|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Спиридон Вангелі
Чубо з села Туртурика
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Весілля Млинового Дядька
Якось вранці поруч із капелюхом дідуся Далбу Чубо знайшов обгорілого сірника. Вночі хтось тут був. А хто, Гіочіка не знала – спала. На другий день знайшли недогарок свічки, а на третій батько у вікно побачив палаючу свічку.
– Це – добра людина, не хвилюйся, – сказала мати.
– А раптом загориться хата?
Чубо вискочив у двір і побачив Млинового Дядька.
– Це ти сірники палиш? – запитав Чубо.
– Я.
– Навіщо?
– Хочу бачити цю дівчинку.
Млиновий Дядько промерз, і Чубо потягнув його до хати.
А вранці прокинулася Гіочіка і побачила над собою довгу білу бороду.
– Доброго ранку, – сказала Гіочіка.
А Млиновий Дядько й не знав, що сказати, розгубився.
– Тягни мене за бороду, – сказав він.
Гіочіка засміялася і схопилася за бороду. Млиновий Дядько кивнув. Гіочіка захиталася, як на гойдалці. Опустивши дівчинку на землю, Дядько втік: раптом вона запитає, як його звуть?!
"А й справді, як мене звуть? Забув!.. Живу сам-один, от і все забув... Ех, ех..."
Він довго сидів за вежею і придумував собі ім'я.
– Біла Шапочка, – сказав він Гіочіці. – Мене звуть – Біла Шапочка!
І одразу ж утік, але незабаром повернувся і поманив Чубо пальцем.
– Слухай, – прошепотів він. – Коли я побачив цю дівчинку, я, мабуть, заснув із відкритим ротом. І до рота мені залетіла пташка. Тепер б'є крилами в груди.
Чубо притулив вухо до його грудей.
– Це серце, – сказав він. – Хіба не чув досі?
– Не чув, – зізнався Дядько. – Але ти помиляєшся. Це птах.
З того часу Млиновий Дядько ходив у село кожного дня. А перш ніж з'явитися там, старанно розчісував бороду, чистив чоботи, пришивав ґудзики. На млині він навів лад, вимив вікна та підлогу надраїв до блиску.
По дорозі до села він розмовляв із квітами, особливо якщо вони були сині або блакитні.
Але якось вранці він не прийшов до Гіочіки. І після обіду його не було. Що таке?
Чубо піднявся на вежу, але і зверху Млинового Дядька не побачив. Зате запримітив білохвосту ластівку.
– Це ластівка з млина, – здогадався Чубо. – У неї хвіст у борошні.
– Млинова ластівко, чи не бачила ти зверху Млинового Дядька? – запитав Чубо.
І ластівка відповіла:
|
– Він сидить над річкою, |
"Чи не захворів?" – подумав Чубо і побіг до млина.
Але Млиновий Дядько був живий-здоровий. Він і справді махав бородою, точніше вона сама махала. Дядько бігав берегом річки і ловив метеликів. Він раз у раз наступав на власну бороду і падав.
– А що млин? Стоїть?
– У мене відпустка, – сказав Дядько. – Час перепочити!
Млиновий Дядько хитрував. Він бігав за метеликами, щоб перевірити, старий він чи ні.
– Слухай, Чубо! Хочу зробити тобі подарунок!
– Подарунок? – зрадів Чубо. – Який?
Дядько дістав ножиці та миттю відчикрижив свою бороду.
– Бери!
– От здорово! – зрадів Чубо. – Борода? А як ми її причепимо?
– Борошном приклеїмо.
Дядько одразу розвів у воді жменю борошна і приліпив Чубо бороду і вуса.
– Ха-ха! – сміявся він. – Тепер ти схожий на дідуся. А борода мені більше не потрібна. Я одружуюся!
– От здорово! – сказав Чубо. – А коли весілля?
– Через три дні.
Чубо повернувся додому.
Гіочіка побачила його бороду і засміялася:
– Він тобі навмисне її віддав. Щоб я його за бороду не смикала!
Другого дня, наближаючись до млина, Чубо почув барабанний дріб. Наречений навчався барабанити. Яке ж весілля без барабанщика?
– А з нареченою хто буде танцювати? – запитав Чубо.
– Я, хто ж іще?
– З барабаном на спині?
– Ага, на спині.
– Дурниці, – сказав Чубо. – Так не годиться. У мене є надійний приятель. Він допоможе.
Три дні вони готувалися до весілля. Перш за все навчили ягня бити чолом у барабан. Виходило непогано. Потім відлили воскові свічки, щоб і ввечері видно було на весіллі. Скрутили три штуки, одну побільше – для Чубо, дві менші – нареченому і нареченій.
Всю ніч напередодні пекли вони печиво і виліпили з тіста три фігурки: дідуся Далбу, бабусю і хлопчика Уку, щоб і вони – зимові друзі – побували на весіллі.
До ранку Чубо і Дядько дуже втомилися і заснули міцним сном. А запросити на весілля наречену забули.
І от почалося весілля. Бум! Бум! Бум! Це ягня било у весільний барабан. Чубо спав. Наречений голову під подушку сховав – барабан заважає. Хто там стукає? Знайшов час!
А ягня розігралоя щосили:
– Бум-тара-рум! Там-тара-рам!
Гіочіка почула з села бій барабану.
"У кого це сьогодні весілля?" – подумала вона і побігла до млина.
Прибігла, а весілля не видно – тільки ягня в барабан гупає. Зраділо ягня, коли побачило дівчинку, веселіше забарабанило. І Гіочіка почала танцювати, а в небі над нею раптом з'явилася хмарка. Опустилася нижче і ну кружляти, пританцьовувати над млином. Це був, звичайно, Гаврилко.
Довго вони танцювали – Гіочіка на землі, а Гаврилко в небі.
– Гей-гей, Гіочіко! – кричав Гаврилко. – Ух! Ух! На весь дух!
Від криків і танців прокинувся наречений.
– Чубо, вставай! – закричав він. – Моя наречена прийшла!
– Це я наречена?! – здивувалася Гіочіка. – Яка ж я наречена? Я гостя на землі. Скоро піду.
– Наречена, наречена! – закричав Млиновий Наречений. – Ти – моя наречена.
– Де ж ти бачив босу наречену? – запитала дівчинка і побігла на берег Реута.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова