Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

Бідолашна Катя брела із сачком по доріжці парку. Вона вже ні на що не сподівалася. Та раптом вона побачила чорного птаха з білими плямами!

Птах сидів на кущі біля альтанки і безтурботно чистив крильця. Затамувавши подих, Катя підняла сачок і, міцно тримаючи його обома руками, стала підкрадатися.

А за цим самим кущем на зеленій лавочці сиділи нянька з дитиною і Надія Петрівна.

На колінах у Надії Петрівни була велика пляшка з черепом і кістками, з етикеткою «Щуряча отрута». Цією покупкою вона закінчила свій перелік і вирішила трохи відпочити, тим більше, що після всіх подій нерви її сильно сплохували.

Надія Петрівна вже тричі встигла викласти няньці свою сумну історію. Але ніякого співчуття не викликала: навпаки, почувши про крокодила, та остаточно образилася.

Вона обмотувала мотузкою чобіт, від якого під час біганини відпав підметок, відмахувалася від Надії Петрівни і бурчала:

— Годі, не обдурите. Знаємо ми ваших крокодилів. Думають, якщо сільська, то...

— Не гуди, — буркнула Надія Петрівна, не слухаючи няньку. — Спочатку капуста...

Вона загнула перший палець. Нянька недовірливо гмикнула.

— Потім кролик...

Із мстивою посмішкою Надія Петрівна загнула другий палець. Нянька мовчки колотила каменем по підметку, щоб показати, що її більше не проведеш ніякими кроликами.

— І крокодил! — закінчила, загнувши третій палець, Надія Петрівна.

— Ото вже брешуть! — з обуренням вигукнула нянька.

Цієї хвилини Катя підкралася зовсім близько. Шпак не відлітав. Вона встала навшпиньки, підняла сачок, і...

— І все на мою голову! — сказала Надія Петрівна. Тут над її головою пурхнув шпак, а на її голову з розмахом опустився сачок!

Нянька схопилася і побачила ту саму дівчинку, дурисвітку і брехуху.

Розлютившись, вона схопила дитину догори дригом.

Надія Петрівна, яка завжди чекала нових підступів від своїх ворогів, хоробро рвонулася вперед. Сачок вилетів з Катиних рук. Катя впізнала яскраву кофту Надії Петрівни.

Вона пробелькотіла:

— Вибачте... — і кинулася бігти так швидко, як тільки могла.
Надія Петрівна стрімко обернулася і крізь жовту сітку сачка побачила зникаючу Катю. Їй стало ясно: каверзи тривають.

Щуряча отрута валялася на піску...

Катя йшла, опустивши голову, плакала, і на доріжці за нею залишалися краплі, як після дощу. Так вона повільно підійшла до будинку. А піднімаючись сходами, то затримувала крок, то бігла, то сподівалася, що всі звірі раптом знайшлися і чекають її вдома, то боялася дізнатися, що їх як і раніше немає.

Вдома був один крокодил.

Катя подивилася на нього і відвернулася. Бабуся намагалася не дивитися на Катю: її серце не витримувало.

Катя забилася в кут дивана і з жахом стала чекати на дзвінок. І дзвінок пролунав довгий, гучний, пронизливий.

У Каті не вистачило духу йти відчиняти.

Пішла бабуся.

До кімнати увірвалися Мілка і хлопчик з макаронами. Від швидкого бігу Мілка вся змокла, а хлопчик з макаронами висох після купання.

Вони принесли черепаху!

Катя засміялася від радості. Їй навіть здалося на мить, що справи не такі вже й погані. Але тільки на хвилину. Адже ні кроликів, ні шпака не було!

— Головне — крокодил! — сказав тато, заспокоюючи. — Кроликів і шпаків завжди можна дістати.

— А то! — похмуро відгукнувся хлопчик з макаронами.

— А ми зараз подзвонимо до зоомагазину і з'ясуємо, чи є там кролики.

— Немає, — сказав хлопчик з макаронами.

— Це ми ще побачимо... — усміхнувся тато і зняв слухавку.

Нагуляний кіт ліниво зазирнув до вікна з карниза. Та раптом він пригнувся, хижо повів вусами, величезним стрибком перелетів через кімнату повз тата, мало не збивши його з ніг, і кинувся до шафи.

Тато здригнувся:

— Знову!..

Кіт зник у шафі.

Там почувся шум і метушня. Дверцята відчинилися. З шафи вилетів білий клубок, прокотився по підлозі і розпався на кота та кролика.

— Ах! — крикнула Катя, зловила і пригорнула до себе кролика.

Але тут же злякалася, що затискає, і посадила кролика до клітки.

— Ось тобі привіт! — просяяла бабуся — Це, напевно, і є мій кролик!

— Ні вже, вибачте! — сказав тато, якому ще дещо стало ясно. — Це мій кролик!

Але чий би він не був, його вже давно треба було годувати. Катя насипала вівсянки, а бабуся принесла з кухні капустяний лист.

Мілка і хлопчик з макаронами, що сиділи перед ящиком з крокодилом, перейшли до кролика і присіли перед ним.

Хлопчик пригостив кролика макарониною зі свого кулька.

— От і добре! — бадьоро сказав тато. — Тепер не треба купувати двох кроликів. Достатньо буде одного.

Бабуся раптом заметушилася і почала відкривати усі шафи і висувати усі шухлядки в квартирі. Але її кролика ніде не знайшлося.

А кіт, з'ясувавши, що це знову не миша, на що він так розраховував, образився і поліз назад у вікно.

Пролунав дзвінок, зовсім тихий.

Але Каті здалося, що над її головою пролунав грім.

— Пізно. Це він! — прошепотіла Катя, притиснувши руки до грудей.

Вона встала. Вона вже бачила, як входить Мітя і тримає в руках страшну розписку. А там написано: "Обіцяю повернути цілим і неушкодженим шкільне майно".

Катя зціпила руки і прошепотіла:

— Хлопчику... я не зберегла державне майно!

Дзвінок пролунав ще раз. Бабуся кинулася до Каті:

— Катрусю, це все я, стара ворона, винна! Не плач, я сама з ним поговорю...

Тато покрутив головою, зітхнув і пішов у передпокій. Мілка від страху полізла під ліжко.

— Куди ти? — запитав хлопчик з макаронами, але вона не відповіла. Тато відкрив двері.

— А, Сашко! — зрадів він. — Здорово, Саша Медведкін! Радий тебе бачити, Саша Медведкін!

Саша, чистенький, акуратний, увійшов у передпокій і витер ноги об килимок. Потім відкашлявся і сказав:

— Велике спасибі! Від мами і від тата, і від мене.

— Не провалився? — запитав Пастушков.

— П'ятірка! — сяючи, відповів Саша. — За подвійні ноти та етюди Крейцера. Як раз за те, що ви мені веліли грати по три години!

— Ну що ж, — сказав тато, — вітаю нового учня музичної школи і майбутню першу скрипку нашої філармонії!

Вони засміялися.

— Спасибі, — сказав Сашко. — Мама, тато і я дуже просимо вас прийняти... наш скромний, ось... з кремом!

І він вийняв з-за спини велику коробку з тортом.

— Ну, це вже ти, брате... — зніяковіло сказав тато.

Але Саша сунув йому торт до рук, вискочив за двері, ще раз крикнув зі сходів:

— Спасибі!

Тато повернувся до кімнати, де мовчки сиділи всі інші.

— Ніколи не знаєш, що буде наступної хвилини! — весело сказав він. — Втім, давайте поки що тарілки і великий ніж!

— А мені сюди! — сказала Мілка з-під ліжка.

Бабуся швидко розставила тарілки, а тато великим ножем розрізав стрічки і зняв з торта кришку.

З коробки з ватою вистрибнув на скатертину білий кролик.

— Не може бути! — сказав тато і сів мимо стільця.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова