Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

Високий гість

Три півня – один свій, два сусідських – закричали з ранку на порозі:

"Ку-ку-рі-гу-у!" (На відміну від наших, молдавські півні кричать: "Ку-ку-рі-гу!".)

Чубо з села Туртурика

– Чекай тепер гостей, – сказала мати.

Пов'язавши голову хусткою, мати взялася за справу: вимила, відчистила всю хату, підбілила подекуди стіни, пофарбувала двері.

Вона раз у раз поглядала на дорогу, чи не йде хто? Але гостей все було. В серцях мати лозинкою погнала з двору півнів – обдурили! Але півні скоро повернулися та ще й привели з собою четвертого, з величезними шпорами. Той нахабно увійшов у сіни:

– Ку-ку-рі-гу-у!

– В цьому щось є, – сказала мати. – Не дарма ж вони горло деруть.

– Та ну, дурниці, – сказав батько, який не дуже вірив півням.

Але все ж тієї ночі залишив світло в одній кімнаті: якщо хтось прийде, хай знає – господарі вдома.

Але у двері ніхто не постукав, а на світанку Чубо зник. Гіочика ще напівсонного повела його на Реут. В траві лежали зернятка роси. Гіочика, як завжди, влаштувалася в Чубо на плечі.

Вони підійшли до берега, і Гіочика сказала:

– Викупайся.

Чубо не став роздумувати. Швидко роздягнувшись, він стрибнув у воду.

Сонний Реут, бурмочучи щось, котив униз свої води. Йому й на думку на спадало, що Чубо може купатися так рано вранці. Він думав – це рибина б'є під рокитами.

Тремтячи від холоду, Чубо вийшов з води. Але Гіочика змусила його вимити ноги і подала йому чисту сорочку.

– Дивись, який пар над рікою! – сказав Чубо. – Я зігрів Реут. Можеш і ти скупатися.

І Гіочика увійшла у воду.

Коли вони, веселі, чистенькі, повернулися додому, батько й мати вже турбувалися.

– Де це ви були в таку рань?

– На Реуті, – відповів Чубо. – Купалися.

– Алда, малда, ока, о! – сказала Гіочика. – Їм теж треба скупатися. До нас має прийти Високий Гість!

Так ось чому кричали півні! Не обдурили, значить.

Батько і мати не стали сперечатися з Гіочикою, надто вже вона їм подобалася. Батько заліз у діжку з водою, мати – в корито. А Фараона облили з відра.

– Поспішайте, – говорила Гіочика. – Гість стукає у двері!

Коли мати та батько перевдяглися у чисте плаття, дівчинка поманила їх за собою пальцем.

– Ось він! – сказала вона.

Чубо з села Туртурика

У дворі, на тому місці, де стояв колись дідусь Далбу, на них і справді чекав Високий Гість.

Був він, правда, поки що невисокий, але витягався на очах і носив вже золотого капелюха.

– І-і-і! – здивувався батько, а мати вклонилася.

І тут всі вони – і Чубо, і мати з батьком, і Гіочика – узялися за руки і заспівали:

Братик молодший сонця,
До нас зазирнув у віконце.
Вітаємо, гостю, вітаймо!
Прийшов ти з далекого краю!
Пелюстки твої наче промені!
Торкнемося їх долонями.
Мулцумеск, гостю шановний!
Твоя квітка – то скарб коштовний,
Вона золотом жарко палає,
Урожай восени обіцяє.

("Мулцумеск" – молдавською – "дякуємо". Кожному не завадить запам'ятати це слово.)

Так вони співали і плескали у долоні. На пісню прилетіли метелик Кіро та бджола Мариуця.

– Я ще вчора знала про Гостя, – сказала бджола.

– А я післявчора! – сміявся Кіро.

Чубо побіг по селу.

– Вставайте! – він стукав у вікна. – До нас прийшов Високий Гість. Він у будинку дідуся Далбу. Дідусь поступився йому місцем.

Батько закотив до повітки дві діжки, і кожен, хто приходив подивитися на Гостя, мав спочатку скупатися.

А ті, хто приїжджав на підводах, зупинялися біля колодязя й виливали на коней по відру води. Один дивак прикотив навіть на тракторі, чорному, замащеному. Його з діжки довго не випускали.

– Слухай, Чубо, – говорив дядько Тоадер. – Я вчора помився. Дай подивитися на гостя!

– Лізь у діжку!

– Та я не залізу.

Довелося дядькові Тоадеру митися по частинах. Помившись і вклонившись Гостю, він став тягати з криниці відра зі свіжою водою.

– Слухай, Чубо, – сказав дід Георгел, – адже зверху я помився, а на душі щось не те.

– А що таке?

– Та зі старою посварився.

– Нехай помириться, – сказала Гіочика.

Довелося дідові їхати додому, і повернувся він вже разом зі старою.

– Мулцумеск! – сказала стара, вклонившись Високому Гостю.

Але, звичайно, не всі приходили у будинок дідуся Далбу.

– Ще чого! – говорив один Упертий. – Стану я митися, щоб на якийсь там соняшник подивитися! Он їх на полі скільки завгодно. Можна і брудному подивитися!

– На полі не такі високі. А цей росте на очах!

– Ще б пак! Адже він на місці дідуся Далбу!

– Все одно не буду митися! І дивитися не буду! – казав Упертий і навмисне, коли проходив мимо, насував шапку на очі.

А в небі тим часом з'явилася невеличка хмара.

Вона літала туди-сюди і нарешті зупинилася прямісінько над Високим Гостем. Розкривши рот, дивилася вона на землю. Це був, звичайно, Гаврилко.

Кілька хлопців із села видерлися на вежу та ну кидати у Гаврилку палицями та камінням.

– Про, ноба, ма! – закричала Гіочика, – Не чіпайте Гаврилка.

– Плювати я на них хотів, – засміявся Гаврилко і махнув бородою. Посипалися з неї краплі, великі, важкі, а з вежі на землю посипалися хлопчаки.

– Гей, Гіочико, – крикнув Гаврилко. – Скажи Чубо, що це на мені навесні Уку поскакав! Привіт йому від Уку, від дідуся і бабусі! Уклін від снігових хлопчаків! Я їх всіх бачив позавчора!

І тут звідкись здалеку почулося глухе бурчання:

– Де Гаврррилллко! Куди прррропаввв?!

Гаврилко стрепенувся, кинувся убік, але встиг ще над полем добряче скупати того Упертого.

А в будинку дідуся Далбу, якраз навпроти вікна, з'явився і розцвів другий соняшник.

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова