|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Золота колиска вітру
Казахська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Урманче
У давні часи трапилася у казахському степу надзвичайно люта зима. Льодяною кригою вкрилася земля. Коні й вівці не могли дістатися до корму. Голод прийшов до людей.
Жив у ті часи мисливець Мергенбай. Була в нього дочка Алтиншаш – Золоті коси.
Сміливий і щасливий у полюванні був мисливець і завжди ділився здобиччю із сусідами. Але відвернулося щастя й від Мергенбая. Давно не приносив він з полювання ані антилопи, ані зайця, ані навіть фазана.
З останньої купки борошна спекла Алтиншаш корж. Розділила його навпіл.
У сусідній юрті жила стара жінка Кара-Кемпір з онуками. Їм і принесла половину коржа добра Алтиншаш.
– Це все Боранбай – могутній володар північних вітрів, – сказала Кара-Кемпір. – Він посилає на землю морози й бурани. Мабуть, завинили ми перед ним, і тільки добра людина зможе пом'якшити його гнів.
Замислилася Алтиншаш над її словами. І сказала батькові:
– Я піду до Боранбаю і попрошу його пожаліти людей, бо загинуть усі.
Відповів мисливець Мергенбай дочці:
– Іди, Алтиншаш. Тільки ти зможеш врятувати нас.
– Іди, Алтиншаш – добре серце, – сказали їй люди.
Стара Кара-Кемпір принесла їй шубу й шапку, дала санчата.
– Санчата доведуть тебе до Боранбая, тільки дивись, не зупиняйся на шляху.
Запам'ятала ці слова Алтиншаш. Вітер намагався зірвати з неї шубу, розв'язав шапку, а вона все йшла та йшла за санчатами. Довго йшла вона, не розбираючи, скільки часу бреде вона у бурані.
Нарешті санчата привели її до високої гори. Ледве дісталася вона до вершини.
Далеко, біля підніжжя гори, стояла сяюча юрта. Це було крижане житло Боранбая. Сіла Алтиншаш на санчата, заплющила очі й відштовхнулася.
Швишде вітру домчали її санчата до крижаної юрти. Але ніде не було ані сліду, ані душі. Увійшла Алтиншаш до юрти.
А тим часом на далекому пагорбі сидів й веселився Боранбай. З усіх дірок його величезної шуби вилітали вітри.
Раптом Боранбай почув запах диму. Розлютився Боранбай:
– Хто це з людей насмілився запалювати вогонь? Хто там гріється біля багаття?
Полетів могутній володар північних вітрів на запах диму. За ним понеслися його слуги – бурани й завірюхи.
Ще сильніше розлютився Боранбая, коли побачив, що дим іде з його юрти.
Із люттю влетів він до юрти і застиг від подиву. Довгокоса дівчина вклонилася йому й запросила сісти на почесне місце.
Піднесла чашку гарячої сурпи, розломила корж. Давно не обідав так смачно Боранбай. Стало йому парко, розкрив шубу, а в ній – самі дірки.
Узяла Алтиншаш голку і попросила дозволу зашити шубу. Дозволив Боронбай.
Потім зі шматка співучої сосни й кінського волоса змайструвала Алтиншаш домбру. Торкнулася пальцями струн. Задзвеніли струни, заспівали ніжну пісню.
Заплющив Боронбай свої невсипущі очі. Присіли біля юрти його слуги – північні вітри й теж закрили повіки.
Усе лунала чарівна музика, усе тихіше свистіли бурани й завірюхи. Вперше за багато днів почало яснішати небо.
Нарешті сонце пробилося з-за хмар.
– Це Алтиншаш заспокоїла Боранбая! – зраділи люди. Зрозумів мисливець Мергенбай, що жива його дочка.
Усе палкіше розжарювалося сонце, розтанули сніги, потекли струмки. Після довгої чорної ночі настав весняний день.
А в юрті у Боранбая з'явилася крихітна дівчинка з таким ясним обличчям, що від нього стало світло, як удень. Боранбай сам змайстрував їй золоту колиску, скував тонкі ланцюжки.
Вночі темне небо освітилося так яскраво, ніби зійшло нічне світило. Це Боранбай підвісив у небо колиску своєї доньки.
Захиталася колиска, засміялася дівчинка й визирнула з небесної колиски. Побачили її люди, простягнули до неї руки:
– Айсулу – Місячна красуне! Яка ж ти світла!
І сказала мудра стара Кара-Кемпір:
– Впізнаю нашу добру Алтиншаш. Вона врятувала нас від холоду, вона подарувала людям нічне світило. Дивись, Мергенбаю, адже це твоя онука!
З того часу мисливець Мергенбай полюбив дивитися на нічне небо: усе чекав, коли визирне з колиски ясне личко Айсулу – Місячної красуні.
Колихалася на небі колиска, сміялася дівчинка, і степ осявався її світлою усмішкою.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова