Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Спиридон Вангелі

Чубо з села Туртурика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

   

Сини чубо

Сталося нарешті те, чого чекала мати. Сон, який не доспав Чубо, у понеділок звалив його. У вівторок Чубо і очей не розкрив. А у середу прокинулися пальці на правій руці.

– Хлопці! – сказав Великий палець. – Чого це він усе спить та спить. Давайте перетворимося на чоловічків і підемо гуляти.

– От здорово! – закричав Мізинець. – Станемо такими, як Хлопчик-Мізинчик.

Сказано – зроблено. Покрутилися пальці, повертілися, перетворилися на чоловічків і – раз, два, три, чотири, п'ять Хлопчиків-з-Мізинчиків зістрибнули з ліжка.

Прокинувшись, вони побачили, що їхній тато-Чубо спить. Через дверцята Гіочики вибігли хлопчики у двір і одразу побачили слона. Слон-Фараон лежав у собачій будці. Потім на дереві вони побачили курку. Тільки це був горобець. А вже потім вони побачили Гіочику, і вона їм здалася величезною.

– Треба вас один до одного прив'язати, – сказала Гіочика. – А то загубитеся.

– Не треба нас прив'язувати, тітка Гіочико, – сказав Великий. – Ми самі будемо триматися разом. Раз, два, три... а де Мізинець?

Стали шукати – нема ніде Мізинця.

Тут прилетіла бджола завбільшки ластівки – не дай Бог вжалить. Вони і сховалися за глечик. Раптом з глечика почувся стукіт:

– Хлопці! Я тут!

– Що ти там робиш?

– Сюди хтось заліз і свистить. Я його шукаю, але темно.

– Ось прийде тітка Гіочика і наллє в глечик води! Вилазь!

– Тягніть мотузку.

Безіменний збігав, приніс шнурок від черевика. Опустили шнурок у глечик, схопилися всі дружно – раз, два, – витягли Мізинця.

Великий знову почав лічити:

– Тьху! Тепер Безіменний пропав!

Кричали-свистіли нема ніде!

Думали вже, що він пропав назавжди. А він є. Сам в пальті, на поясі золоте кільце.

– Дайте йому і шапку, – засміявся Середній.

– Ану знімай пальто! – сказав Великий. – Поводься чемно.

– Зніму пальто – кільце впаде, – відповів Безіменний. Так і не зняв.

– Гей, ви, тихіше! – сказала Гіочика. – Чубо спить, а ви розкричалися. І так вже корова мукає – от-от Чубо розбудить.

– А чого вона мукає? – запитав Мізинець.

– Пити хоче.

– Ми її напоїмо! – закричав Середній, і всі п'ятеро побігли до Реуту по воду. Замість відра взяли макову голівку.

Великий командував, Вказівний дорогу показував, а Безіменний шлях кільцем висвітлював, коли сонце ховалося за хмари.

Набрали води, притягли повну макову голівку. А корова, величезна, як повітка, воду миттю злизала, та нічого не зрозуміла, думала – роса.

– Знаєте що? – сказав Мізинець. – Прив'яжіть мене до коров'ячого хвоста. Побачите, що я зроблю.

Засміялися брати, гадають – він хоче погойдатися на гойдалках. Та нехай гойдається – прив'язали. А він узяв тростинку і погнав корову прямісінько до Реуту. Корова і напилася як слід.

– Маленький, а кмітливий, – сказала тітка Гіочика і погладила його по голові. – Весь у тата.

А Мізинець вже на вежу поліз. Забрався нагору і кричить:

– Гей, допоможіть!

– Що ще таке? – запитав знизу Великий.

– Бачу ди-и-и-и-ню і кавуні-і-і-в багато!

Зраділи брати, потопали на баштан, на плечах ніж тягнуть. А Гіочика з ними.

Безіменний забув надіти пальто, кільце весь час звалювалося.

– Я тобі допоможу, – сказав Мізинець, заліз в кільце разом із братом, як раз умістилися.

І от добралися до баштану і ну по кавунах стукати. Постукають і слухають: стиглий чи ні? Нарешті знайшли, розрізали – і справді стиглий. Пустилися навколо кавуна у танок, і Гіочика з ними.

– Дитячий садок! – сміється вона.

Наїлися досхочу – додому пішли. Адже тепер вже кільце на Безіменному міцно трималося. По дорозі три рази відпочивали, бач – а кільце знову з Безіменного звалюється. Заліз Мізинець у кільце разом із братом – назад пішли до баштану.

– У мене вже ноги болять, – скаржилася Гіочика.

– Ще разочок, тітко Гіочика, ще кавунчика!

– Ну, дитячий садок!

Так цілий день і ходили – до баштану і назад.

Тільки ввечері дісталися до хати, а тато-Чубо спить. Нема кому навіть і розповісти, що кавуни поспіли.

– Хлопці, – сказав Великий. – Треба татові-Чубо хоч хвостик від кавуна принести, щоб він не думав, що ми сиділи склавши руки. Всім ясно? Де Мізинець?

– Тут я, – крикнув Мізинець. – У батька за пазухою.

– А що ти робиш?

– Шукаю того, який хропе. Зараз він утік, але я його все одно зловлю.

А тато-Чубо все не прокидався. Спав і спав.

На другий день знову вся ця братія на баштан пішла. Мати Чубо встала вранці і бачить у дворі маленькі сліди.

– Хто б це міг бути? – подумала вона. – Раптом це по Гіочику приходили? Не віддам її ні за що!

А в повітці мати знайшла кавунові хвостики. Вони висіли на ниточці білі, чорні, смугасті.

– Невже Гіочика з'їла стільки кавунів? А де ж кірки?

Гіочика з Мізинцем особливо подружилися. Він був весь у ластовинні, гарненький. Вона його брала на руки, заколисувала.

– Дай і мені одну веснянку.

– Вибачте, але не дам.

У неділю Мізинець сказав Великому:

– Щодо мене – досить! Наївся кавунів! Йду в гості до ластівки.

І він поліз на вежу. Зраділа ластівка Пакиця гостеві, посадила собі на спину і літала з ним. Тут вже всі інші пальці вирішили на ластівці покататися, тільки полізли на вежу – Рука кличе. Батько прокинувся. Тато-Чубо.

  

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова