Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

   

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

Уку

Рано вранці у дворі почулися голоси:

– Туку, борошно, барабуку! Допоможіть!

Це кричали, звичайно, бабуся Далба та її дідусь. Справа в тому, що батько, прокинувшись, побачив дірку в паркані і негайно почав її закладати.

Чубо з села Туртурика

Снігові крики розбудили Чубо. Напівсонний він вискочив на двір, підбіг до огорожі і видерся на вікно, яке зробив уночі.

– Злазь, Чубо! – крикнув батько. – Хтось пробив дірку, треба закрити.

Чубо не рухається.

– Що ти робиш, мей? – закричала з ґанку мати. – Хочеш його замурувати в стіну?

– Тьху! – плюнув спересердя батько, махнув рукою і пішов до своєї столярні.

А Чубо зістрибнув з підвіконня і пішов досинати. Так було врятовано вікно дідуся й бабусі.

Зраділа бабуся, що не відривала очей від свого старого. А він значно бухикав, зробивши вигляд, ніби страшенно зайнятий. Покашлявши, він дістав люльку і накреслив нею на полах свого снігового пальто:

Тинга, рингу
Ти-ти-ри?!

Нашою мовою це звучало б так:

О люди! Що поганого зробили ми вам із моєю старенькою?
Навіщо роз'єднуєте нас кам'яною стіною?

Чубо з села Туртурика

Як бачите, це були вірші. У грудях дідуся Далбу билося сніжне серце поета.

Бабусі вірші дуже сподобалися. Вона читала їх співуче, прикривши снігові вії, і читала б, напевно, довго, але тут до них почали підходити гості.

Першим прийшов мудрий пес Фараон. Побурчав, привітався, почитав вірші.

Потім налетіли дрозди.

Навіть вівця три рази виходила із загороди. Прийде в гості, подивиться у вікно та йде. Ані слова не казала, дурнувата.

– Добре мати гостей, – зауважив дідусь Далбу. – Але треба б нам множитися.

– Як це? – не зрозуміла бабуся.

– Дуже просто. Хочу снігового хлопчика!

Чубо з села Туртурика

Торочить дідусь Далбу своє, бачить бабуся – нема чого робити. Взяла та й народила снігового хлопчика. Маленького поки що.

Уявляєте, що тут почалося у їхній одновіконній хаті! Свято, радість! Дідусеві не було видно сина через віконце, і він кричав на всю вулицю:

– То підніми його вище! Дай подивитися!

Бабуся підіймала сина вище, а дідусь сміявся і примовляв:

– Рости до стелі! Ось хто наш будинок захистить!

Так вони раділи і веселилися і назвали хлопчика – Уку. Гарний вийшов хлопчик. І головне – ходити вмів. Топ-топ – вийшов Уку з двору і пішов до батька. Вони цілувалися, милувалися. Батько накинув на нього свій капелюх.

Коли Чубо прокинувся, Уку вже чекав на нього біля порога.

– Привіт! – крикнув Чубо. – Давай поміряємося, хто вище!

Почали мірятися. Чубо був вищий, але його сорочка для Уку годилася. Трохи завелика, але не можна ж Уку ходити в чому мати народила. Чубо дав йому сорочку, а зі штанями поки не вийшло. У Чубо в самого штанів не так багато – одні. Доводиться вибирати – або він у штанях, або Уку.

А Уку, між іншим, зростав просто на очах. Поки Чубо показував йому все своє багатство – корову, овець, курей, Фараона і навіть горобців на яблуні – Уку ріс та підростав. І особливо швидко зростали його снігові ноги. Коли він повернувся до дідуся – на зріст був вже як бабуся.

Стали вони з Чубо в хованки грати. Уку – дивак! – закриє очі руками.

– Все! – кричить. – Все! Я сховався.

Всі, звичайно, регочуть, катаються зі сміху! Смішно, їй-богу! Сховався!

А питання щодо штанів все-таки залишалося важливим. Порядній людині, хоч і сніжній, не годиться тинятися по світу без штанів. Але штанів, як відомо, не було, і Чубо змайстрував йому щось на зразок спідниці з кукурудзяних стебел. Щоб Уку вночі не замерз. Хоч і сніговий, та все ж – новонароджений.

Рано вранці прокинувся батько, побачив у дворі кукурудзяні стебла, а Уку якось не помітив.

– Кину я цю кукурудзу вівцям, – подумав він, схопив і стебла, і Уку, потяг у загін.

Добре, що прокинувся Чубо, вчасно вихопив Уку.

Взявши у бабусі Далби моток ниток, Чубо обмотав нитками кожну ногу Уку. Гарні вийшли штани, наче рейтузи.

День, коли народився Уку, був особливим. Якби хтось у цей день притулився вухом до телеграфного стовпа – відразу б почув дзвін дзвіночків. Це дзвенів Новий рік, що наближається до села. І Чубо устромив у сніг біля вікна ялинову гілку, повісив на ялинку кукурудзяний качан, пшеничні колоски, висушені стебла базиліка. Вийшло гарно. І приємно пахло в хаті дідуся Далбу.

– Вечоріє, – сказав Чубо. – Дідусь Далбу, чи ти приймаєш привітання?

– Бабуся! – зрадів дід. – До нас діти прийшли! Вітають.

І Чубо вдарив у дзвіночок під вікном і став примовляти-приспівувати:

Чубо з села Туртурика

Якось зимою
Старий Сніговик
Коня та сніжинку,
У сніговий плуг запріг

Дий, лошадочко!
Дий, сніжиночко!

Він білосніжний сніг
Орав та орав,
У глибокі борозни
Пшеницю насівав.

Дий, лошадочко!
Дий, сніжиночко!

І виріс на полі,
На сніжному просторі
Величезний і смачний
Бублик!

Гей, гей-гей-й!
З Новим роком!
З новим щастям,
Добрі господарі!

– От дякую! – казав дідусь Далбу. – Спасибі вам за уретуре!

 ("Уретуре" – це новорічні вірші-привітання. В останній вечір старого року діти ходять під вікнами і читають ці вірші, вітають господарів. І отримують, звичайно, подарунки.)

Бабуся дала Чубо і Уку горіхів. А дідусь додав чи то дві, чи три копійки.

Чубо і Уку пішли тепер співати уретуре по всьому селу. Чубо співав, а Уку допомагав. Він вигукував:

– Гей, гей-й-й!

Це було все, що він знав молдавською, – гей! – проте добре дзвонив у дзвоник.

– Скільки вас? – запитували господині, висовуючись у вікно.

– Двоє, – відповідав Чубо. – Зі мною син дідуся Далбу.

І жінки виносили гостинці для них обох.

– Давай завтра підемо уретуре співати! Гей! – говорив Уку. – І післязавтра – гей! І взагалі кожного вечора – гей!

– Що ти, Уку, – сміявся Чубо. – Уретуре співають тільки один вечір. Під самий Новий рік. Гей! Гей-й-й!

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20 




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова