Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

   

Гіочика

А вранці раптом у дворі загавкав старий пес Фараон. Вставай, мовляв, господарю, – в нас гості.

На лавці для гостей під вікном дідуся Далбу сиділа дівчинка. Чубо ніколи не бачив такої маленької. Очі – сині, з пшеничні зернятка. Біла шапочка, зелене плаття, а на ногах немає нічого, боса!

– Тебе що, мама з дому вигнала?

– Ніка мама (Дівчинка говорить підсніжною мовою), – похитала дівчина головою. – У мене немає мами.

Тільки тепер Чубо впізнав шапочку і сукню – адже це їх сплела бабуся Далба. То ось на кого вона чекала! Шкода, що не встигла панчохи сплести.

Чубо з села Туртурика

Чубо приніс маминого черевика. Дівчинка залізла в нього і сиділа там, як у великому човні, тільки голова стирчала.

– Міо. Нік, па, пі, рі. Ось тепер мені не холодно.

– А що ти тут робиш?

– Прийшла в гості до твоїх снігових хлопців. Але, мабуть, запізнилася. Можна мені жити в їхньому будинку?

– Але ж він без даху, – сказав Чубо. – Живи в нас. А ми, як що, до повітки переселимося.

– Міо. Дякую! Але під дахом я жити не можу. Вітер як увійде у мій дім? А сонце? А зірки? А місяць?

– Гаразд, нехай, – сказав Чубо. – Живи тут. А як тебе звати?

– Гіо, чіо, іка.

– А, Гіочика! (Підсніжник, або пролісок молдавською – "Гіочел". Ось звідки ім'я дівчинки.) – Чубо усміхнувся. – Хочеш, я віддам тобі мою вежу? Живи там, нагорі.

– Нік, туру, улі, – похитала головою дівчинка. – У мене є справи на землі.

І Гіочика лягла спати на вулиці у капелюсі дідуся Далбу. А Чубо дав їй подушечку і рукавичкою накрив.

Цієї ночі Чубо спав погано. Раптом хтось прийде і забере капелюх разом із Гіочикою? І йому чулися кроки у дворі! Чубо кілька разів уставав, підходив до вікна і, нарешті, запалив світло.

Прокинулась мати й побачила, що по підлозі катається клубок шерсті, а Чубо сидить з окулярами на носі! Боже мій! Він плете щось гачечком бабусі Далби! Чубо в'язав панчіх, а виходило щось схоже на рукав.

Мати поклала сина спати, а на ранок біля його подушки лежали дві новенькі панчохи.

А в капелюсі вранці вже нікого не було. Гіочика сиділа на землі біля травинки, що виросла вночі.

– Це ти, Іонел? – казала вона. – А де Георгел? Розбуди його, адже вже весна.

І Гіочика дзвонила в дзвоник, завбільшки з горошину.

І тут із землі стали з'являтися зелені шапочки. Це були Георгел, а за ним – Мулі і Василе.

Чубо хотів надіти Гіочиці панчішки.

– Ні, ні! Я ходжу босоніж. Краще зроби панчохи птахам, адже вони теж босі!

Ось тепер і викручуйся! Адже птахів на світі безліч!

– Велетень, – сказала Гіочика, оглянувши Чубо з голови до ніг. – Я б тобі відкрила таємницю, якби твоє вухо не було так високо.

Чубо підняв її і посадив на плече.

– Тво, ярмо, у, – шепнула йому Гіочика. – Сьогодні вночі з'явився хтось до мене і дув: у-у, ху-у.

Ах, ось воно що! Отже не даремно чулися вночі кроки у дворі. І Чубо вирішив вполювати того, хто приходив до Гіочики.

Настав вечір, а за ним ніч. На вулиці помітно попрохладнішало. І тут Чубо почув: топ-топ, – хтось підійшов до капелюха дідуся Далбу. Чубо вискочив у двір і побачив, що це ягня. Вого стояло, нахилившись до землі, і – у-у, ху-у – дуло на Гіочику, щоб вона не замерзла. Чубо поцілував його в ніс. З того часу Чубо боявся, як би батько не зарізав цього ягня.

– Е-ех, – зітхав батько. – Хороша б шапка з нього вийшла. Ну вже добре, не буду, спи спокійно.

Але, прокинувшись одного разу вранці, батько раптом почув дзвін. На шиї у ягня теліпався дзвіночок.

– Що ще таке? – здивувався він.

– Це Чубо тобі повісив, – засміялась мати. – Все боїться, що ти вночі ягняти заріжеш.

А Чубо якось наснився сон, що його ягня запряжений у Великий Зоряний Віз (Сузір'я Великої Ведмедиці в Молдавії називають – Великий Віз.) Риплять колеса Зоряного Воза, давні, як світ. Ледве-ледве тягне його ягня між зірками.

Чубо з села Туртурика

Чубо з села Туртурика

– Куди ти тягнеш Зоряного Воза? – крикнув йому Чубо. – Заблукаєш, загубишся в зірках. Світ – величезний, а ти – маленький.

– Шукаю луки зелені, – відповіло ягня. – Привезу матері свіжої трави.

Тут хтось постукав у вікно, і Чубо прокинувся.

– Алі, тралі, і, а! Ти спиш, Чубо? Вставай! Чуєш – журавлі!

Разом з Гіочикою Чубо, ще сонний, піднявся на вежу. Він весело бив у барабан, а Гіочика рахувала журавлів.

– Дев'ять, десять і ще один палець! І ще один! Скільки їх, Чубо?

Аж ось і лелека показався здалеку, і Чубо зіграв йому марш на барабані.

Прилетіли ластівки, і Гиочиці не вистачало пальців, щоб їх порахувати.

Бив барабан на вежі, і все навколо ставало зеленим. Виріс Іонел, зросли Георгел, Мулі та Василь. Тепер вони вже були Гіочиці по пояс і могли тримати на спині цілого мурашку.

А в селі повторювали вірш, що його написала Гіочика:

Пісня весни 

Батечко-сонечко
Зранку встає!
Землю зігріло,
Пташок розбудило!

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова