|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Спиридон Вангелі
Чубо з села Туртурика
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Новий дірявий капелюх
Смішно було слухати, як батько Чубо розмовляв з Гіочікою.
– Розповісти тобі про козу з козенятами? – запитує він її молдавською.
Дівчинка знизувала плечима.
Тоді батько українською:
– Розповісти про козу?
Гіочіка тільки похитувала головою: не розумію, мовляв, добра людина.
Але батько не здавався:
– Гутен морген. (Добрий ранок) – промовляв він німецькою.
Гіочіка кліпала очима.
Більше батько німецькою нічого не знав і переходив на французьку:
– Мерсі! (Дякую) – говорив він.
Дівчинка мовчала.
Батько, звичайно, чув, що у Кишиневі є Великі вчені, розумні, бородаті.
– Як не крути, – сказав він матері, – а її треба везти до Кишинева. Там вже я дізнаюся, з якої вона країни!
– Ти що, здурів? – сказала мати. – Посадять її у музей! Бороди у тих вчених довгі, але все одно вони ні в чому не розберуться. Пошлють машину за Чубо, щоб він їм розтлумачив, що дівчинка говорить. А потім і його у музей посадять? Або у цирк! А там – леви, ведмеді! Ти про це подумав?
– Таке-е, – протягнув батько і почухав потилицю.
На цьому й закінчилася розмова про його поїздку до столиці.
Спеціально для Гіочіки батько зробив у дверях будинку ще одні маленькі дверцята, щоб вона могла увійти. А до відра з водою приладнав драбинку. Гіочіка нічого не їла, а пити хотіла весь час. Не могла ж вона пити з коритця разом із куркою!
І була в будинку ще одна драбина. По ній Гіочіка до дзеркала піднімалася. Неможливо мати такі блакитні очі і хоч зрідка у дзеркало не дивитися!
Зробили для неї і ліжечко, і не десь у кутку, а у каса маре (Каса маре – найбільша, найсвітліша, найкрасивіша кімната у молдовському будинку) біля килима з червоними трояндами. Але Гіочіка ні за що не хотіла спати в ліжку. Вона як і раніше лягала у дворі, у капелюсі дідуся Далбу.
То мати, то батько виходили вночі подивитися, як вона спить. Не можна ж сподіватися тільки на ягня. Мати зв'язала ковдру для Гіочіки, теплу, вовняну, з бахромою по краях. Якось уранці Чубо підійшов до вікна і побачив, що ковдра лежить на землі.
– Замерзла! – злякався Чубо.
Він вибіг у двір і побачив, що Гіочіка як і раніше спить у капелюсі, а замість ковдри її накрили двоє метеликів. Нічний метелик пролітав випадково поруч і побачив, що ковдра лежить на землі. Розбудив усіх метеликів, але, як вони не намагалися, не змогли підняти ковдру. От і вкрили Гіочіку крилами.
– Оце ковдра! – сказала Гіочіка, коли прокинулася. – Яка гарна! Дякую вам!
Метелики самі трохи замерзли. Один навіть кашляв. Щоб зігрітися, вони швидко замахали крилами.
– Як тебе звати? – крикнув Чубо і побіг за одним.
– А раптом ти мене капелюхом накриєш?
– Стривай! – закричав Чубо. – Я у капелюсі дірку зроблю. Якщо накрию – втечеш!
Він проткнув капелюха, і метелик, побачивши таке, зупинився.
– Мене звуть Кіро, – сказав він.
– А куди ти летиш?
– Моя справа. Ви, люди, все знати хочете! До побачення! – І метелик Кіро полетів далі.
Гіочіка засміялася, коли побачила, що Чубо зробив дірку у новому капелюсі.
– Молодець Кіро! – говорила вона. – Розумний метелик, нічого не скажеш!
А метелик Кіро полетів до своїх друзів і розповідав їм, що в Чубо капелюх з отакенною дірою.
– Ура! – кричали метелики-друзі.
Батько і мати почули цей крик, але уявити собі не могли, що це метелики щойно перемогли капелюх Чубо! Без бою!
Ластівки все придивлялися до вежі.
– Ого, яка башта! Можна посидіти на верхівці?
І Чубо, звичайно, дозволив їм на верхівці сидіти і вити гнізда. І навіть допомагав. Разом із Гіочікою він збирав пух і суху траву. А глину ластівки самі приносили. У дзьобі. З Реута.
Мало не двадцять гнізд звили ластівки на вежі.
І ось одна ластівка, яку звали Пакиця, сіла до Чубо на плече.
– Просимо, просимо, – сказала вона. – Приходьте до нас у гості. Тільки роззуйтеся на порозі. Вибачте, але у нас немає капців вашого розміру. А капелюха повісьте на вішалку за дверима.
Чубо навіть рота відкрив. Жодна птиця не запрошувала його до гнізда. Та й як він у нього влізе?! А ластівка спурхнула з плеча, і Чубо почув пісеньку:
|
Добрій, хорошій людині |
– Дякую, Чубо, – вклонилася йому ластівка. – Цього року ніхто ще не роззувався біля нашого порога. І ніхто не знімав капелюха перед нашим гніздом.
Чубо роззувся і зняв перед ластівкою капелюха.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова