Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

Наковтавшись черв'яків, шпак захотів пити. Згори він помітив фонтан і сів на голову мармурової купальниці, яка вже сім років марно намагалася стрибнути у воду.

Щоб напитися, шпакові треба було летіти трохи нижче. Він весело крикнув:

— Здррасстуйте!

Але це було його фатальною помилкою.

— Той самий! Говорющий! Про якого оголошення!.. Лови! — закричали хлопці.

Дівчата заверещали. Ціла юрба кинулася до басейну.

Переляканий шпак злетів і понісся над площею, так і не встигнувши напитися. А за ним, тупочучи, показуючи пальцями, бігли діти й дорослі...

Шпак ледве знайшов затишне місце на дереві, посеред якогось двору.

Двірник тільки-но полив землю, і поміж бруківкою, освітлена сонцем, блищала калюжка. Шпак опустився і сів на бруківку. Але він не встиг ще занурити дзьоб у воду, як пролунало дзявкання: до нього щодуху мчало руде цуценя.

Шпак ледве встиг злетіти. Він заметушився між дахами і сів на найвищу антену телевізора. Тільки тут він відчув себе у безпеці і знову захотів пити.

У ринві на даху залишилося трохи іржавої води, і він пурхнув туди.

І тут його помітив бабусин білий кіт, що гуляв по даху. Він не читав оголошення, але теж мав на шпака свої види.

Він підкрався, стрибнув... Шпак рвонувся. Котяча лапа з випущеними кігтями дряпнула його за хвіст... Шпак метнувся і стрілою влетів у перше розчинене вікно.

Коту знову не пощастило! Шпак вислизнув. Намагаючись зберегти гідність, кіт пішов.

Спокійно! — сказав тато і потер чоло. — Для всього має бути наукове пояснення. По-перше, чи той це кролик?

— Той! — крикнула Катя. Їй стало легше: тепер не вистачало тільки шпака.

Мілка безтурботно гралася з кроликами.

— Ти будеш наче заєць... — говорила вона одному. — А ти — ніби білий ведмідь, — говорила вона другому.

— По-друге, — продовжував тато, — необхідно з'ясувати: як твій кролик потрапив до кондитерської?

— Я раз з'їв слона з шоколадного крему, — сказав ні до ладу, ні до прикладу хлопчик з макаронами.

— Ні, ви як хочете, а тут щось не те, — втрутилася бабуся.

— Те чи не те, — заявив тато, а я більше нічому не здивуюся. Навіть якщо зараз увійде шпак у капелюсі і з тростинкою. Пролунав дзвінок.

— Звичайно, це він і є. У капелюсі і з тростинкою! — сказав тато. Бабуся пішла відкривати. Катя почула:

— Пастушкова Катерина вдома? Це був голос Міті. Катя здригнулася, а Мілка знову сховалася під ліжко.

Кроки в коридорі лунали все ближче й ближче.

Відчинилися двері. На порозі стояв Мітя з товаришем. Вони підозріло оглянули кімнату. Побачили ящик з крокодилом, клітки з кроликами, коробку з черепахою... Клітка шпака стояла на підвіконні, як раз за Катиною спиною. Хлопці заспокоїлися.

— Здрастуйте! — сказали вони. — Ми за ними. Отримати за розпискою.

У Каті пересохло в роті. Але вона зібралася з духом і вже відкрила рота, щоб сказати: «Хлопці, я не зберегла...», але Мітя вже почав читати з папірця:

— «Ангорських кроликів два...».

Бабуся поспішно схопила клітки з кроликами і простягнула Міті:

— Є, є кролики!

— «Черепаха Еміда європейська одна...» — продовжував Мітя.

— Є! — крикнули разом Мілка з-під ліжка і хлопчик з макаронами. Хлопчик поставив перед Володею коробку «Скороход».

— «Нільський крокодил один...» — прочитав Мітя.

— Крокодил... — задумливо сказав тато і посунув ногою ящик з крокодилом.

— А як він у трубі!.. — раптом засміявся хлопчик з макаронами.

— Годі, годі, чого там! — поспішно урвав його тато, і хлопчик замовк.

— «... Стурнус вульгаріс, шпак говорющий, один», — скінчив Мітя.

Бабуся, тато та хлопчик з макаронами жалібно дивилися на Катю.

Катя зробила крок вперед і сказала:

— Хлопчики! Я не...

Але тут за її спиною пролунало:

— Здррасстуйте!

Вона озирнулася. Шпак у клітці хлюпотався у воді, і бризки летіли на всі боки!

— Все добре! — сказав Мітя і подивився на Володю. Той кивнув. Веселий тато сидів на дивані.

— Сподіваюся, наші звірі вас не дуже стурбували? — чемно поцікавився Мітя.

— Та ні, що ви! — хором відгукнулася вся сім'я. А тато додав:

— Якщо ще раз знадобиться залишити... слона там, або тигра — не соромтеся, ласкаво просимо!

Тут знову пролунав дзвінок,

— Цікаво, хто це? — запитав тато. — Здається, вже всі прийшли.

Він відкрив двері.

На порозі стояв Олександр Іванович Медведкін з великим тортом у руках.

— Слухайте! — сказав тато і взяв його за ґудзика. — Скажіть чесно: де ви взяли нашого кролика?

— Якого кролика? — запитав Медведкін.

Тато пильно подивився в його чесні, здивовані очі і зрозумів, що Медведкін справді нічого не знає про кролика.

І це була правда. Заклопотавшись на службі, Медведкін не надіслав торта додому. А зараз, після роботи, він не застав дружини і сина вдома: вони пішли в кіно. Тоді він сам піднявся з тортом до Пастушкових.

Пояснити все це могла б Надія Петрівна, але до неї ніхто б не пішов.

— Добре все ж таки, що в світі є таємниці! — сказав тато, зачиняючи двері за Медведкіним.

Він повернувся до кімнати і оголосив:

— А тепер, якщо це дійсно торт, а не електричний скат або росомаха, ми його з'їмо!

— Сідайте, сідайте, дорогі гості! — заметушилася бабуся.

Тато узяв ножика, але, перш ніж розрізати стрічку, нагнувся до коробки і прислухався. Усередині було тихо.

Тато обережно розрізав стрічку і підняв кришку.

Це був прекрасний кремовий торт.

— Я пішов... — раптом сказав хлопчик з макаронами і сповз зі стільця.

Усі почали умовляти його залишитися.

— Ні, — сказав хлопчик, беручи кульок. — Мама сказала, щоб через десять хвилин я був удома з макаронами. А тепер вже, мабуть, не десять.

Він подивився у вікно.

На вулиці засвітилися ліхтарі...

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова