Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Міфи Стародавньої Греції
у переказі Льва та Всеволода Успенських

Дванадцять подвигів Геракла

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг

Зміст:

Народження Геракла
Як Геракл задушив змій
Як Геракл виріс і чому він убив свого вчителя Ліна
Богиня Гера забирає в Геракла розум
Як Геракл вступив на службу до царя Еврісфея
Перший подвиг Геракла. Битва з Немейським левом
Другий подвиг Геракла. Битва з Лернейською гідрою
Геракл у Кентаврів
Третій подвиг Геракла. Ериманфський вепр
Четвертий подвиг Геракла. Кіренейська лань
П'ятий подвиг Геракла. Геракл виганяє Стимфальських птахів
Шостий подвиг Геракла. Стайні царя Авгія
Сьомий та восьмий подвиги Геракла
Дев'ятий подвиг Геракла. Пояс Іпполіти
Десятий подвиг Геракла. Бики Геріона і хитрий велетень Какос
Одинадцятий подвиг Геракла. Золоті яблука Гесперід
Дванадцятий подвиг Геракла. Полон триголового Цербера
Карта подвигів Геракла

Перший подвиг Геракла
Битва з Немейським левом

Немейський лев був не простий звір, а страшна, величезна й чарівна тварина. Він був сином вогнедишного дракона Тіфона і гігантської змії Єхидни. Жив він у Немейській долині, неподалік від селища Клеани, і наводив страх на всі околиці своїми набігами. Хоробрий, але обережний Геракл навмисне зайшов у Клеани, щоб гарненько розпитати мешканців про звички лева. Він постукав у двері першої-ліпшої хатини – бідняка Моларха – і залишився у нього ночувати. Добрий Моларх охоче поділився з Гераклом останнім шматком черствого хліба та кухлем кислого вина, але, дізнавшись, куди він йде, так перелякався, що довго не міг вимовити жодного слова. Потім він впав на коліна і почав благати Геракла не ходити на таке небезпечне полювання.

– Це страшний звір, – говорив він Гераклові, – такий же сильний, як і лютий; зуби його легко розгризають найтвердіший камінь. Ось який це звір! Він живе в глибокій темній печері, і печера його зачаклована: поки він у ній, його не можна вбити ані списом, ані мечем, ані стрілою...

Дванадцять подвигів Геракла

Так умовляв добрий Моларх Геракла, бо йому було шкода цього молодого воїна у білосніжному одязі й у блискучому, як золото, панцирі. Моларх був упевнений, що Геракл йде на вірну смерть. Бачачи, що гість не хоче послухатися його, він засмутився і сказав:

– Ось що, мандрівнику! Сьогодні всі люди в нашому селищі приносять жертви могутньому Зевсові. Хочеш, я теж принесу жертву, щоб Зевс зберіг тебе від страшного звіра?

На це Геракл відповів, усміхаючись:

– Добрий Молархе, краще почекай приносити жертви, поки я не вб'ю Немейського лева. Ти чекатимеш мене тридцять днів. Якщо я повернуся в цей термін з левовою шкурою, ми подякуємо Зевсові за вдале полювання. Якщо ж я не прийду на тридцятий день, то ти оплачеш мене, щоб тінь моя не тужила у підземному царстві мертвих.

Сказавши це, він підвівся, вдягнув свій високий шолом, підперезався мечем і вийшов з хатини. Старий Моларх сумно проводив його до порога. Довго стояв він біля дверей, похитуючи сивою головою: він був упевнений, що гість ніколи не повернеться назад.

Двадцять дев'ять днів пройшли у нестерпному чеканні. Тільки-но займалася зоря, Моларх виходив на дорогу подивитися, чи не біліє на ній плащ Геракла, чи не блищить його золотий панцир. Увечері він сидів на порозі до тих пір, поки ніч не ставала чорною, як яма, що повна вугілля. Але скільки він не вдивлявся у темряву, Геракл не повертався.

Настав тридцятий день. Він прийшов і минув, а Геракла все не було. Сумний Моларх вимив руки і приготувався принести жертву в пам'ять загиблого героя. Але щойно він це зробив, хтось гучно постукав у двері. Моларх поспішив відсунути засув, думаючи, що це повернувся Геракл. Але замість Геракла до хатини увійшов незнайомий чоловік. Він був закутаний у темний плащ. Голову покривав дивний шолом небаченої форми. Густа борода закривала могутні груди, а брудні пасма волосся спадали на плечі.

– Якщо тебе звуть Молархом, – сказав незнайомець хрипким і грубим голосом, – то постривай приносити жертву, тому що я приніс тобі послання від Геракла.

Дивлячись на темний плащ і космату бороду незнайомця, Моларх збагнув, що до нього прийшов сам лісовий бог Пан. Від страху в нього відібрало мову, він покірно сів на лаву і приготувався слухати, не сміючи навіть запитати грізного бога, чи живий Геракл. Гість опустився біля вогнища, затуливши своїм величезним тілом і без того слабкий вогонь. В хатині стало зовсім темно.

– Коли Геракл пішов від тебе, – почав гість, – його з усіх боків охопила нічна темрява. Він увесь час озирався назад, тому що боявся, щоб лев не стрибнув на нього з кущів...

Слухаючи хрипкий голос гостя, Моларх подумав, що Пан довго йшов і дуже втомився; тому він підвівся, налив у чашу своє останнє вино і мовчки поставив його на стіл. Гість жадібно схопив чашу, воднодух випив вино, витер губи рукою і продовжував свою розповідь:

– На світанку Геракл прийшов до Немейского гаю. Він пильно роздивлявся навсібіч, гадаючи, що звір засів десь між дерев. Але нічого не було видно. Тоді Геракл згадав, що Немейського лева не вбити ані стрілою, ані мечем, бо шкура його твердіша за камінь. Подумавши про це, він вирішив роздобути собі більш надійну зброю, вирвав із коренем молодий дуб, обрубав гілки і зробив собі важку палицю, тверду, як залізо. Ось вона, ти можеш на неї подивитися.

З цими словами гість простягнув Моларху величезну дубину. Моларх обережно помацав її, вона була така важка, що він не наважувався взяти її до рук. Гість з посмішкою поставив дубину між колін.

– Зробивши дубину, – вів далі він, – Геракл заліз на дерево й міцно заснув. Він проспав десять днів і десять ночей, набираючись сил для битви з Немейським левом. Нарешті він прокинувся і, побачивши, що лев не прийшов до нього у Немейський гай, вирушив у дорогу. Не встиг він вийти з гаю, як побачив прямо перед собою величезного кам'яного лева, що важко лежав на пагорбі понад самою дорогою.

Геракл вирішив, що це навколишні жителі висікли з каменю таку дивовижну статую. Він спокійно зупинився, вражений такою майстерною роботою. Раптом страховище підвело кам'яну голову і з грізним риканням скочило на ноги. Побачивши таке диво, Геракл одразу ж натягнув лук, націлився прямо в око жахливого звіра і спустив стрілу. Золота стріла блиснула, наче блискавка, але, мабуть, звір встиг опустити кам'яне віко, тому що вона відлетіла із дзвоном назад. Однак, засліплений її блиском, чарівний лев кинувся в бік і з ревом помчав геть. Геракл пустив навздогін другу стрілу, але й ця стріла відскочила від кам'яної шкури. Лев побіг швидше і зник між пагорбів. Геракл підібрав свої стріли і похитав головою – їхні бронзові наконечники зовсім розплющилися. Він повісив лук на плече і, міцно стискаючи в руках палицю, побіг слідом за левом, дивуючись несподіваному боягузтву такого зухвалого звіра. Але Геракл пам'ятав, що Немейський лев такий само хитрий, як і лютий. Тому він обережно біг по слідах, побоюючись, що лев сховався десь близько в засідці й раптом вискочить на нього. Однак лева ніде не було видно, а сліди загубилися в кам'янистій Немейській долині. Геракл дуже довго блукав навколо, поки нарешті не дійшов до високої гори, порослої кущами. Він облазив скелі і обнишпорив кущі, але лева ніде не побачив. Тим часом настала ніч. Геракл запалив багаття, щоб звір не напав на нього в темряві. Але щойно стемніло, він почув глухе рикання звіра, який кружляв у темряві біля багаття. Геракл дочекався місяця й одразу ж побачив лева. Звір стояв на горі й дивився на вогонь. Геракл схопив свою палицю і пішов угору по схилах гори. Але коли він дійшов до вершини, лев зник, наче провалився крізь землю.

Дванадцять подвигів Геракла

Цілу ніч Геракл розшукував лева, а на світанку повернувся до багаття. Тільки-но промені сонця освітили землю, Геракл знову побачив звіра. З гучним криком він погнався за ним. Лев стрибками помчав до гори і знову пропав. Поспішаючи за ним по слідах, Геракл побачив у кущах біля підніжжя гори велику печеру. Здогадавшись, що в цій печері й ховається лев, він сміливо розсунув кущі, але одразу ж зупинився. Печера була вогкою, темною і такою тісною, що в ній нема де було розмахнутися дубиною. Геракла охопив страх...

– Ти кажеш неправду, – сказав тут Моларх, уперше перериваючи розповідь гостя. – Геракл не знає страху.

Але гість усміхнувся.

– Ти добре сказав, добрий Молархе, – відповідав він, – а все ж таки Геракл злякався. У глибині печери він побачив два зелених вогника, два страшні ока лютого лева, і з жахом покинув печеру. Я не хотів би, добрий Молархе, щоб ти коли-небудь бачив такі очі.

– Мандрівниче, – сказав Моларх, знову перериваючи гостя, – не муч мене і скажи: чи живий Геракл, чи помер?

– Слухай далі, – відповів гість, як і раніше посміхаючись. – Тільки-но звір помітив, що Геракл злякався, він вискочив з печери і хотів напасти на нього. Але Геракл запалив від багаття велику гілку і, лякаючи звіра вогнем, погнав його у глиб печери. Чим далі він ішов, тим вище піднімалися печерні склепіння. Геракл уже підняв палицю, щоб вдарити звіра, але цієї ж миті лев зник за виступом скелі. Геракл побіг за ним і з розгону вискочив геть з печери. Хитрий звір влаштував собі лігво з двома ходами; він оббіг гору, знову увійшов до печери через перший хід, знову вискочив з другого і знову помчав до першого. Так Геракл ганявся за звіром до пізньої ночі, поки нарешті не зрозумів, що ніколи не наздожене звіра, якщо не придумає якоїсь хитрості. Подумавши гарненько, він склав перед першим ходом величезне багаття, щоб звір не вийшов назовні, а сам поспішив до другого ходу і цілу ніч тягав до нього великі уламки скелі, поки нарешті не завалив дірку до самого верху.

Дванадцять подвигів Геракла

На світанку він повернувся до першого ходу і, розмахуючи палаючою гілкою, сміливо пішов на лева. Побачивши, що йому більше нікуди подітися, лев повернув назад і з лютим ревом кинувся на Геракла.

Почувши це, Моларх схопився.

– Мандрівниче! – крикнув він, схопивши гостя за руку. – Якщо ти бог, скажи мені: чи живий Геракл?!

Але гість відвів його руку.

– Ти занадто поспішаєш, добрий Молархе, – сказав він спокійно. – Піднявши палицю, Геракл зі страшною силою вдарив звіра по голові. Удар був такий сильний, що кам'яний череп тріснув. Немейський лев упав до ніг Геракла і забився в судомах, намагаючись піднятися на ноги. Тоді Геракл схопив його руками за горло і стискав до тих пір, поки звір не задихнувся.

Дванадцять подвигів Геракла

– Мандрівниче, – запитав Моларх, і очі його заблищали, – де ж подівся Геракл?

Гість розсміявся і сказав:

– Убивши звіра, Геракл пішов до старого Моларха і розповів йому, як він полював на Немейського лева.

Сказавши це, гість вихопив з вогнища головешку і яскраво висвітлив своє обличчя. Моларх скрикнув од несподіванки – він побачив перед собою Геракла, який за тридцять днів обріс бородою і густим кошлатим волоссям, зовсім як грізний бог лісу Пан. Над головою Геракла замість шолома височила морда Немейського лева, а тіло було вкрите кам'яною шкурою, твердою, як панцир...

Разом зі зраділим Молархом Геракл приніс подячну жертву Зевсу і вирушив зі шкурою лева до царя Еврісфея. Дізнавшись про повернення Геракла, Еврісфей затремтів від страху та заздрості, але все ж таки пішов подивитися на шкуру. Він ішов назустріч Гераклові поважно і повільно, як личить царям.

Але коли він побачив жахливу голову лева з вискаленою пащею, він одразу ж забув про свою царську поважність, закрив руками обличчя, як усякий боягуз, і втік до палацу. Тремтячи, він звелів передати Гераклові, щоб той ніколи не смів приносити здобич до нього в палац, а показував її здалеку з високого пагорба. Геракл знизав плечима і посміхнувся, але послухався і забрав левову шкуру з палацу, щоб прибити череп над міськими воротами.

Цілу ніч Еврісфей сердився на Геракла через те, що той переміг лева і повернувся живим. Але найбільше він сердився на те, що сам злякався. Цілу ніч думав, як би йому скоріше погубити Геракла, куди б його відправити на вірну смерть. Під ранок Еврісфей заснув. Уві сні йому знову явилася зла Гера і порадила послати героя до отруйного Лернейського болота, туди, де жила жахлива змія Гідра, молодша сестра Немейського лева. Вона теж народилася від Тіфона і Єхидни.

Еврісфей одразу ж зіскочив з ліжка і наказав передати Гераклові, щоб він негайно вирушав на пошуки Гідри.

Зміст:

Народження Геракла
Як Геракл задушив змій
Як Геракл виріс і чому він убив свого вчителя Ліна
Богиня Гера забирає в Геракла розум
Як Геракл вступив на службу до царя Еврісфея
Перший подвиг Геракла. Битва з Немейським левом
Другий подвиг Геракла. Битва з Лернейською гідрою
Геракл у Кентаврів
Третій подвиг Геракла. Ериманфський вепр
Четвертий подвиг Геракла. Кіренейська лань
П'ятий подвиг Геракла. Геракл виганяє Стимфальських птахів
Шостий подвиг Геракла. Стайні царя Авгія
Сьомий та восьмий подвиги Геракла
Дев'ятий подвиг Геракла. Пояс Іпполіти
Десятий подвиг Геракла. Бики Геріона і хитрий велетень Какос
Одинадцятий подвиг Геракла. Золоті яблука Гесперід
Дванадцятий подвиг Геракла. Полон триголового Цербера
Карта подвигів Геракла



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова