Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

Як пустили млин

На другий день увечері Чубо знову попросив батька лягти в колиску. Але батько про це і чути не хотів.

– А якщо через дірку в паркані забереться вовк! – сказав він. Думаєш, втече, якщо я з колиски свисну?

– Ну, тоді я сама ляжу, – сказала мати. – Е-ге! Давно мене ніхто не колисав.

Вона залізла у колиску, абияк умостилася, і Чубо заспівав мамі:

– Баю-бай! Засинай!

І мама швидко заснула. І снилося їй, що вона бігає по зеленій галявині та ловить метелика.

Чубо з села Туртурика

Батько походив по хаті, побурчав, покректав, а потім заліз на горище, знайшов там серед мотлоху стару колиску та й ліг у неї. І скоро вже разом з мамою він бігав по зеленій галявині, й ловив того ж самого метелика.

А Чубо в цей вечір став таким сильним, як його мати і батько, разом узяті.

Надворі світив місяць. Дідусь і бабуся, залиті місячним світлом, дивилися одне на одного через вікно. Потихеньку, щоб не чула бабуся, Чубо сказав дідові:

– Я до млина йду, а ти двір стережи. Якщо прийде вовк, голосно полічи німецькою: "айн", "цвай", "драй" – він перелякається та втече. А якщо дуже голодний вовк буде, – погодуй його.

І Чубо поставив на землю поруч з дідусем кошик, запріг Снігового Коня і – помчав.

На вулиці не було ані душі. Навіть собаки мовчали сьогодні, а далеко за річкою гавкала лисиця.

Чубо прочинив двері млина.

– Гей, Дядьку! Де ти?

– Цс-с! – почувся голос, наче з колодязя.

Чубо придивився і побачив що під підлогою млина мерехтить маленький ставок. А Дядько сидить у човні і вудить рибу.

Чубо з села Туртурика

Побачивши Чубо, він піднявся по драбині нагору.

– Чуєш, лисиця гавкає? – сказав він. – Це моя лисиця. Їсти хоче, от і гавкає. Я її рибою годую.

З того часу, як Реут вкрився льодом, Чубо не куштував свіжої рибки, але Дядько не здогадувався поставити сковорідку на вогонь. Він схопив молоток і почав стукати, лагодити млин.

– Краще за водяні млини у світі немає, – примовляв він. – Адже на річці тільки жити та жити! Якось пливу в човні – раптом бачу цей млин. Дай, думаю, полагоджу його!

На млині було досить холодно, і Чубо грів руки біля свічки, а Дядько пхав їх під бороду.

– У мене й ковдри немає, – казав Дядько. – А навіщо мені ковдра? Ляжу спати калачиком згорнуся, а ноги бородою накрию! Добре! Тепло!

– А коли ми пустимо млина? – запитав Чубо. – У нас вдома борошно скінчилося!

Чубо з села Туртурика

Дядько стукнув ще рази три молотком:

– Готово! Можна борошно молоти!

Зі свічкою в руці він спустився вниз, до млинового колеса.

– Еге, – сказав він. – Вода замерзла. А щоб колесо крутилося вода має текти. Тьху... лагодив, лагодив, а забув, що на дворі зима!

Чубо схопився за колесо, спробував крутонути, але нічого не вийшло. Сил у нього було багато – від тата і мами, – а не вистачило.

Опівночі Чубо повернувся додому. Почувши його кроки, дідусь здалеку грізно крикнув:

– Айн, цвай, драй! А, це ти?

А наступного ранку, не встиг Чубо встати, прибіг Уку.

– Біда! – закричав він. – Чубо, вставай!

Чубо вискочив з будинку і побачив, що обличчя у бабусі все подряпане.

– Що сталося?

– Ш-ш-ш-ш-ш, – прошамкотіла старенька.

– Біда, Чубо, – сказав дід. – Я ж бо, старий пень, заснув. І уві сні мені здається – наче вовк прибіг! Розплющив очі, бачу – це горобець. Підлетів до моєї бабусі, подер всю і голос вкрав.

– Не голос, а зуби, – засміявся Чубо. – Зуби в неї – пшеничні зерна. Не біда, зараз нові вставимо і подряпини заробимо. Як раз свіжий сніжок випав.

Чубо тут же вставив бабусі нові зуби. Навіть на п'ять штук більше. Розгладив білі щоки.

– А якщо він знову прилетить?

– А ти тоді його... – сказав Чубо і шепнув їй щось на вухо.

– Ага, – засміялася бабуся. – Так і зроблю.

Горобець, звичайно, скоро повернувся. Здалеку помітивши нові зуби, він кинувся до них, а бабуся розкрила рота та й – хап! – з'їла горобця! Але не до кінця з'їла, навіть не проковтнула, а просто затулила рот, тільки хвіст стирчить назовні.

– О, горе мені! – закричав бідолаха-горобець. – Зжерла мене снігова людина! За що? Відпусти, бабусю! Темно у тебе тут і страшно!

– Будеш чужі зуби чіпати? – запитав дід.

– Не буду більше! Не буду! Пробачте, прошу!

Пожаліла бабуся Далба горобця, відпустила дурника. Він все-таки схопив один зубок і вилетів, як з гармати.

Увечері, після вечері, батько казав матері:

– Так і не зловили ми з тобою метелика. А треба б зловити.

І вони знову забралися кожен в свою колиску, і Чубо колисав їх, маму лівою, тата правою рукою:

– Баю-бай! Баю-бай!

Само собою, їхня сила одразу ж перейшла до Чубо, і він знову помчав до млина. А по дорозі вирішив зайти Чубо до дядька Тоадера. Цей дядько був здоровенний мужик, прямо велетень. І головне, він дуже любив пироги з маком.

– Ось хто мені допоможе пустити млин, – подумав Чубо.

Він постукав і одразу почув голос велетня:

– А-а! Чубоцел! Це ти? Заходь!

Дядько Тоадер відчинив двері та хотів вже взяти хлопчика на руки, але Чубо сказав:

– Постривай, дядько Тоадер. Дай я спробую.

І він раптом схопив велетня під коліна і підняв його вгору. У дядька Тоадера навіть шапка за стріху зачепилася і залишилася там висіти.

– Ух ти! – сказав дядько Тоадер. – Оце сила! Здоровань який!

Дядько Тоадер був взагалі мужик добродушний, і Чубо знав, що його можна умовити лягти у колиску. А щоб зрушити колесо млина, сила велетня могла стати в нагоді.

– Та що ти, Чубо, – сказав дядько Тоадер. – Адже я в колиску не влізу.

– Лягай тоді в корито.

– Та що ти, Чубо! Соромно мені в кориті лежати. Ну гаразд уже, тільки для тебе.

Дядькова дружина, побачивши чоловіка у кориті, обімліла і остовпіла. Запхала собі під пахви два градусники. Один – під ліву, другий  – під праву. (Дивно, що під лівою температура була 36 і 7, а під правою – 37 і 6.) Та поки вона розібралася, що до чого, Чубо був уже на млині.

Дядько надів млиновий фартух, засипав зерно у ящик, Чубо крутонув колесо – і воно відразу закрутилося.

Вони запалили всі свічки, щоб подивитися, яке йде борошно – біле чи ні?

– Біле! – закричав Бородатий Мірошник. – Ой, яке біле! Казав я тобі, що я мірошник! Казав чи ні? Біле борошно з жовтої пшениці зробив! Бачив?

І він покотився стрімголов, підмітаючи млин бородою.

На мене, мірошника,
Сиплеться борошно!
Із пшениці жовтої,
Біле-біле борошно!

Рано вранці шапка дядька Тоадера, яка все ще висіла на стрісі, була доверху наповнена білосніжним борошном (Влізло в неї 43 кілограми.)

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова