Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн

Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн

Міфи Стародавньої Греції
у переказі Льва та Всеволода Успенських

Дванадцять подвигів Геракла

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг

Зміст:

Одинадцятий подвиг Геракла
Золоті яблука Гесперід

Чим більше подвигів здійснював могутній герой Геракл, тим небезпечнішими й складнішими ставали уроки, які задавав йому безжалісний Еврісфей.

Не встигло замовкнути в аргоських стійлах глухе ревіння биків Геріона, як нікчемний цар знову покликав до себе свого великого слугу.

– Дійшла до мене, – сказав він Гераклові, – дивовижна звістка. Далеко від нас, десь на самому краю землі, на берегах могутнього океану, є сад, розбитий на голих скелях велетнем Атлантом. По цей бік того саду на багато днів шляху простягаються неозорі пустелі, спалені сонцем; злі скорпіони й отруйні змії живуть у них. По той бік, над безмежним морем, за яке заходить сонце, розкинулося синє царство богині ночі.

Дочки ночі – прекрасні сестри-вечорниці – Гесперіди вилітають вечорами з його прохолодних темно-блакитних просторів. Вони спускаються в сади Атланта й охороняють їх від викрадачів. Сказати по правді, там є що охороняти, тому що на світі немає нічого більш прекрасного і таємничого за ці сади.

Блискучі, як золото, великоокі птиці, воркуючи, пурхають там з гілки на гілку в синьому вечірньому тумані. Тоненькими голосами дзвенять кришталеві струмочки, і дно їхнє встелене золотистим піском. У прозорих водоймах цвітуть рожеві лотоси. І строкаті риби випливають подекуди з-під листя, а з ніжних стебел трав стікають і крапають на землю запашні смоли.

У самій гущавині саду, в його зеленій і вологій тіні, росте прекрасне дерево. Стовбур його тонкий і стрункий, гілки гнучкі, і на них, сяючи і вдень, і в мороці ночі, нависають золоті яблука, яких ніколи не бачило людське око.

Дванадцять подвигів Геракла

Геракле! Я хочу, щоб ти дістав мені три таких яблука. Я знаю – ти сміливий і могутній. Але не сподівайся на легку справу. Чи знаєш ти, хто такий Атлант, господар цього саду і цих яблук? Послухай – я тобі розповім, хто він.

На краю світу, над темною і страшною безоднею, широко розставивши ноги, стоїть, нахилившись, велетень, величезний, як гора. Могутніми руками він уперся в небо і підтримує над нами небесний схил. Варто йому хоч на хвилинку відпустити свою важку ношу, і небо впаде на землю, хмари зірвуться з нього, впадуть місяць і сонце, посиплються вниз яскраві зірки. Настане кінець усьому. Цей велетень, тримач неба, і є Атлант. Атлант колись сам стеріг золоті яблука. Але він дорожить ними більше, ніж життям. Тому на допомогу сестрам-Гесперідам він приставив лютого дракона Ладона. У цього чудовиська тільки одне око в широкому лобі, зате це око ніколи не закривається. Горе тому, кого побачить безсонне око дракона.

Дванадцять подвигів Геракла

Ось що мені розповідали досвідчені й мудрі люди. Так це, чи не так, я не знаю, але яблука ти повинен мені роздобути. Такий мій наказ. Чи чув ти, о мій слуга Геракле?

Геракл усе чув. Як завжди, поклавши на плечі шкуру Немейського лева, він застебнув її лапи спереду на грудях, стиснувши кігті з кігтями, і, спираючись на свою страшну палицю, негайно рушив на пошуки дивного саду.

Довго блукав він по всій землі, заглиблювався в холодні області півночі, блукав під палючим сонцем півдня, заходив на захід і на схід – усе було марно. Ніхто не міг розповісти йому, де живуть сестри-вечорниці.

Нарешті, прийшовши на берег північної річки Ерідана, він почув у її хвилях ніжні, як шелест струменів, голоси. Це водяні німфи, милі й лагідні створіння, що жили тут, випливли нагору, почувши його важку ходу. Їм стало шкода героя, і вони порадили йому поговорити зі старим батьком хвиль, кудлатим Нереєм.

Вислухавши прохання героя, Нерей поділився з ним своєю таємницею. У страшному місці знаходилися сади Атланта. Місце це розташувалося далеко за жовтими пісками Африки, за дикими степами, де бродять леви й плазують сірі змії пустель. Але страшнішим за всіх змій і всіх левів був у тій країні її володар, син Землі, велетень Антей.

Боги наказали йому нікого не пропускати через свої володіння, і велетень неухильно виконував свій обов'язок. Кожного, хто наближався до нього, він змушував помірятися з ним силою.

А це було зовсім безнадійно: адже голова Антея височіла над найвищими пальмами його країни – він був цілих шістдесят ліктів на зріст. Його неможливо було втомити в бою. Тільки-но він відчував втому, як він торкався рукою або ногою до своєї матері – Землі, і негайно ж у нього вливалася нова сила. Ось чому він вбивав одного за одним усіх супротивників і їхніми кістками прикрашав храм свого батька, бога морів Посейдона.

Ці страшні вісті не збентежили Геракла. Сміливо ступив він на гарячу землю Лівійської пустелі, і незабаром вдалині перед ним, серед розпечених піщаних пагорбів, піднявся в тумані величезний торс Антея. Розсерджений гігант протяжним окриком зупинив героя на межі своїх володінь і без зайвих слів кинувся на нього.

Розпочалася жорстока битва.

Охопивши один одного могутніми руками, кружляли вороги по спекотній пустелі. Піщані вихори здіймалися вгору і згодом затьмарили сонячне світло. Але сила Антея весь час зростала, адже він стояв ногами на рідній землі, а Геракл уже почав стомлюватися. Невже перемога залишиться за велетнем?

Але ні! Геракл був спритний і хитрий. Він згадав, що йому говорив старець Нерей. Зібравши останні сили, він раптом підняв Антея високо в повітря, відірвавши його від матері-Землі.

Й одразу ж могутній гігант почав слабшати. Марно тягнувся він руками й ногами до своєї матері, щоб набратися від неї нової сили. Геракл, тремтячи від напруги, тримав його над землею і не давав йому доторкнутися її. І скоро суворий велетень став слабшим за малу дитину.

Дванадцять подвигів Геракла

Геракл зовсім не хотів зла Антею. Але йому треба було за будь-яку ціну пройти через його володіння.

– Пропусти мене через пустелю, Антею, – сказав він.

– Ні, – відповів Антей. – Я не можу зробити цього. Я не можу порушити волю богів.

Тоді, тримаючи велетня однією рукою, герой простягнув іншу до його горла і задушив свого ворога. Так загинув могутній Антей.

З того часу мудрі люди часто згадують його страшну загибель.

– Подібно до Антея, – кажуть вони, – загине кожен, кого якась сила відірве від матері-Землі, що його породила. Кожен, хто забуде батьківщину, хто втратить близькість з народом, серед якого він виріс, який його вигодував і виховав, загине, як Антей...

Перемігши Антея, Геракл кинувся далі й незабаром дістався до саду Гесперід. Від прекрасних дерев повіяло на нього запашним вітерцем. Сестри-вечорниці привітно зустріли благородного героя. Але вони не сміли самі торкнутися золотих яблук. Нарвати їх міг тільки хазяїн саду, могутній Атлант. Титан залюбки подарував би Гераклові яблука, але йому не можна було ані на мить випустити з рук край неба, який він тримав: інакше настав би кінець світу. Що ж робити?

З повагою дивився Геракл, як зігнувся під вагою неба титан, і на незмірний тягар, що лежав на його плечах. Але іншого виходу не було, і він запропонував Атланту замінити його, поки той буде рвати з дерева золоті яблука.

Із захопленням погодився на це могутній титан. Радісно випрямив він затерплі за багато тисяч років плечі, на повні груди вдихнув у себе вечірнє повітря. Тієї ж миті страшний тягар ліг на плечі Геракла. Кістки його затріщали, ноги по коліно увійшли в землю, жили на лобі надулися. Важке зітхання вирвалося з його грудей – герой застогнав під непомірним вантажем. Але могутнє тіло витримало. Він стояв, обливаючись потом, годину, другу, третю. Зціпивши зуби, він тримав на собі все небо, поки Атлант не приніс йому три зірвані яблука.

Атлант був простодушний, але вважав себе хитруном. Йому дуже не хотілося знову ставати на своє віковічне місце.

– Ось що, сину Зевса... – запропонував він, не дивлячись в очі Гераклові. – Давай зробимо так: ти потримай ще трошки небо, а я піду за тебе в Грецію і віднесу яблука Еврісфею. Не варто тобі стомлюватися. Ти й так втомився від вічних мандрів.

Однак Геракл одразу розгадав цю незручну хитрість.

– Я згоден, о тримач неба, – відповідав він. – Нехай буде по-твоєму. Але незвична тяжкість боляче врізалася мені в плечі. Дозволь же мені зробити м'яку подушку і підкласти під цей вантаж, а тоді йди куди хочеш.

Добродушний Атлант не звик мати справу з людьми-шахраями. Він одразу ж повірив Гераклові й покірно взяв на свої плечі небо, чекаючи швидкого звільнення. Але на цей раз Геракл не дотримав свого слова. Піднявши з землі свій вірний лук, дубину і сагайдак, він узяв яблука і сказав Атлантові:

– Пробач мені, благородний Атланте! Я обдурив тебе. Але ти сам знаєш – навіть я не в силах виконувати твою велику роботу. Не сердься на мене. Залишайся з миром.

– На жаль! – зітхнув у відповідь засмучений велетень. – Ти правий, Геракле. Я не серджуся на тебе. Це я зробив недобре, коли хотів вчинити з тобою безчесно. Іди й ти з миром, і нехай буде легким твій довгий шлях!

Дванадцять подвигів Геракла

Так вони й розійшлися. Щоб віддячити доброму господареві, Геракл ударив своїм мечем по скелі, що височіла неподалік. Чисте, як кришталь, джерело одразу ж хлинуло з розсіченої навпіл скелі – і мирною прохолодою повіяло на безсонного держателя неба. Умиротворений титан залишився стояти на своєму віковічному місці, а Геракл вирушив до Греції. А той океан, на березі якого він обдурив титана Атланта, люди й до наших днів звуть Атлантичним.

Дванадцять подвигів Геракла

Зміст:

Пропонуємо також:

"Зоряна казка"
Левітан Е.

"Гікія – героїня Херсонеса"
Давньокримська легенда

"Троянський кінь"
Міфи Стародавньої Греції

"Іфігенія"
Давньокримська легенда

Усі книги з категорії "стародавні міфи"

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

Дванадцять подвигів Геракла

Одинадцятий подвиг Геракла Золоті яблука Гесперід

Одинадцятий подвиг Геракла
Золоті яблука Гесперід