Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

Новий дірявий капелюх

Смішно було слухати, як батько Чубо розмовляв з Гіочикою.

– Розповісти тобі про козу з козенятами? – запитує він її молдавською.

Дівчинка знизувала плечима.

Тоді батько українською:

– Розповісти про козу?

Гіочика тільки похитувала головою: не розумію, мовляв, добра людина.

Але батько не здавався:

– Гутен морген. (Добрий ранок) – промовляв він німецькою.

Гіочика кліпала очима.

Більше батько німецькою нічого не знав і переходив на французьку:

– Мерсі! (Дякую) – говорив він.

Дівчинка мовчала.

Батько, звичайно, чув, що у Кишиневі є Великі вчені, розумні, бородаті.

– Як не крути, – сказав він матері, – а її треба везти до Кишиневу. Там вже я дізнаюся, з якої вона країни!

– Ти що, здурів? – сказала мати. – Посадять її у музей! Бороди у тих вчених довгі, але все одно вони ні в чому не розберуться. Пошлють машину за Чубо, щоб він їм розтлумачив, що дівчинка говорить. А потім і його у музей посадять? Або у цирк! А там – леви, ведмеді! Ти про це подумав?

– Таке-е, – протягнув батько і почухав потилицю.

На цьому і закінчилася розмова про його поїздку до столиці.

Спеціально для Гіочики батько зробив у дверях будинку ще одні маленькі дверцята, щоб вона могла увійти. А до відра з водою приладнав драбинку. Гіочика нічого не їла, а пити хотіла весь час. Не могла ж вона пити з коритця разом з куркою!

І була в будинку ще одна драбина. По ній Гіочика до дзеркала піднімалася. Неможливо мати такі блакитні очі і хоч зрідка у дзеркало не дивитися!

Зробили для неї і ліжечко, і не десь у кутку, а у каса маре (Каса маре – найбільша, найсвітліша, найкрасивіша кімната в молдавському будинку) біля килима з червоними трояндами. Але Гіочика ні за що не хотіла спати в ліжку. Вона як і раніше лягала у дворі, у капелюсі дідуся Далбу.

То мати, то батько виходили вночі подивитися, як вона спить. Не можна ж сподіватися тільки на ягня. Мати зв'язала ковдру для Гіочики, теплу, вовняну, з бахромою по краях. Якось уранці Чубо підійшов до вікна і побачив, що ковдра лежить на землі.

– Змерзла! – налякався Чубо.

Чубо з села Туртурика

Він вибіг у двір і побачив, що Гіочика як і раніше спить у капелюсі, а замість ковдри її накрили двоє метеликів. Нічний метелик пролітав випадково поруч і побачив, що ковдра лежить на землі. Розбудив усіх метеликів, але, як вони не намагалися, не змогли підняти ковдру. От і вкрили Гіочику крилами.

– Оце ковдра! – сказала Гіочика, коли прокинулася. – Яка гарна! Дякую вам!

Чубо з села Туртурика

Метелики самі трохи замерзли. Один навіть кашляв. Щоб зігрітися, вони швидко замахали крилами.

– Як тебе звати? – крикнув Чубо і побіг за одним.

– А раптом ти мене капелюхом накриєш?

– Стривай! – закричав Чубо. – Я у капелюсі дірку зроблю. Якщо накрию – втечеш!

Він проткнув капелюх, і метелик, побачивши таке, зупинився.

– Мене звуть Кіро, – сказав він.

– А куди ти летиш?

– Моя справа. Ви, люди, все знати хочете! До побачення! – І метелик Кіро полетів далі.

Гіочика засміялася, коли побачила, що Чубо зробив дірку у новому капелюсі.

– Молодець Кіро! – говорила вона. – Розумний метелик, нічого не скажеш!

А метелик Кіро полетів до своїх друзів і розповідав їм, що в Чубо капелюх з отакенною дірою.

– Ура! – кричали метелики-друзі.

Батько і мати почули цей крик, але уявити собі не могли, що це метелики щойно перемогли капелюх Чубо! Без бою!

Ластівки все придивлялися до вежі.

– Ого, яка башта! Можна посидіти на верхівці?

І Чубо, звичайно, дозволив їм на верхівці сидіти і вити гнізда. І навіть допомагав. Разом із Гіочикою він збирав пух і суху траву. А глину ластівки самі приносили. В дзьобі. З Реута.

Мало не двадцять гнізд звили ластівки на вежі.

І ось одна ластівка, яку звали Пакиця, сіла до Чубо на плече.

– Просимо, просимо, – сказала вона. – Приходьте до нас у гості. Тільки роззуйтеся на порозі. Вибачте, але у нас немає капців вашого розміру. А капелюха повісьте на вішалку за дверима.

Чубо навіть рота відкрив. Жодна птиця не запрошувала його в гніздо. Та й як він у нього влізе?! А ластівка спурхнула з плеча, і Чубо почув пісеньку:

Добрій, хорошій людині
Завжди скрізь місце знайдеться,
Навіть в гніздечку у ластівки
Що поруч з хатою в'ється.

– Дякую, Чубо, – вклонилася йому ластівка. – В цьому році ніхто ще не роззувався біля нашого порога. І ніхто не знімав капелюха перед нашим гніздом.

Чубо роззувся і зняв перед ластівкою капелюх.

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова