|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Спиридон Вангелі
Чубо з села Туртурика
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Летючі калачі
Того дня батько не пішов до столярні. Він гордо блукав по селу.
– Це правда, куме? – питали його, то один, то інший, і батько кивав у відповідь.
Усе село Туртурика раділо. Та й як не радіти? Треба борошна намолоти – винось мішок із зерном на вулицю, залишай біля воріт, а сам лягай у колиску. Вранці в мішку – борошно, таке біле, таке м'яке! А тісто виходить – хоч накручуй кільцем на палець! А який стояв у селі запах? Е-ге-ге! На цьому ґанку пахло пампушками, там – хрустиками, тут – пирогом...
Чубо раз у раз прибігав по зерно, а з ним і Млиновий Дядько. Дуже подобалося Дядькові сільське повітря і різні смачні запахи. Сидячи верхи на Сніжному Коні, він виспівував на всю горлянку:
|
Невисокий я на зріст Намелю вам борошна Бублики, ватрушки, |
Млиновий Дядько за борошно грошей не брав. Що йому з ними робити? Він їх навіть рахувати не вмів. Але в селі Туртурика жили люди добрі. Вирішили Млиновому Дядькові віддячити. З верхівки пагорба вони протягнули вниз до млина довгу міцну мотузку. Залазили на дах, нанизували на мотузку калач – і не встигав Дядько оком моргнути, як калач був вже на млині. Свіжий та смачний, щойно з печі. А внизу на млині дзвіночок дзвонив, щоб Дядько знав, що калач прибув.
Птахи різні – горобці та ворони – зовсім з глузду з'їхали, дивлячись на ці летючі калачі. А млин працював і в понеділок, і у вівторок, і в середу. У четвер один чоловік сказав:
– А що як Чубо не поверне нам силу? Так і пролежимо всю зиму в колисках?
– А раптом він захоче стати Головним? – сказав інший. – У-у, наробить справ! Гей, жінко, почеши-но мені за вухом, руку підняти не можу.
Того дня змололи вже два мішки борошна, і Чубо раптом захотів спати. Тільки-но він приліг, як Млиновий Дядько став його заколисувати, заспівав:
– Баю-бай... – І сила всього села перейшла до нього.
Чубо заснув, а Млиновий Дядько замахав від радості руками та ногами, та так швидко, що над землею піднявся. Як метелик з бородою, літав він по млину, гублячи валянки.
Між тим дідусь Далбу занепокоївся. Вже було досить пізно, а Чубо все не повертався. Дід послав Уку до млина. Уку прибіг і побачив, що двері прочинені навстіж. Чубо спить у колисці, а Млинового Дядька ніде немає. А Млиновий Дядько літав у цей час коло самого місяця. То плечем його штовхав, то коліном, а то й зовсім намагався зняти з місця, щоб повісити над млином.
Став Уку будити Чубоцела, але розбудити не зміг. Що робити? Уку зметикував і виліпив снігового хлопчика.
– Йока, мока, трока, на! Давай хутчіш, – сказав Уку, і хлопчина одразу ж виліпив іншого хлопчика.
– Йока, мока, трока, на! – і справа пішла як по маслу.
Один сніговий хлопчина ліпив іншого, і за якихось півгодини їх було вже штук сто. Як військова шеренга, простяглися вони від млина до дідуся Далбу. Дідусь покликав бабусю, а бабуся зліпила сніжок і кинула його у вікно.
– Що таке? – з'явилася у вікні мамина голова.
– Алі, цули, ока, у, – залопотала старенька. – Ам, ам!
Що таке "алі, цули" мати, звичайно, не зрозуміла, а от щодо "ам, ам" швидко збагнула. Вона зрозуміла, що бабуся їсти хоче. Мати вискочила надвір, винесла свіжого хліба, віддала бабусі. А бабуся кинула цей хліб дідусеві. Дідусь хліб зловив і віддав найближчому сніговому хлопчині, той іншому, і швидко доїхав мамин хліб до млина.
Тут вже Уку – малий кмітливий – сунув цей хліб Чубо під ніс. Чубо поворушив носом, став терти очі.
– Мамо, це ти? – спитав він, підвівся в люльці та й виліз із неї, остаточно прокинувшись.
І тут щось бахнуло, вдарило по даху млина. Це Млиновий Дядько з місяця впав! Добре, що місяць був над самісіньким млином, коли сила повернулася до Чубо.
– Пішли, Чубо, ходімо, – підганяв Уку. – Он Ранкова зірка зійшла. Скоро ранок, а люди не можуть з колисок вибратися.
Чубо мерщій схопив мішки з борошном і потягнув їх до села. А по дорозі говорив сніговим хлопчиськам:
– Чубо, міо! Чубо дякує вам!
– Яко, чі? Коли ще побачимося?
– Чіко, ніо! Завтра вночі!
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова