Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

   

Гаврилко

З тих пір, як з'явилася Гіочика, турбот у матері стало менше, як ніби в домі була доросла дочка. Ну хіба не вона годувала курчат? Правда, Чубо насипав у миску зерно, садив туди Гіочику і піднімав на плече: з висоти вона кидала зерно курчатам, а Чубо примовляв:

– Ціпа-ціпа...

А хто хату замітав?

Правда, віник був для неї завеликий, помахував їм Чубо, але Гіочика пояснювала йому, як це робиться.

– Ось так, добре. Тепер тут підмети, – говорила вона, забравшись на віників хвіст. – Ти не думай, що я гойдаюся. Ми разом підлогу замітаємо.

Чубо частенько кидав справи, піднімався на вежу, і у дворі хазяйнувала Гіочика. Якось увечері мати помітила, що у відрі не залишилося ані краплини води. Невже Гіочика все випила, поки Чубо був на вежі?

– Не віриться, – сказав батько. – Розлила десь у хаті.

Мати шукала всюди, навіть у чоботях дивилася, по кишенях нишпорила – сухо. Невже випила?

А на другий день Чубо помітив із вежі, як ластівки влітають одна за одною в оті маленькі дверцята, що їх батько зробив для Гіочики.

Чубо з села Туртурика

Сама ж вона бігає то в хату, то з хати. Набере повний рот води і поливає квіти у дворі. А ластівки воду в дзьобах носять, траву поливають.

– Кинь ти це, – сказав Чубо. – Дощик з неба поллє.

– З неба?

– Зверху, – пояснив Чубо. – Хмара пройде над селом. У неї водяні ноги. Це називається – дощ.

Пройшов день, другий. Сонце пригрівало, а дощу все не було.

Але от якось Чубо помітив хмаринку. Разом із Гіочикою вони швидко піднялися на вежу, і Чубо закричав на весь голос:

Хмарко! Хмарко! Де була?
Йди до нашого села!
Роззувайся поскоріш,
Стань на землю босоніж!

А Гіочика розкрила дідусеву парасольку, щоб Хмара здогадалася, що внизу чекають дощу.

– Ну-ка побіжи, дізнайся, чого хочуть ці діти, – сказала Хмара-Тітка своєму племінникові – хмаринці Гаврилці.

– Слухаюсь! – крикнув Гаврилко, покружляв над селом і ніби ненароком підлетів до вежі.

Не встиг Чубо і оком моргнути, як нишпорка Гаврилко зачепив хвостом парасольку і потягнув Гіочику на небо.

Все вище підіймався Гаврилко, а Гіочика дивилася вниз. В голові у неї запаморочилося, все затанцювало в очах: будинки і дерева. Сонце блищало то праворуч, то ліворуч, наче його кидали з боку на бік невидимі велетні. Гіочика вже хотіла закрити очі руками, та раптом – ой! – згадала, що тримається за парасольку.

Ластівка Пакиця з башти побачила, як летить по небу Гіочика, перелякалася, підняла тривогу. Закружляли ластівки навколо Чубо:

– Іка, біка, а! Є в тебе хустинка?

Чубо дістав носовичок, і ластівки, схопивши його за кути, полетіли слідом за Гіочикою. Отже тепер зловлять, якщо впаде.

Чубо з села Туртурика

А нахабний Гаврилко ніс дівчинку все вище, тягнув її до себе додому.

Хмаринка-Тітка відчинила небесні двері, насупилася.

– Ух, Гаврилко, – посварила вона пальцем. – Знов твої витівки! Тільки дурниці в голові!

Чубо з села Туртурика

Вона вже хотіла дати Гаврилці доброго стусана, але розгледіла дівчинку і пом'якшилася. Гіочика їй сподобалася. І Тітка погладила кучеряву Гаврилчину голову.

А Гаврилко швидко спорудив невелику летючу лавочку, посадив Гіочику.

– Міо, – сказала дівчинка.

Тут прилетіли подивитися на гостю різні хмаринки-родички – та з левовою гривою, інша – з півнячим гребенем, а ця – з вухами, як у зайця.

– Оце Гаврилка, – кричали вони, – шалапут! Яку дівчинку знайшов!

Гаврилко сяяв і підморгував.

– Ну, то що тобі треба? – запитала Хмаринка-Тітка в Гіочики.

– Ірі, мірі, тво, ду! Траві водиці треба. – І Гіочика склала долоні чашечкою і піднесла до рота.

– Гей, Гаврилко! – суворо крикнула Тітка. – Подивись у коморі чи повні глечики?

– Слухаюсь! – крикнув Гаврилко і помчав до комори.

Як раптом потемніло небо, наче величезна чорна птиця накрила світ крилами. То тут, то там спалахнули іскри.

– Обережно! – крикнула Тітка. – Не грайся з вогнем! А то прокинеться Дід-Громовик! Що там глечики?

– Майже повні! Можна виливати?

– Стривай! – крикнула Тітка. – Скажу, коли! Ну що ж, дівчинко, добре, перекинемо глечики над твоїм селом. А ти біжи швидше додому. Схоже, цей шалапут розбудив Діда.

Гіочика зістрибнула з літаючої лавки, і тут же її підхопили ластівки. Швидко вони опускалися вниз, але до вежі було ще далеко, коли почулося здалеку:

– Бу, бу, бу!

Потім ще голосніше й страшніше:

– Бум! Бум! – наче падали на землю булижники.

Прокинувся Дід-Громовик:

– Ух, Гаврррииилллко! – гарчав він, – рррооозззбббууудддиииввв!

Виставив Дід вуса – і небо блискавка розітнула. Заясніла вона, перекреслюючи небосхил. І перекинулися на землю повні глечики, розлилася злива.

А Гіочика була вже на вежі. Чубо підхопив її в долоні.

– Ух, як страшно мені було, – зізналася Гіочика. – А Гаврилко смішний.

Цілий день лив над селом дощ.

Увечері мати сказала:

– Сьогодні Гіочика ночує в хаті. Неможливо спати під таким дощем.

– Нік, Нік! – сказала Гіочика. – Міо, міо.

І влаштувалася, як завжди, у капелюсі дідуся Далбу.

Тоді батько підняв капелюха на табуретку, а над нею поставив парасольку. Та все одно Гіочика спала погано. Всю ніч стукали по парасольці краплі дощу:

– Привіт від Гаврилки! Привіт від Гаврилки!

Чубо з села Туртурика

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова