Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

Весілля Млинового Дядька

Якось вранці поруч із капелюхом дідуся Далбу Чубо знайшов обгорілого сірника. Вночі хтось тут був. А хто, Гіочика не знала – спала. На другий день знайшли недогарок свічки, а на третій батько у вікно побачив палаючу свічку.

– Це – добра людина, не хвилюйся, – сказала мати.

– А раптом загориться будинок?

Чубо вискочив у двір і побачив Млинового Дядька.

– Це ти сірники запалюєш? – запитав Чубо.

– Я.

– Навіщо?

– Хочу бачити цю дівчинку.

Чубо з села Туртурика

Млиновий Дядько промерз, і Чубо потягнув його до хати.

А вранці прокинулася Гіочика і побачила над собою довгу білу бороду.

– Доброго ранку, – сказала Гіочика.

А Млиновий Дядько й не знав, що сказати, розгубився.

– Тягни мене за бороду, – сказав він.

Гіочика засміялася і схопилася за бороду. Млиновий Дядько кивнув. Гіочика захиталася, як на гойдалці. Опустивши дівчинку на землю, Дядько втік: раптом вона запитає, як його звуть?!

"А й справді, як мене звуть? Забув!.. Живу один, от і все забув... Ех, ех..."

Він довго сидів за вежею і придумував собі ім'я.

– Біла Шапочка, – сказав він Гіочиці. – Мене звуть – Біла Шапочка!

І тут же втік, але незабаром повернувся і поманив Чубо пальцем.

– Слухай, – прошепотів він. – Коли я побачив цю дівчинку, я, мабуть, заснув із відкритим ротом. І в рот до мене залетіла пташка. Тепер б'є крилами в груди.

Чубо притулив вухо до його грудей.

– Це серце, – сказав він. – Хіба не чув досі?

– Не чув, – зізнався Дядько. – Але ти помиляєшся. Це птах.

З того часу Млиновий Дядько ходив у село кожного дня. А перш ніж з'явитися там, старанно розчісував бороду, чистив чоботи, пришивав ґудзики. На млині він навів лад, вимив вікна й підлогу надраїв до блиску.

По дорозі до села він розмовляв з квітами, особливо якщо вони були сині або блакитні.

Але одного разу вранці він не з'явився до Гіочики. І після обіду його не було. Що таке?

Чубо піднявся на вежу, але і зверху Млинового Дядька не побачив. Зате запримітив білохвосту ластівку.

– Це ластівка з млина, – здогадався Чубо. – В неї хвіст у борошні.

– Млинова ластівко! Чи не бачила ти зверху Млинового Дядька? – запитав Чубо.

І ластівка відповіла:

– Він сидить над річкою,
Махає над водою
Білою, довгою
Своєю бородою!

"Чи Не захворів?" – подумав Чубо і побіг до млина.

Але Млиновий Дядько був живий-здоровий. Він і справді махав бородою, точніше вона сама махала. Дядько бігав берегом річки і ловив метеликів. Він раз у раз спотикався об власну бороду і падав.

– А що млин? Стоїть?

– У мене відпустка, – сказав Дядько. – Час перепочити!

Чубо з села Туртурика

Млиновий Дядько хитрував. Він бігав за метеликами, щоб перевірити старий він чи ні.

– Слухай, Чубо! Хочу зробити тобі подарунок!

– Подарунок? – зрадів Чубо. – Який?

Дядько дістав ножиці та миттю відчикрижив свою бороду.

– Бери!

– От здорово! – зрадів Чубо. – Борода? А як ми її приробимо?

– Борошном приклеїмо.

Дядько одразу розвів у воді жменю борошна і приліпив Чубо бороду і вуса.

– Ха-ха! – сміявся він. – Тепер ти схожий на дідуся. А борода мені більше не потрібна. Я одружуюся!

– От здорово! – сказав Чубо. – А коли весілля?

– Через три дні.

Чубо повернувся додому.

Гіочика побачила його бороду і засміялася:

– Він тобі навмисне її віддав. Щоб я його за бороду не смикала!

На другий день, наближаючись до млина, Чубо почув барабанний дріб. Наречений навчався барабанити. Яке ж весілля без барабанщика?

– А з нареченою хто буде танцювати? – запитав Чубо.

– Я, хто ж іще?

– З барабаном на спині?

– Ага, на спині.

– Дурниці, – сказав Чубо. – Так не годиться. У мене є надійний приятель. Він допоможе.

Три дні вони готувалися до весілля. Перш за все навчили ягняти бити чолом у барабан. Виходило непогано. Потім відлили воскові свічки, щоб і ввечері світло було на весіллі. Згорнули три штуки, одну побільше – для Чубо, дві менші – нареченому і нареченій.

Всю ніч напередодні пекли вони печиво і виліпили з тіста три фігурки: дідуся Далбу, бабусю і хлопчика Уку, щоб і вони – зимові друзі – побували на весіллі.

До ранку Чубо і Дядько дуже втомилися і заснули міцним сном. А запросити на весілля наречену забули.

І от почалося весілля. Бум! Бум! Бум! Це ягня бив у весільний барабан. Чубо спав. Наречений голову під подушку сховав – барабан заважає. Хто там стукає? Знайшов час!

А ягня розігралоя щосили:

– Бум-тара-рум! Там-тара-рам!

Гіочика почула з села бій барабана.

"У кого це сьогодні весілля?" – подумала вона і побігла до млина.

Прибігла, а весілля не видно – тільки ягня в барабан гупає. Зраділо ягня, коли побачило дівчинку, веселіше забарабанило. І Гіочика почала танцювати, а в небі над нею раптом з'явилася хмарка. Опустилася нижче і ну кружляти, пританцьовувати над млином. Це був, звичайно, Гаврилко.

Довго вони танцювали – Гіочика на землі, а Гаврилко в небі.

– Гей-гей, Гіочико! – кричав Гаврилко. – Ух! Ух! На весь дух!

Від криків і танців прокинувся наречений.

– Чубо, вставай! – закричав він. – Моя наречена прийшла!

– Це я наречена?! – здивувалася Гіочика. – Яка ж я наречена? Я гостя на землі. Скоро піду.

– Наречена, наречена! – закричав Млиновий Наречений. – Ти – моя наречена.

– Де ж ти бачив босу наречену? – запитала дівчинка і побігла на берег Реута.

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова