|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Троянський кінь
Міфи Стародавньої Греції
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Базилевич
Минав уже десятий рік війни, але священна Троя стояла несхитно. Даремно ахейці та їхні спільники силкувалися взяти її приступом. Як розбурхані хвилі, накочувалися вони на місто і, наче ті хвилі, відступали щоразу назад.
Але те, чого не вдіяли сила і мужність, здолала підступна хитрість. Не могла Афіна Паллада, безсмертна войовниця, бачити, що ненависна їй Троя досі не впала, тож навчила вона наймудрішого ахейського вождя Одіссея, що далі робити.
Коли зійшлися ахейські вожді на раду, Одіссей промовив і своє слово:
– Треба збудувати величезного дерев'яного коня. Всередині в ньому хай сховаються найвідданіші герої, а решта спалять наш табір, посідають на кораблі й відпливуть неначе додому.
– Насправді ж вони сховаються за островом Тенедосом у тихій затоці. А до троянців ми пошлемо надійну людину; хай скаже, буцімто дерев'яний кінь – жертва всемогутнім богам, щоб дарували нам щасливого повернення. Троянці повірять і втягнуть коня до міста.
Сподобався ахейським вождям цей хитрий задум. Споруджувати дерев'яного коня доручили найкращому майстрові – Епею, а допомагало йому багато молодих воїнів.
Швидко звівся той кінь, величезний, наче гора, і здалеку видний. Хто ж із сміливців сховається в ньому? Та охочих виявилося стільки, що довелося тягти жереб.
І от у нічній темряві в середину дерев'яного коня повлізали могутні герої: хитромудрий Одіссей, ясночолий Менелай, видатний майстер Епей, дужий Діомед і ще багато воїнів. Наймолодший серед них був Ахіллів син Неоптолем, гарячий, нестримний юнак.
Тільки-но з темних глибин океану почало сходити сонце, як троянські дозорці, що чатували на високому мурі, побачили диво: від берега один по одному відпливали чорнобокі ахейські кораблі, і легкий вітерець напинав білі вітрила.
Ця новина швидко облетіла всю Трою. Збуджені троянці розчинили міську браму і побігли до берега. Здивовано розглядались вони довкола – весь табір зруйновано, намети попалено, скрізь безлюдно, порожньо.
А що ото за споруда? Якийсь величезний дерев'яний кінь! Збентежені троянці щільно оступили дерев'яне диво, кожному хотілося зблизька глянути на коня.
Тим часом до берега поспішав зі своїми воїнами Аполлонів жрець – Лаокоон. Ще здалеку він став гучно кричати:
– Невже хтось повірив, що вороги насправді зібралися звідси? Хіба ви не знаєте, на які хитрощі й підступи вони здатні? Може, в дерев'яному коні сидять озброєні воїни? Бійтеся данайці, навіть тих, що приносять дари!
По тих словах Лаокоон схопив важкий спис і дужою рукою метнув у коня. Спис застряг у дерев'яному череві, затремтіла споруда, розлігся гуркіт, і наче мідь забряжчала.
Аж тут іздалеку залунали вигуки й галас: пастухи вели з долини ахейця, що добровільно здався в полон. Це був молодий воїн, якого ахейці навмисне лишили на узбережжі, і тепер він чинив так, як навчив його Одіссей.
Звідусіль збігалися воїни глянути на полоненого ворога й поглузувати з нього. А він, безборонний, із міцно зав'язаними руками, з заплаканими очима, стояв перед царем Пріамом:
– Ахейці мене покинули, а тепер троянці жадають моєї крові!
Той плач розчулив натовп. Пріам звелів юнакові розповісти про себе.
– Але кажи тільки правду, – похмуро зауважив цар.
– Звати мене Сіном, роду я небагатого. Ніколи не крився, що не хочу воювати, завжди мріяв якнайшвидше повернутися до рідного Аргосу. За це мене і не злюбили вожді, а найдужче – ненависний Одіссей. Він тільки й чекав нагоди позбутися мене. Ахейці нарешті потомилися воювати і надумали вертати додому. Та на заваді їм стали вітри й буревії. Тоді віщун Калхант сказав, що треба принести в жертву богам людину. І лихий Одіссей назвав моє ім'я. Мене зв'язали і мали вдосвіта вбити. Та я порвав пута і в темряві втік, усю ніч переховуючись у густім очереті. Тепер мені, мабуть, ніколи не побачити милої батьківщини, дітей, строго батька.
