|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Принцеса у печері
Шведська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Городнічева
Колись давно жив король, і була у нього одна-єдина дочка, така гарна та добра, що дивилися на неї люди і надивитися не могли.
Почали до неї свататися женихи – принці та шляхетні лицарі.
Але принцеса віддала своє серце королевичу з далекої країни.
О тієї пори сталася страшна війна, напав на королівство ворог.
Злякався король, що не перемогти йому ворожого війська, і наказав викопати у лісі печеру та сховати у ній свою дочку.
Дав король принцесі припасів, а ще служницю в подруги, а сам став збиратися на війну.
Не покинув короля й принц: у найскладніший час він став на захист країни батька своєї коханої.
Зажурилася принцеса і сказала принцу, прощаючись з ним:
– Якщо нам з тобою не судилося зустрітися, пообіцяй мені одружитися з тією дівчиною, що зуміє доткати оцю золоту парчу.
Потім вона простягла своєму нареченому шматок золотої парчі, що була майстерно зіткана золотою та шовковою ниткою. Узяв принц парчу і пообіцяв виконати прохання принцеси. На тому й попрощалися.
Довго билися два війська, доля відвернулася від короля – пав він на полі бою. А молодий принц повернувся додому.
Тим часом принцеса зі своєю служницею жили у печері, шили золотими нитками та чекали на повернення короля.
Так минуло довгих сім років, і нарешті, закінчилися у них всі припаси. Померла від голоду й туги служниця, і залишилася принцеса сама-самісінька у темній печері.
Що їй було робити? Узяла вона ніж та почала колупати ним стіну печери, не зупиняючись ані на хвилину.
Поки нарешті, на третій день, не вибралася на світ божий. Переодяглася принцеса у сукню служниці та й пішла світ за очі.
Довго чи не довго йшла принцеса, аж раптом зустріла старого вугільника. Розповів старий принцесі про все, що трапилося: про війну та про смерть короля.
Сумно стало принцесі – адже тепер вона залишилася зовсім сама. Попрощалася принцеса з вугільником і пішла далі.
Довго йшла, аж поки не опинилася у володіннях того самого королевича, що колись присягнув їй на вірність.
До того часу принц уже й сам став королем. Не годиться королю залишатися без спадкоємця, тож йому шукали наречену. Але молодий король не міг припинити згадувати свою кохану, з якою він заручився кілька років тому.
Проте минав час, і нарешті король оголосив, що королевою стане та дівчина, що зуміє доткати золоту парчу принцеси.
Розлетілася звістка по всіх кінцях країни, і почали приходити до палацу молоді дівчата.
Приїхала туди у пошуках щастя й одна вродлива дівчина з далекої країни. Саме до неї підійшла перевдягнена принцеса та попросилася до неї на службу. Так стала принцеса служницею у чужоземки, і жодна людина в королівстві не знала, хто вона є насправді.
А чужоземка дуже хотіла стати королевою. Але як красуня не намагалася, вона так і не зуміла доткати парчу.
Одного разу, коли господарки не було вдома, принцеса-служниця сіла за ткацький верстат та зіткала великий шматок парчі.
І пронеслася по всьому королівству чутка про чужоземку, що зуміла приборкати хитру тканину. Усі говорили про скоре весілля короля.
А той часто приходив до чужоземки, щоб подивитися, як просувається робота. Але коли б король не прийшов, верстат стояв порожній. І якось молодий король запитав дівчину, чому вона ніколи не працює у його присутності.
– Я соромлюся працювати, коли на мене дивиться король, – відповіла чужоземка.
Незабаром тканина буле готова. І у палаці почали готуватися до весілля.
Але у день весілля наречена раптом захворіла. Не хотілося їй, щоб про її хворобу дізналися у королівстві. Тож попросила вона служницю поїхати замість неї.
Погодилася королівська дочка. Вдягла весільну сукню, накинула на обличчя покривало та сіла на чудового коня. Ніхто й не знав, що господарку замінила служниця.
Вирушив весільний кортеж до церкви, але важко було на душі у принцеси, усім серцем вона кохала чоловіка, з яким мала обвінчатися, але не могла йому в тому признатися.
Король обмінявся з принцесою кільцями, а ще й вдягнув на неї срібний пояс із такою хитромудрою застібкою, яку ніхто, крім самого короля, не міг би розстебнути.
Після вінчання всі повернулися до палацу і розпочався весільний бенкет із музикою, танцями та різними розвагами.
А принцеса побігла мерщій до дівочої кімнати та помінялася сукнями зі своєю господаркою, адже ніхто не мав знати, що замість чужоземки вінчалася її служниця. Проте пояс залишився на принцесі, бо ніхто не міг його розстебнути.
Після свята король запитав свою молоду дружину:
– Скажи, моя люба, де пояс, який я вдів на тебе?
Чужоземка побіліла від страху та відповіла:
– Я віддала його своїй служниці.
Наказав тоді король покликати служницю і побачив на ній пояс. Зрозуміла чужоземка, що її обман розкрито, та скоріше поїхала з палацу.
А король впізнав свою справжню наречену. Розповіла йому принцеса про все, що довелося їй пережити за довгі роки їхньої розлуки.
І все королівство раділо їхньому щастю.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова