|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Спиридон Вангелі
Чубо з села Туртурика
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Високий гість
Три півня – один свій, два сусідських – закричали з ранку на порозі:
"Ку-ку-рі-гу-у!" (На відміну від наших, молдавські півні кричать: "Ку-ку-рі-гу!".)
– Чекай тепер гостей, – сказала мати.
Пов'язавши голову хусткою, мати взялася за справу: вимила, відчистила всю хату, підбілила подекуди стіни, пофарбувала двері.
Вона раз у раз поглядала на дорогу, чи не йде хто? Але гостей все не було. Спересердя мати лозинкою погнала з двору півнів – обдурили! Але півні скоро повернулися та ще й привели з собою четвертого, з величезними шпорами. Той нахабно увійшов у сіни:
– Ку-ку-рі-гу-у!
– В цьому щось є, – сказала мати. – Не дарма ж вони горло деруть.
– Та ну, дурниці, – сказав батько, який не дуже вірив півням.
Але все ж таки тієї ночі залишив світло в одній кімнаті: якщо хтось прийде, хай знає – господарі вдома.
Але у двері ніхто не постукав, а на світанку Чубо зник. Гіочіка ще напівсонного повела його на Реут. У траві лежали зернятка роси. Гіочіка, як завжди, влаштувалася в Чубо на плечі.
Вони підійшли до берега, і Гіочіка сказала:
– Скупайся.
Чубо не став роздумувати. Швидко роздягнувшись, він стрибнув у воду.
Сонний Реут, бурмочучи щось, котив униз свої води. Йому й на думку не спадало, що Чубо може купатися так рано вранці. Він думав – це рибина б'є під рокитами.
Тремтячи від холоду, Чубо вийшов з води. Але Гіочіка змусила його вимити ноги і подала йому чисту сорочку.
– Дивись, який пар над рікою! – сказав Чубо. – Я зігрів Реут. Можеш і ти скупатися.
І Гіочіка увійшла у воду.
Коли вони, веселі, чистенькі, повернулися додому, батько й мати вже хвилювалися.
– Де це ви були в таку рань?
– На Реуті, – відповів Чубо. – Купалися.
– Алда, малда, ока, о! – сказала Гіочіка. – Їм теж треба скупатися. До нас має прийти Високий Гість!
То он чому кричали півні! Отже, не обдурили.
Батько і мати не стали сперечатися з Гіочікою, надто вже вона їм подобалася. Батько заліз у діжку з водою, мати – в корито. А Фараона облили з відра.
– Поспішайте, – говорила Гіочіка. – Гість стукає у двері!
Коли мати та батько перевдяглися у чисте плаття, дівчинка поманила їх за собою пальцем.
– Ось він! – сказала вона.
У дворі, на тому місці, де стояв колись дідусь Далбу, на них і справді чекав Високий Гість.
Був він, правда, поки що невисокий, але витягувався на очах і носив вже золотого капелюха.
– І-і-і! – здивувався батько, а мати вклонилася.
І тут всі вони – і Чубо, і мати з батьком, і Гіочіка – взялися за руки і заспівали:
|
Братик молодший сонця, |
("Мулцумеск" – молдавською – "дякуємо". Кожному не завадить запам'ятати це слово.)
Так вони співали і плескали у долоні. На пісню прилетіли метелик Кіро та бджола Мариуця.
– Я ще вчора знала про Гостя, – сказала бджола.
– А я післявчора! – сміявся Кіро.
Чубо побіг по селу.
– Вставайте! – він стукав у вікна. – До нас прийшов Високий Гість. Він у будинку дідуся Далбу. Дідусь поступився йому місцем.
Батько закотив до повітки дві діжки, і кожен, хто приходив подивитися на Гостя, мав спочатку скупатися.
А ті, хто приїжджав на підводах, зупинялися біля колодязя й виливали на коней по відру води. Один дивак прикотив навіть на тракторі, чорному, замащеному. Його з діжки довго не випускали.
– Слухай, Чубо, – говорив дядько Тоадер. – Я вчора помився. Дай подивитися на гостя!
– Лізь у діжку!
– Та я не залізу.
Довелося дядькові Тоадеру митися по частинах. Помившись і вклонившися Гостю, він став тягати з криниці відра зі свіжою водою.
– Слухай, Чубо, – сказав дід Георгел, – адже зверху я помився, а на душі щось не те.
– А що таке?
– Та зі старою посварився.
– Нехай помириться, – сказала Гіочіка.
Довелося дідові їхати додому, і повернувся він вже разом зі старою.
– Мулцумеск! – сказала стара, вклонившись Високому Гостю.
Але, звичайно, не всі приходили у будинок дідуся Далбу.
– Ще чого! – говорив один Упертий. – Стану я митися, щоб на якийсь там соняшник подивитися! Он їх на полі скільки завгодно. Можна і брудному подивитися!
– На полі не такі високі. А цей росте на очах!
– Ще б пак! Адже він на місці дідуся Далбу!
– Все одно не буду митися! І дивитися не буду! – казав Упертий і навмисне, коли проходив мимо, насував шапку на очі.
А в небі тим часом з'явилася невеличка хмара.
Вона літала туди-сюди і, нарешті, зупинилася прямісінько над Високим Гостем. Розкривши рота, дивилася вона на землю. Це був, звичайно, Гаврилко.
Кілька хлопців із села видерлися на вежу та й ну кидати у Гаврилка палицями та камінням.
– Про, ноба, ма! – закричала Гіочіка, – Не чіпайте Гаврилка.
– Плювати я на них хотів, – засміявся Гаврилко і махнув бородою. Посипалися з неї краплі, великі, важкі, а з вежі на землю посипалися хлопчаки.
– Гей, Гіочіко, – крикнув Гаврилко. – Скажи Чубо, що це на мені навесні Уку поскакав! Привіт йому від Уку, від дідуся і бабусі! Уклін від снігових хлопчаків! Я їх усіх бачив позавчора!
І тут звідкись здалеку почулося глухе бурчання:
– Де Гаврррилллко! Куди прррропаввв?!
Гаврилко стрепенувся, кинувся убік, але встиг ще над полем добряче скупати того Упертого.
А в будинку дідуся Далбу, якраз навпроти вікна, з'явився і розцвів другий соняшник.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова