Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Тетяна Макарова

Сніг вирушає до міста

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Коваленков

 

Зміст

Про те, які очі в Сосен і які очі в Снігу
Сорока Люська і сорока Т-с-с
Академік Філін і Снігові закони
Місто і Залізниця
Як Сніг зустрівся з людьми і дізнався, на кого він схожий
Хто з нас Сніг?
Скільки разів на рік буває зима
У перший раз випадеш — піднімешся...
Що буде, якщо від трьох кісточок відняти дві?
Що таке кохання?
Різні квіти і різні звірі
Втретє випадеш...
Коли морозиво здається несмачним

 

Як Сніг зустрівся з людьми і дізнався, на кого він схожий

І от настав ранок. Перший ранок лісового Снігу в місті. Сніг дуже рано прокинувся і пішов оглядати місто. Вдень воно виявилося ще гарнішим, ніж вночі.

Сніг дуже хвилювався, думаючи про першу зустріч з людьми. Як вони його приймуть? Що вони скажуть йому? Що скаже їм він? Адже він не дуже добре вміє висловлювати свої думки і почуття... Він навіть намагався приготувати привітання. Він думав про себе: «Я їм скажу так: „Дорогі люди...“ Ні, не те. Вони мені можуть заперечити: „Ти ж нас зовсім не знаєш. Ти з нами щойно познайомився. Коли ж ми встигли стати для тебе дорогими?“ Краще я скажу так: „Шановні люди. Я Сніг. Я вас дуже поважаю“. Ні, негарно якось...»

Зрештою Сніг вирішив: як вийде, так і вийде. А вийшло все дуже несподівано. Люди ні про що його не питали. І нічого йому не сказали. Вони взагалі не звернули на нього жодної уваги. Наче лісові Сніги тільки те й роблять, що ходять по вулицях міста.

Сніг вирушає до міста

— А може, так воно і є? — розгублено подумав Сніг.

Але потім він зрозумів, у чому справа. Це сталося так. Якийсь чоловік, як здалося Снігу, впізнав його. І кинувся до нього з розпростертими обіймами. Сніг дуже зрадів, що зустріч виходить такою теплою. Але чоловік раптом закричав:

— Іване Івановичу! Любий! Скільки зим!

Сніг розгублено почав обмірковувати, скільки ж, дійсно, зим? І чому його назвали Іваном Івановичем? Але тут чоловік сказав:

— Вибачте, помилився. Але яка подібність! Тільки у Івана Івановича очі чорні, а у вас блакитні... Яка подібність...

І Сніг зрозумів, чому люди нічого йому не кажуть, ні про що не питають його. Вони просто не знають, що він Сніг! Вже якщо його можна сплутати з якимось Іваном Івановичем, значить, він дуже схожий на людину. Сніг хотів бува пояснити їм, хто він такий. Але люди так поспішали кудись, що Сніг вирішив:

«У них, напевно, дуже багато своїх турбот. Навіщо додавати їм ще одну?»

І не став нічого говорити.

А згодом він дізнався про себе ще одну річ. Надзвичайно дивну. Він вирішив покататися на тролейбусі. Йому було страшнувато, правду кажучи. Але він подумав:

«Оце сосни здивуються, коли я їм розповім, що їздив у тролейбусі!»

Сніг одразу ж уявив собі здивовані очі сосен, поборов страх і скочив на підніжку. Це ми, люди, міські жителі, постійні пасажири тролейбусів, знаємо, що якщо вже ти сів у тролейбус, то слід купити квитка. А Сніг, в місті людина нова, про це не знав. Він просто поняття не мав про це. Тролейбус рухався вперед, а Сніг сидів спокійно, тобто не зовсім спокійно, а трохи схвильовано, на одному з тих місць, над якими був напис: «Для дітей та інвалідів». Сидів і дивився у вікно. Як раптом почув:

— Громадянине, ваш квиток?

— Чий квиток? — запитав Сніг з інтересом.

— Ваш. Чий же ще? — здивовано відповів контролер.

— Який квиток? — здивувався Сніг.

— Та ваш же, кажу! — розсердився контролер. — Не віднімайте часу, громадянине. Не прикидайтеся дурником. Якщо немає квитка, то так і скажіть: «Немає у мене квитка».

— Немає у мене квитка, — охоче погодився Сніг.

— От так би й одразу. А то: «Чий квиток?», «Який квиток?» І не соромно вам, громадянине, їздити зайцем?

— Ким?!!

Сніг був приголомшений. Він ніколи не думав, що схожий на зайця. І сосни ніколи йому про це не говорили.

— Зайцем, зайцем, громадянине! Що, закони не для вас писані? Або ви взагалі не знаєте?

— Знаю, — твердо сказав Сніг. — Знаю. Обидва закони знаю. Мені їх Філін розповів. Два закони.

Сніг вже збирався прочитати ці закони напам'ять. Він їх дуже добре пам'ятав. Але тут контролер сказав:

— Законів не два, громадянине, а набагато більше, дозвольте вам зауважити. І їх треба вивчати самому, а не слухати якихось Філінів. Хтозна, що вони вам розкажуть. І чому ви, громадянине, всілися на цьому місці? Адже ясно написано: «Для дітей та інвалідів». А ви не дитина зовсім. І не інвалід, як я подивлюся, а їздите зайцем!

Сніг вирушає до міста

Сніг підвівся, дочекався зупинки і вийшов. А хтось услід йому сказав:

— Як не соромно! Одразу видно, справжній заєць.

Звичайно, все це було дуже прикро. Але Сніг розумів — так вийшло тому, що люди не знають, що він Сніг. Інакше вони багато чого б пробачили йому. Напевно пробачили б. Але займало його зараз не це, а дивне відкриття. Виявляється, він схожий на зайця! І навіть не тільки схожий, а просто він заєць! Справжній заєць! І це видно одразу!

Сніг вирушає до міста

Зміст

Про те, які очі в Сосен і які очі в Снігу
Сорока Люська і сорока Т-с-с
Академік Філін і Снігові закони
Місто і Залізниця
Як Сніг зустрівся з людьми і дізнався, на кого він схожий
Хто з нас Сніг?
Скільки разів на рік буває зима
У перший раз випадеш — піднімешся...
Що буде, якщо від трьох кісточок відняти дві?
Що таке кохання?
Різні квіти і різні звірі
Втретє випадеш...
Коли морозиво здається несмачним

 



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти

© 2015-2020 Валерія Воробйова