Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Едуард Лабуле

Казка про Зербіно або виконанані бажання

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Харькова

Розділи:   I    II    III    IV    V    VI    VII    VIII    IX    X    XI    XII   

V

У той час як відбувалися всі ці важливі події, на міській вежі пробило чотири години. День видався спекотним. На вулицях було порожньо.

Усамітнившись у залі парламенту, король Мушаміель міркував про добробут свого народу. Він спав.

Раптом чиїсь руки обвилися навколо його шиї, і гарячі сльози закапали йому на лисину.

Король Мушаміель злякано скочив. Перед ним стояла прекрасна Алелі.

– Що трапилося? – сказав король, здивований таким перебільшеним вираженням любові. – Поцілунки і сльози? Ах, дочка своєї матері! Ти, мабуть, хочеш, щоб я виконав якесь твоє бажання?

– Ні, любий батьку. Перед вами покірна дочка, яка тільки й думає про те, щоб виконати ваше бажання. Ви хотіли видати мене заміж – я готова виконати вашу волю.

– Ну, слава богу, нарешті кінець вередуванням! За кого ж ми виходимо, га? За принца Кава?.. Ні? Тож, мабуть, за графа Капрі?.. Теж ні? За маркіза Соренто?.. Як, знову ні? Хто ж це такий?

– Я не знаю, любий батьку.

– Не знаєш? Але ти, принаймні, хоч бачила його?

– Так, щойно. На площі перед палацом.

– І він з тобою говорив?

– Ні, майже не говорив. Та й до чого слова, коли серця і так чують одне одне!

Мушаміель скривився, почухав за вухом і пильно подивився на дочку:

– Але, принаймні, це принц?

– Ах, я не знаю... та й яке це має значення!

– Дуже велике. Ти нічого не тямиш у політиці, доню моя. Зрозуміло, ти можеш абсолютно вільно, так би мовити, на свій смак, обрати собі підходящого чоловіка, а мені – відповідного зятя. Як король і як батько я зовсім не хочу обмежувати твою волю... якщо вона збігається з моєю. В іншому випадку нагадую тобі, що я перш за все зобов'язаний піклуватися про честь династії і про благо моїх підданих, і тому я вимагаю, щоб усі чинили так, як завгодно мені. Ну, що ж то за птах – цей твій обранець, якого ти ледве бачила, з яким майже не розмовляла, але якого ти обожнюєш?

– Не знаю, – сказала Алелі.

– Оце чудово! – вигукнув Мушаміель. – І для того, щоб базікати усі ці дурниці, ти відбираєш у мене час, що належить моєму народові. Гей, камергери! Покликати сюди фрейлін! Нехай вони проводять принцесу до її покоїв. Їй нездужається.

Почувши слова батька, Алелі залилася сльозами і впала до його ніг. У цей час двері відчинилися і дві придворні дами, сміючись, увійшли до королівських покоїв.

– Схаменіться, панночки! Перед вами король! – закричав Мушаміель, обурений таким грубим порушенням придворних правил.

Але чим голосніше кричав на них король, тим голосніше реготали фрейліни, абсолютно не турбуючись щодо придворного етикету.

– Гей, охорона, – закричав король, втративши терпець від гніву, – схопити цих нечем і відрубати їм голови! Хай знають, як сміятися зі свого короля!

– Ваша Величність! – вигукнула Алелі, сплеснувши руками. – Згадайте, що ви прославили своє царювання, заборонивши страту без суду.

– Ах, так, – сказав Мушаміель, – ти абсолютно права, доню моя. Не можна порушувати закони. Але якщо не можна стратити без суду, то нехай їх січуть без суду до тих пір, поки вони не помруть природною смертю.

– Згляньтеся на них, батьку! Благаю вас!

– Ну добре, добре! – сказав добрий Мушаміель. – Нехай тільки вони перестануть сміятися і не потрапляють мені більше на очі. Виведіть цих дуреп – я їх пробачаю. Замкнути їх в келію. Нехай вони там здохнуть від тиші і нудьги... І досить про це.

– Батьку!.. – заридала Алелі.

– Ваша Величність! – закричали в один голос фрейліни, падаючи на коліна. – Ваша Величність, змилуйтеся! Ми не сміємося більше.

І дійсно, вони більше не сміялися, бо роти у них від безперервного сміху вже тягнулися до самих вух, як побажав Зербіно.

– Даруйте, Ваша Величність! Це не ми сміялися з вас – це насміявся над нами злий чоловік. Він зачарував нас.

– Чаклун у моїй державі? – сказав король, похитавши головою. – Це неможливо. Їх немає, тому що я в них не вірю.

– Однак, Ваша Величність, – зауважила одна з дам, – що б ви сказали, якби побачили людину, яка гарцює верхи на звичайному оберемку дров, і ця в'язка скаче риссю і виробляє курбети, як добре об'їжджений кінь?

– Справді? – здивувався король. – Так, це схоже на чаклунство. Стражо! Я наказую негайно відшукати цю людину та її в'язку, посадити людину на в'язку і спалити в'язку разом із людиною посеред палацової площі. Усе!.. Ну, тепер, сподіваюся, мені дадуть відпочити.

– Спалити мого коханого! – закричала принцеса. – Государю, цей благородний юнак – мій обранець, моя любов, моє життя. Якщо хоч один волос впаде з його голови – я помру!

– У мене вдома справжнісіньке пекло! – сказав бідолашний Мушаміель. – Який сенс бути королем, якщо у вашому власному палаці вам не дають спокійно подрімати годинку? Втім, я ж можу позбутися усього цього клопоту. Покликати сюди Містигриса! Навіщо я тримаю міністра, як не для того, щоб він говорив мені, про що я думаю, і знав, чого я хочу і чого не хочу!

Розділи:   I    II    III    IV    V    VI    VII    VIII    IX    X    XI    XII   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова