![]() |
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Естонська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Бордзиловський
Сторінки: 1 2
В одного селянина було троє синів. Старших синів батько любив, а молодшого зневажав. Життя бідоласі не було, а тільки те й залишалося, що йти геть з дому та шукати долі.
Прочув він, що обіцяв король видати свою дочку заміж за того, хто подолає страшного звіра – лютого вепра, що жив у його лісі. Прийшов парубок до палацу та й каже:
– Дайте мені спробувати.
Сміються з нього слуги королівські:
– Ви тільки подивіться на нього! Сюди такі лицарі приходили – та й ті нічого не вдіяли, де ж цьому невмиваці впоратися!
– А от побачимо!
Усе місто збіглося, щоб подивитися на битву з лютим звіром. Сам король не всидів удома.
А Невмивака ось що придумав: став він біля церковних дверей, та й ну дражнити вепра. Кинувся звір на нього – а Невмивака у бік. Та й затулив двері!
Дивляться люди: ач, який спритний хлопець. Король від утіхи долоні тре: "Оце ж хитрун! Заманив-таки звіра у пастку! Цікаво, що він далі робитиме..."
Аж раптом усі бачать: стоїть вепр на дзвіниці. Невмивака навмисне залишив двері на дзвіницю відкритими. Побачив вепра – та й ну знов дражнити.
Не стерпів вепр, розлютився – та як стрибни з вежі. Упав так, що загруз по самісіньке черево. Узяв юнак меч – та й відрубав звіру голову.
– Ну як, чи віддаси за мене свою дочку? – запитує він короля.
– Ну, якщо обіцяв, то доведеться віддати, – відповів король.
І Невмивака одружився з королівською дочкою. Весілля було, що аж гуло! Для гостей зарізали сто биків та тисячу свиней. Танцювали так, що земля дрижала, а на небі зірки миготіли.
Зажив Невмивака як сир у маслі. Але не любив король, щоб його зяті байдикували. Покликав він їх до себе та й каже:
– Живе у моєму лісі білий віщий птах. Треба його спіймати. Хто це зробить – той отримає добру нагороду.
На світанку піднялися та пішли зяті виконувати королівське завдання, а Невмивака тільки опівдні прокинувся. Добряче попоїв, та ще й у дорогу прихопив повну торбу їжі.
Ходив-бродив по лісі, та тільки птаха не знайшов. Проте стрів по дорозі старого діда.
– Дай-но мені поїсти, заради Бога, три дні нічого в роті не було, – просить його дід.
Віддав Невмивака старому свою торбу:
– Бери, діду, їж скільки влізе!
Їсть старий, а сам розпитує: чи далеко йде, та навіщо?
– Король велів спіймати білого птаха, але де там! Зятям, може, й пощастило, адже вони ще на світанку пішли, а я, напевно, дарма тільки час втрачаю.
– Не журися, без моєї допомоги нікому не спіймати білого птаха, – відповів раптом старий.
– Підбери-но хлібні крихти з землі, та розсип їх на полі. Прилетять птахи, серед них буде й той, що потрібен королю. Ти його одразу помітиш.
Зробив Невмивака усе так, як порадив йому старий, та й спіймав білого птаха.
Зібрався йти додому, а старий і говорить йому на прощання:
– Якщо тобі ще раз знадобиться моя допомогу, приходь сюди та тричі гукни: "Гей, діду!". Я почую та явлюся.
Подякував юнак старому за добру пораду та пішов.
Дорогою сів трохи відпочити і задрімав. Аж тут ідуть зяті, побачили Невмиваку та й ну сваритися:
– От ледар! Спить собі, а ми за нього відбувайся!
Прокинувся Невмивака:
– Невже я такий дурний, щоб задарма бігати? Адже птах вже у мене в мішку!
– Не мели дурниць! – ще більше розсердилися зяті.
– Як не вірите, то погляньте! – розв'язав мішок а там... Хто б міг подумати!
Зяті тільки роти повідкривали, а найстарший говорить:
– Чи не продаси птаха нам? Ми тобі добре заплатимо.
– А чого б не продати за гарну ціну? – відповідає Невмивака.
– Чого ти хочеш за нього?
– Лише шматок твого мізинця.
Скривився старший зять, а потім і думає: "Ну й нічого, а зате мені король купу грошей заплатить". Та й відрізав шматок мізинця.
Так воно й сталося. Зрадів король, побачивши дивного птаха, та відсипав старшому зятю цілу купу золоту.
Сторінки: 1 2
Автор: Естонська народна казка; ілюстратор: Бордзиловський В.Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова