Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

 

Перед татом стояв пюпітр на довгій ніжці. На ньому лежали ноти. Тато грав на скрипці. Пальці лівої руки літали по струнах, а смичок носився так швидко, що його майже не було видно.

«Диявольські трелі» — дуже важка п'єса. А зараз тато якраз підходив до найважчого місця у всій п'єсі.

І як завжди, в нього почали з'їжджати окуляри, які трималися на одній дужці.

Ці окуляри та ще двері, що вічно скрипіли, жахливо дратували тата і заважали йому жити. Щоранку, йдучи на репетицію, тато вирішував негайно віднести окуляри у ремонт і купити мастила для дверей. А щовечора, повернувшись додому, він згадував, що забув і те й друге.

Поправивши окуляри, тато перейшов до флажолетто. Це були ніжні ноти на самому верху найтоншої струни — квінти. Щоб зіграти флажолетто, тато забрався пальцями до самої підставки, і тоді почулися тихі звуки, схожі на писк.

Бабусин білий кіт, що дрімав на шафі в коридорі, підняв вуха. Він ніколи не міг байдуже чути флажолетто, тому що приймав його за мишачий писк.

Це був дуже честолюбний кіт. Хоча в квартирі мишей не було, і він їх зроду не бачив, він усе життя мріяв спіймати мишу. Тому кожного разу, коли бабуся натирала редьку, Катя стирала гумкою помилку в зошиті, а тато добирався до флажолетто, — кіт мчав навздогін за мишею.

І цього разу, почувши підозрілий писк, кіт сплигнув з шафи і почав крастися до татових дверей, нервово граючи хвостом.

Тато почув жахливий скрип дверей. Він здригнувся.

Хижо поводячи вусами, кіт просунувся до кімнати.

— Тпрусь! — крикнув тато і замахнувся смичком.

Кіт, не поспішаючи, вийшов з кімнати.

Тато знову заграв.

Кіт, почувши це, повернув назад. Знову зарипіли двері.

Тато сердито обернувся, і окуляри впали на підлогу. Він побачив замість кота розпливчасту білу пляму.

— Ах, так! — сказав тато. Схопив кота за комір і викинув у коридор.

Потім тато зачинив двері, які одразу ж прочинилися знову, і пирхнув від люті.

Ображений кіт щось прошипів і забрався під шафу, де лежала лялька без голови і два кубики. Він сидів там, б'ючи хвостом від обурення.

Тато шукав окуляри, проклинаючи цю нещасну квартиру, повну нахабних котів і скрипучих дверей, в якій людина не має ані хвилини спокою. При цьому він несподівано піддав ногою окуляри, і вони відлетіли кудись у куток. Тепер не було жодної надії їх знайти.

Остаточно розсердившись, тато махнув рукою і став грати без окулярів, водячи носом по нотах.

По коридору повз кота проскакав білий кролик. Побачивши його, кіт зашипів, але про всяк випадок сховався глибше під шафу. Нічого подібного досі в хаті не було!

Кролик підняв вуха, пожував губами і не поспішаючи пострибав до татової кімнати.

Вже хвилин п'ять татові ніхто не заважав, і він почав заспокоюватися. Та раптом знову пролунав нестерпний скрип!

Розлючений тато обернувся. Звичайно, він знову побачив знайому розпливчасту білу пляму!

— Приб'ю! — прошепотів тато і кинувся ловити кота.

Але кролик зник під диваном.

Катина бабуся купила все, що потрібно, і поверталася з базару.

Піднімаючись до себе на третій поверх, бабуся почула, як відчинилися двері у них на сходах.

Вона заквапилася і гукнула знизу:

— Не зачиняйте!

Але виявилося, що то вийшла зі своєї квартири сусідка. Вона несла таз, повний мокрої білизни.

— Доброго дня, Надія Петрівно! — привітно сказала бабуся. — А я вже думала, що то наші...

— Ваш кіт нюхав моє молоко! — повідомила Надія Петрівна, піджавши губи. — Скільки разів я просила вас не пускати його бігати по карнизу!

— Вибачте, — сказала бабуся.

— Цікаво, чому це всі коти зі всього двору лізуть саме в моє віконце? — розкричалася Надія Петрівна, піднімаючись на горище. — А хто не вміє виховувати котів, нехай не тримає!

— Гаразд, іди собі... — пробурмотіла бабуся.

Двері сусідчиної квартири залишилися прочиненими.

Бабуся поставила важкий кошик, почала діставати ключ і, раптом ненароком штовхнувши кошика, перекинула його набік. Цибулини, підстрибуючи, помчали вниз по сходах.

— Ах, я ворона! — схопилася бабуся і спустилася збирати цибулю.

Тоді відчинилися двері квартири Пастушкових. З неї вилетів білий кролик і, описавши дугу, впав прямо до бабусиного кошика.

Двері зачинилися. Загриміли ключі, ланцюжки, засувки. Почулися татусеві кроки, що поступово віддалялися, і стало тихо.

Кролик не засмутився зміною долі. Поборсавшись у кошику, він вибрав собі морквину і почав гризти.

Зібравши цибулини, бабуся піднялася по сходах... і раптом побачила у своєму кошику кролика!

— Ось тобі привіт! — сказала вона і задумалася: «Звідки він міг узятися?» Так і не розв'язавши цього питання, бабуся присіла перед кошиком. Вона дивилася, як кролик гризе її морквину, і розчулилася.

— Ах ти, голубе мій! — шепотіла вона. — Ах ти, красунчику!

Тут вона побачила відчинені двері Надії Петрівни і все зрозуміла. Вона похитала головою:

— Вчить інших, а сама що робить!.. Ну, поїв, погуляв? — запитала вона кролика. — Іди, любий, додому, а то пропадеш.

Вона тихенько проштовхнула кролика до сусідської квартири і кинула йому вслід капусту і цибулю. Потім дбайливо прикрила двері, щоб кролик не вибіг, і зазирнула до кошика. Суп варити було нема з чого.

— Нічого, знову куплю, — сказала вона і, взявши кошика, спустилася по сходах. Так зник ангорський кролик.

Катя дуже поспішала додому. Треба було годувати кроликів. Але Лілька сказала, що без Шури вона не зробить жодного кроку. Кролики не помруть, а Шура образиться насмерть. І так подруги не поводяться. І нехай вона провалиться на цьому місці, якщо Шура зараз не сидить на бульварі і не читає «Вершника без голови».

Дівчатка вихором помчали на бульвар. Хлопчик з макаронами мовчки нісся ззаду, жуючи на ходу третього бублика.

Шура дійсно сиділа на лавці між молоденькою нянькою і сплячим дідком і читала їм уголос «Вершника без голови» Майн Ріда.

— «Хай вам грець! — вигукнув мисливець. — Ще шість секунд, і я стріляю! Якщо ви просто опудало, то це вам не зашкодить. А якщо ви диявол, то це, мабуть, теж не заподіє вам шкоди. Але якщо ви людина, що грає роль мерця, то ви заслуговуєте кулі. Ви не хочете? Гаразд! Я стріляю. Раз, два, три, чотири, п'ять, шість! Слідом за цим пролунав постріл...»

І тут на доріжці з'явилися Катя, Таня і Ліля.

— А що я вам казала?.. — тріумфувала Лілька. — Шуро, слухай, що я скажу... Ти зараз помреш!

Але Шура не померла. Зате мало не померла її сусідка — нянька з грудним немовлям на руках.

Поки дівчата навперебій розповідали про крокодила і шпака, вона ойкала і в хвилюванні підкидала немовля все вище і вище. Тож, якби розповідь тривала ще трохи, бідолашне немовля опинилося б на дереві.

— Не брешеш? — запитала нянька. — Ану, пішли!

І, схопивши на льоту немовля, зіскочила з лавки.

Усі побігли — адже вже був час годувати кроликів.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова