руках попленталася за ним.

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова