Сніжна зіронька горить

Перший сніг

Голуби злетілися біленькі, –
Мабуть, хтось їм хліба накришив.
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.

Не спурхне сніжок цей голубами.
Як весняне сонце припече,
Він струмком зів’ється між горбами
І в далеке море утече.

Віночок

Сніжний віночок сплітає зима,
Такий, що не можна й намріяти.
Йду я тихенько, немов крадькома,–
Жалко віночок розвіяти.

Хай хоч погляну в люстерко: який?..
Тільки ввійшла я до хати,
Став той віночок вологий, липкий,
З хустки почав опадати.

Глянула в люстро – віночка нема.
В хаті стою і сумую.
А у віконце сміється зима:
«Вийди, новий подарую!»

Сніжна зіронька горить

Сніжна зіронька горить
В мене на віконці.
Як погасне, інша вмить
Спалахне на сонці.

Скільки їх, живих, ясних
Вранці мерехтіло!
Це малята зір нічних
В гості прилетіли.

Ялиня

Сива матінка зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.

Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.

У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята.

Про снігура

Я спіймав у сітку
Снігура,
Посадив у клітку
З ятера.

Їсти він не хоче
Хліба і квасолі,
Ніби каже: «Хлопче,
Випусти на волю».

Відчинив я клітку
З ятера,
Випустив на вітку
Снігура.

Любий Гриць

Снігурики-снігурі
Розлітались на дворі.
Я їм виніс за поріг
Гречки, сім’ячка на сніг.

І тоді,– я чув це сам,–
Закричали птиці:
– Ти завжди був любий нам,
Ти найкращий, Грицю!

Дідів портрет

Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся: «Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!»
Вмить зібравсь Омельків рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»

Кожушок

Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха,
Як забіг у нім до хати,
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.

Набійки

Вовк з’явився до шевця,
Дав копійку з гаманця
І сопе: «За цю копійку
Ти набий людські набійки.
На снігу мої сліди
Скрізь доводять до біди».
Швець узяв найтовщу швайку
Та у лапу... Вовк аж айкнув:
«Геть набійки, хай їм біс!» –
І мерщій гайнув у ліс.
Сів під буком і судачить:
«Чув я сам, як люди плачуть
Все ото через набійки,
Що не варті і копійки».

Майстер-ламайстер

Майстер-ламайстер,
Трощун, розбивайстер.
Крутиться, трудиться
Майстер-ламайстер.
Зламав п’ятитонку
І трактор стосилий,
Бричку-двоконку,
Автобус красивий.
Новий криголам
І ракету зламав,
Розбив пополам
Теплохід, пароплав.
Частини, пружини
Поклав у торбину
І каже: «Я вигадав
Нову машину!»

У кота великий хвіст

У кота великий хвіст.
Іде кіт до сіл і міст,
За моря, за океани –
Кожен хай на хвіст погляне.
Всі кричать: «Оце дива!
Це так хвіст! А голова?
Щось не видно за хвостом!» –
Отаке було з котом.

Кіт в чоботях

«Кіт в чоботях» –
Гарна казка»,–
Прочитавши, мовив кіт.
До шевця прибіг:
«Будь ласка,
Чобітки поший як слід».
Швець пошив.
Узувся Вася,
Підківками стугонить.
Як до мишки він не крався,
Та почує, зникне вмить.
Кіт в чоботях – це чудово,
Ще як шпори із дзвінком.
Та котові йти на лови,
Мабуть, краще босіком.

Кіт з Рябком були друзяки

Кіт з Рябком були друзяки.
Котик нишком у собаки
Брав щоразу м’ясо, сало,
Бо котові завжди мало.
А Рябко зітхав у тузі:
«Хай бере, на те ми друзі».
Діти, ви скажіть мені:
Кіт був друг Рябкові?..

Киця-першокласниця

Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив накінець:
«Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста».
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»

У білочки, у лисочки

У білочки, у лисочки
На берізках колисочки,
А сірої козулі
У калині люлі.
Вітер із долини
Гойдає калину
І малій козулі
Він шепоче: «Люлі!»

В небі – в морі

В небі – в морі
Сяють зорі,
Місяць в човнику пливе
І питає:
«Де живе
Той хлопчина,
Молодчина,
В кого ліжечко нове?
Я візьму його у човен,
Човен той сузір’я повен –
Хай бере собі маля
Щасну зірку звідтіля».

У широкому вікні

У широкому вікні
Є три зірочки ясні:
Перша зірочка щаслива,
Друга зірочка вродлива,
Третя зірочка правдива –
Вірні подруги вони.
Люба донечко, засни.
І тоді до тебе в сні
Всі три зірочки ясні
Прийдуть у таночку,
В золотім віночку,
Щоб росла щаслива,
Щоб росла вродлива,
Щоб росла правдива
Наша люба дочка.