Зворушений такими словами, цар Пріам звелів розв'язати полоненому руки і ласкаво мовив до нього:
– Забудь про своїх кривдників, віднині ти житимеш з нами. Та поясни нам: навіщо ахейці збудували дерев'яного коня?
– То дарунок Афіні Палладі, – сказав юнак. – Коня навмисне зробили такого завбільшки, щоб ви не змогли втягти його крізь міську браму. Адже якби дерев'яний кінь опинився всередині Трої, то могутня Афіна Паллада стала б вашою опікункою у війні.
Повірили троянці підступному Сінонові. Повірили ті, кого не здолали за десять років війни ні криваві рани, ні загибель вождів, родичів, друзів.
Раптом усі обернулися до моря. Від острова Тенедоса пливли до берега два здоровенних змії. Раз у раз вони підводили голови з червоними, наче кривавими, гребенями, вигинаючи дужі хребти і хвости.
Настрахані люди кинулися врозтіч, та змії на них не зважали. Вони повзли просто до жертовника, де Лаокоон із двома синами ладнався принести жертву безсмертним богам.
Змії обвили стрункі хлоп'ячі тіла і стали їх душити. Кинувся Лаокоон боронити синів, та змії обвили і його.
Даремно жрець, упершись дужими ногами в землю, силкувався розсунути ті слизькі, але наче залізні обійми, – вони стискали його дедалі дужче. А сини вже геть знемогли.
Тоді закричав Лаокоон, і нелюдський крик здіймався до самого неба. Та незабаром усе стихло. Обидва змії кинули мертвих і поповзли геть, до храму Афіни Паллади. Там вони і сховалися під круглим щитом, біля підніжжя статуї грізної богині.
– То кара! – почулися голоси. – Кара Лаокоонові за те, що насмілився кинути спис у коня, подарованого Афіні Палладі! Треба якнайшвидше втягти коня до міста, щоб грізна богиня зласкавилася.
Не довго думавши, троянці заходилися руйнувати міський мур і прилеглі будинки, щоб втягти коня у місто. Інші підвели йому під ноги котки, і нарешті гуртом його подужали.
У проломі міського муру кінь чотири рази застрягав, і щоразу у ньому глухо і грізно бряжчала зброя. Та збуджені троянці нічого не чули. Вони протягли дерев'яного велетня аж до акрополя і там установили.
Нараз із царського палацу вибігла, наче сама не своя, віща Кассандра, Пріамова дочка. Вона стала благати троянців:
– Схаменіться, люди! Через вас упаде Троя!
Та віщій Кассандрі ніхто не вірив. Усі гучно веселились і святкували кінець довголітній війні.
А в дерев'яному коні причаїлись ахейські герої. Найбільша небезпека для них уже минула. Вони чули веселі вигуки, музику й співи.
Аж тут знадвору почувся ласкавий жіночий голос, який кликав на ймення ахейського воїна, що сидів у дерев'яному коні.
– Це моя дружина! – здивувався той.
Але тієї ж миті Одіссей затулив йому рукою вуста.
Тоді озвалася дружина іншого воїна, потім – ще іншого, та всі ахейці мовчали, стискаючи у руках зброю. Ніхто не міг збагнути, звідки взялися тут, у Трої, їхні дружини. Тільки мудрий Одіссей розумів, що то якісь підступи ворога.
Сонце зайшло, і швидко посутеніло. Поволі стихали музика й гамір. Сп'янілі від радості й вина троянці розходилися по домівках, а дехто вже спав просто неба, примостившись на вулиці чи на майдані.
А в цей час від острова Тенедоса відпливали до Трої чорнобокі кораблі з ахейським військом, готовим до бою.
Зненацька на передньому судні блиснув яскравий вогонь. То був умовний сигнал для Сінона.
Ахеєць уже давно чатував на міському мурі. Побачивши нарешті вогонь, він побіг до дерев'яного коня, подав знак ахейцям, що сиділи в ньому, і відчинив замасковані дверцята.
А незабаром знялися в небо криваві спалахи пожеж, і в яскравому світлі заграви було видно, як крізь пролом у міському мурі вривається до міста ахейське військо.
Страшна, кривав була та ніч, остання ніч священної Трої...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова